Постанова № 30254137, 05.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2013 р. (11:09) Справа №801/308/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_8, виданий 30.05.2002 року,

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність № 4815 від 16.09.2010

року,

представника відповідача - Калінчук К.В., довіреність № 16/10.1 від 14.03.2013

року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2012 року №001870170 та №0018711701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що операції з контрагентами ПП «Визит Торг» та ПП «Ротонда Торг» проведені належним чином, їх здійснення підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. На момент проведення операції контрагенті були наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість. У зв'язку з чим, позивач мав право за наслідками зазначених вище операцій формувати витрати та податковий кредит відповідного звітного періоду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник, присутні у судовому засіданні 05.03.2013 року, наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем до суду були надані письмові заперечення, в яких він з позовними вимогами не погодився та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача обґрунтована тим, що в ході проведеної перевірки позивача виявлено відсутність первинних документів, які б свідчили про реальність здійснення фінансово-господарських операцій з придбання ТМЦ від ПП «Визит Торг» та ПП «Ротонда Торг», а ті документи, що надані до перевірки не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 08.02.2005 року проведено державу реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_9 від 08.02.2005 року (т.1 а.с.7).

Позивачем 20.05.2010 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість №390098 (т.1 а.с.6).

Наказом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 29.08.2012 року №1759 (т.2 а.с.133) призначено проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

На проведення перевірки посадовим особам Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим 13.09.2012 року видано направлення №1808/17-2 (т.2 а.с.132, зворотній бік).

На підставі зазначеного вище, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим у період з 14.09.2012 року по 27.09.2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.НОМЕР_1) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі:

- п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 15255,25 грн. за 2010 рік,

- п.п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20340,33 грн., у тому числі по періодах: березень 2011 року - 1750,00 грн., квітень 2011 - 1700,00 грн., травень 2011 року - 1633,33 грн., червень 2011 року - 3454,17 грн., липень 2011 року - 4527,83 грн., серпень 2011 року - 143,00 грн., вересень 2011 року - 4620,00 грн., жовтень 2011 року - 1670,00 грн., грудень 2011 року - 842,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

До відділу податкового контролю управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС поступила інформація про результати перевірок ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656) та ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939), які були постачальниками ТМЦ (автозапчастин) ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді. Вартість ТМЦ віднесена ФОП ОСОБА_1 до валових витрат 2011 року у сумі 101701,65 грн. (97491,65 грн. по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг» та 4210,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Визит Торг»).

Згідно висновків вказаних перевірок встановлено, що ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656) та ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939) порушено ч.1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодо набувачів за період з 26.04.2010 року по 31.03.2012 року.

Зазначене вище також призвело до ФОП ОСОБА_1 суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг» на суму 19498,33 грн. та по взаємовідносинам з ПП «Визит Торг» на суму 842,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №6827/17-2/НОМЕР_1 від 04.10.2012 року (т.1 а.с.10-35).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, відповідачем 22.10.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.8-9):

№0018711702, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб (код платежу НОМЕР_2) у розмірі 19579,05 грн., у тому числі 15255,25 грн. за основним платежем та 4328,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями,

№0018701702, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість (код платежу НОМЕР_3) у розмірі 23292,04 грн., у тому числі 20340,33 грн. за основним платежем та 2951,71 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Не погодившись з названими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було їх оскаржено до податкового органу.

Проте, за наслідками розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення від 22.10.2012 року №0018711702 та №0018701702 залишені без змін.

З огляду на зазначене вище, податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем у судовому порядку.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось судом вище, в ході проведеної перевірки позивача було виявлено порушення вимог податкового законодавства, що призвело, зокрема до заниження податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість за 2011 рік.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначений ст. 177 Розділу ІV Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Так, згідно з п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.п.177.2-177.3 ст. 177 ПК України).

У відповідності до п.177.4 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що витрати при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб обов'язково мають бути підтверджені відповідними первинними документами.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами встановлено також нормами розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно із ст. 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентами ПП «Визит Торг» та ПП «Ротонда Торг», оскільки вказані правочини свідчать про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Висновки перевірки в зазначеній частині спростовуються документами, наявними в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 15.04.2010 року отримано ліцензію НОМЕР_10 Міністерства транспорту та зв'язку України (т.1 а.с.7) з дозволом на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів автобусами).

До ліцензії НОМЕР_10 позивачем отримані ліцензійні карки на відповідні автотранспортні засоби (т.1 а.с.73-77), а саме: БАЗ А079.20 Еталон (р/н НОМЕР_4), БАЗ А079.23 (р/н НОМЕР_5), БАЗ А079 (р/н НОМЕР_6), БАЗ А 079.23 (р/н НОМЕР_7), БАЗ А079.20 Еталон (р/н №АК 5195 АА).

Перелічені вище автотранспортні засоби зареєстровані за позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію автотранспортних засобів (т.1 а.с.78-82).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 24.06.1989 року отриманий Диплом Сімферопольського автотранспортного технікуму за спеціальністю «технічне обслуговування та ремонт автомобілів».

Крім того, матеріали справи вказують на те, що 11.03.2010 року позивачем укладений трудовий договір із ОСОБА_4, відповідно до якого останній має виконувати роботу механіком по випуску автотранспорту (т.1 а.с.83).

Позивачем 16.12.2009 року укладений трудовий договір з ОСОБА_5, відповідно до якого останній має виконувати роботу механіком на 0,25 ставки за сумісництвом (т.1 а.с.86).

Під час виконання покладених на них трудових обов'язків, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складались заявки на виконання робіт по технічному обслуговуванню та транспортному ремонту автотранспортних засобів, за допомогою яких ФОП ОСОБА_1 виконуються перевезення пасажирів.

З метою здійснення ремонту та технічного обслуговування автотранспортних засобів позивачем здійснювалась закупівля автозапчастин.

Так, матеріали справи свідчать про те, що 01.12.2011 року позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 327 з продавцем ПП «Визит Торг».

На виконання умов вказаного договору продавцем ПП «Визит Торг» здійснено поставку товару (автозапчастин), що підтверджується видатковою накладною № РН-1846 від 30.12.2011 року (т.1 а.с.70).

Загальна вартість поставленого товару становить 5052,00 грн., у тому числі ПДВ - 842,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-1820 від 30.12.2011 року (т.1 а.с.71).

За наслідками проведення господарської операції ПП «Визит Торг» виписано податкову накладну № 421 від 30.12.2011 року на суму 5052,00 грн., у тому числі ПДВ - 842,00 грн. (т.1 а.с.69).

Оплата позивачем вартості отриманого товару підтверджується фіскальним звітним чеком (т.1 а.с.282а).

Крім того, 10.01.2011 року позивачем (покупець) було укладено договір поставки № 227 з ПП «Ротонда Торг» (постачальник), предметом якого є поставка автозапчастин (т.1 а.с.134).

Поставка позивачу товару за вказаними договором підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

№ РН-655 від 30.03.2011 року (т.1 а.с.48),

№ РН-819 від 25.04.2011 року (т.1 а.с.51),

№ РН-1091 від 31.05.2011 року (т.1 а.с.54),

№ РН-935 від 29.06.2011 року (т.1 а.с.151),

№ РН-1280 від 11.07.2011 року (т.1 а.с.166),

№ РН-1705 від 08.08.2011 року (т.1 а.с.190),

№ РН-2317 від 28.10.2011 року (т.1 а.с.238)

№ РН-2083 від 27.09.2011 року (т.1 а.с.258).

Загальна вартість отриманого позивачем товару від ПП «Ротонда Торг» за перевіряємий період становить 150060,00 грн., у тому числі ПДВ - 25010,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами.

За наслідками проведених господарських операцій ПП «Ротонда Торг» було складено податкові накладні:

№ 188 від 30.03.2011 року на суму 10500,00 грн., з них ПДВ - 1750,00 грн. (т.1 а.с.47),

№ 819 від 25.04.2011 року на суму 10200,00 грн., з них ПДВ - 1700,00 грн. (т.1 а.с.50),

№ 240 від 31.05.2011 року на суму 9800,00 грн., з них ПДВ - 1633,00 грн. (т.1 а.с.53),

№ 268 від 29.06.2011 року на суму 20725,00 грн., з них ПДВ - 3454,17 грн. (т.1 а.с.149),

№ 114 від 11.07.2011 року на суму 28025,00 грн., з них ПДВ - 4670,83 грн. (т.1 а.с.165),

№ 76 від 08.08.2011 року на суму 33070,00 грн., з них ПДВ - 5511,67 грн. (т.1 а.с.188),

№ 190 від 28.10.2011 року на суму 10020,00 грн., з них ПДВ - 1670,00 грн. (т.1 а.с.237),

№ 212 від 27.09.2011 року на суму 27720,00 грн., з них ПДВ - 4620,00 грн. (т.1 а.с.257).

Оплата позивачем вартості отриманого товару підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними звітними чеками.

З використанням отриманого від ПП «Ротонда Торг» та ПП «Визит Торг» товару (автозапчастин) позивачем здійснено ремонт та технічне обслуговування належного йому автотранспорту.

За наслідками виконаних ремонтних робіт були складені відповідні акти, які підписувались механіками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також ОСОБА_1

Дослідивши представлені суду первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, суд дійшов висновку, що вказані документи належним чином фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Крім того, судом у судовому засіданні 07.02.2013 року в порядку статей 77,141 КАС України було проведено допит свідка ОСОБА_6. Згідно пояснень свідка, останній працював у позивача технічним контролером, здійснював огляд транспортних засобів. У випадку виявлення технічних несправностей складав відповідні заявки на здійснення ремонту автомобілів. Здійснені ремонтні роботи засвідчувались відповідними актами.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується отримання позивачем ТМЦ (автозапчастин) від контрагентів-постачальників ПП «Визит Торг» та ПП «Ротонда Торг», їх оплата та використання у власній господарській діяльності.

Отже, під час розгляду справи підтверджено настання реальних правових наслідків за угодами, укладеними позивачем з контрагентами ПП «Визит Торг» та ПП «Ротонда Торг».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з названими контрагентами мають ознаки «нікчемності» як такі, що не спричинили настання реальних правових наслідків, то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Визит Торг» та ПП «Ротонда Торг».

Враховуючи, відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

За таких умов, є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 22.10.2012 року №001870170 та №0018711701.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 428,75 грн., з Державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.03.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 11.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 22.10.2012 року №001870170 та №0018711701.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 428,75 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.