Ухвала суду № 30253887, 16.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р.справа № 2а-9600/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Тепловій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року

у адміністративній справі № 2а-9600/10 за позовом ОСОБА_1 до орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволені позову до орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»щодо протиправності дій відповідача по внесенню до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та технічного паспорту примітки про самовільне приєднання приміщення складу літ М та зобов'язання відповідача надати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Запоріжжя АДРЕСА_1 без зазначення в ньому про самовільні приєднання приміщень та скасування відмітки про самовільну споруду в технічному паспорті об'єкту.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачкою з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити її вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивачки мотивована протиправністю дій відповідача щодо внесения до технічного паспорту об'єкту нерухомості, розташованого за адресою м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, та до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно складу літ. М., який згідно відповіді № 2152 від 18.02.20010 року нібито побудований у період з 21.09.2009 року по 21.01.2010 року, хоча з 2004 року, після будівництва, ніяких змін та перепланувань не здійснювалося, що доведено письмовими доказами по справі (експертний висновок) та не спростовано відповідачем. Вказує, що неодноразові інвентаризації доводять її позицію щодо неналежного виконання відповідачем своїх функцій та вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України №127 ви 24.05.2001 року. Вважає, що протиправні винні дії відповідача полягали в неналежному проведенні інвентаризації та призвели до того, що в правовстановлюючому документі (рішенні суду) відсутня споруда, яка на той час існувала, що свідчить про протиправність дій відповідача про внесення в технічний паспорт як самочинно збудованого існуючого в 2004 році складу.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки, та про залишення постанови суду першої інстанції без змін. Виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, право власності ОСОБА_1 на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, які розташовані за адресою м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, та складаються з магазину - літ. Л-3, загальною площею 485,7 метрів квадратних; складу-магазину - літ. В-2, загальною площею 253,3 метрів квадратних; магазину -літера №-2, загальною площею 749,4 метрів квадратних, замощення (І-ІІ); заборів (№ 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11) -визнано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 грудня 2008 року в цивільній справі №2-4823/2008, яким також було зобов'язано Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»провести державну реєстрацію за ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя АДРЕСА_1, та складаються з магазину - літ. Л-3, загальною площею 485,7 метрів квадратних; складу-магазину - літ. В-2, загальною площею 253,3 метрів квадратних; магазину -літера №-2, загальною площею 749,4 метрів квадратних, замощення (І); заборів (№ 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11). На підставі зазначеного судового рішення, відповідачем по справі було прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вищезгадані будівлі та споруди цілісного майнового комплексу, що розташовані за адресою: м. Запоріжжя. АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21344198 від 19.12.2008 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що до Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно належного позивачці на праві власності нерухомого майна, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у 2009 році та у 2010 році вносилися зміни, зокрема стосовно власності на паркани №№ 4, 5, 7, 9, 10, 11, замощення І, II, знесення воріт № 8, а також самовільної побудови на земельній ділянці складу літ М, що підтверджується Витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 23887671 від 18.09.2009р. та за № 25180042 від 29.01.2010 р.

Відмовляючи у задоволені вимог позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що на час проведення відповідачем інвентаризації 07.12.2004 р. - будівлі складу літ. М не існувало. Не існував склад літ М і за даними технічної інвентаризації 09.07.2007р., 24.11.2008р., 24.02.2009р., 14.09.2009р., існування вказаного складу літ. М, який прибудований до будівлі літ 3-2 - було встановлено лише при проведені інвентаризації 21.01.2010 р. За вказаних обставин, суд першої інстанції встановив, що склад літ.М було побудовано у період з 14.09.2009 р. по 21.01.2010 р., тобто після визнання за ОСОБА_1 права власності на магазин літ Л-3, склад-магазин літ. В-2, магазин літ. 3-2 на підставі рішення Шевченківського райсуду м. Запоріжжя від 05.12.2008р. по цивільній справі 2-4823/2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також відповідно до п. 10 Додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду, яким встановлюється право власності, що набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Тобто, відповідачем по справі державна реєстрація прав позивачки проводилася відповідно до п.п. 1.5 та п.п. 2.2 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на підставі рішення суду, що набрало законної сили, і у судової колегії немає підстав вважати дії відповідача при внесенні даних до державного реєстру прав власності на нерухоме майно протиправними. Не встановлено за матеріалами справи і обставин, які б свідчили про внесення відповідачем до Реєстру неправдивої інформації щодо переліку об'єктів належного на праві власності позивачці нерухомого майна, або про допущення ним технічних помилок.

Вищенаведені висновки суду доводами апеляційної скарги позивачки не спростовуються. Більш того, доводи позивачки суперечать наявним в матеріалах справи письмовим доказам, в тому числі і тим, на які вона посилається та до яких відносяться зокрема: дані реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на належне позивачці нерухоме майно; технічна документація на належне позивачці на праві власності нерухоме майно; а також рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05.12.2008 року, яким за позивачкою визнано право власності на будівлі та споруди цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 в м.Запоріжжі, в переліку яких відсутній складу літ М.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV - державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід'ємною складовою частиною Державного реєстру прав є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Згідно ч.3 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень. У разі їх невідповідності пріоритет мають дані реєстраційної справи.

В матеріалах реєстраційної справи спірного нерухомого майна міститься інформації згідно якої: 18.02.2010р. на підставі замовлення ОСОБА_1 №6959 була проведена технічна інвентаризація об'єктів нерухомості за адресою АДРЕСА_1 у м. Запоріжжя, при проведенні якої техніком ОП ЗМБТІ встановлено факт знесення складу літ. М, тому при видачі витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №25391965 від 23.02.2010р. будь-які позначки про наявність самочинно збудованих об'єктів нерухомості на земельній ділянці за адресою м. Запоріжжя АДРЕСА_1 були відсутні.В подальшому, а саме 21.12.2010 р. у зв'язку з розглядом адміністративної справи, ОСОБА_1 зверталася до ОП ЗМБТІ із заявою про проведення обстеження об'єкту нерухомості, розташованого за адресою м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, представниками ОП ЗМБТІ була зафіксована наявність приміщення складу, а з схематичного плану земельної ділянки виробничої будівлі по АДРЕСА_1, м. Запоріжжя при проведенні контрольного обстеження ОП ЗМБТІ встановлено, що об'єкт містить: літ. 3-2 - магазин, літ. Л-3 - магазин, літ. В-2 - склад-магазин, замощення (І, II), паркан (4, 5. 7. 10, 11), та склад за літ.Н , який є самочинною забудовою.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" органи державної реєстрації прав забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав.

Записи до Державного реєстру прав вносяться лише у випадках чітко визначених статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а зазначені позивачкою підстави до таких випадків не відносяться

Отже, у відповідача по справі відсутні будь-які правові підстави вносити записи до Державного реєстру прав за зверненням позивачки про скасування раніше внесеного запису про самовільну будівлю складу

Виходячи з вищенаведеного та положень статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»заявлені у цій справі вимоги позивачки є безпідставними, оскільки витяги, інформаційні довідки та виписки з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень повинні відповідати наявній в Державному реєстрі інформації

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення .

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, що передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов