Рішення № 30252194, 26.03.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/19143/12

2/357/544/13

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Подрєзова Г. О. ,

при секретарі Александрова А. С.,

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення;

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, мотивуючи тим, що відповідачка ОСОБА_2 є його дочкою, 31.07.1989р.н., яка зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, наданій йому згідно з ордером виданим Білоцерківським міськвиконкомом у 1992 році. Спірна квартира була надана на сім»ю в складі 3-х осіб, наймачу, його дружині ОСОБА_3 та дочці ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу у 2007 році, ОСОБА_3 разом з дочкою ОСОБА_2 вирішили проживати в іншому місці, а тому за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 10.10.2012року позов до ОСОБА_3 було задоволено та визнано її втратившею право користування житловим приміщенням у спірній квартирі. Відносно дочки ОСОБА_2 він відмовився від заявленого позову, але оскільки відносини з дочкою в наступному погіршилися, вона стала виявляти неповагу, грубість, то йому необхідно визнати відповідачку такою, що втратила право користування спірною квартирою. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд позов задовольнити та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою №22 по вул.. Тімірязева,10 в м. Білій Церкві.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги повністю підтримали.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала повністю, надала зустрічну позовну заяву про вселення її до спірної квартири та визначення порядку користування квартирою та пояснила, що після розірвання шлюбу між позивачем з її матір»ю ОСОБА_3 у 2007 р. , вони з матір»ю дійсно не проживали у спірній квартирі за неможливістю проживання з позивачем, який вчиняв сварки та побої, не допускав їх з матір»ю до квартири, а тому вони проживали у родичів. З 2006 по 2008 роки вона навчалася у Київському вищому професійному училищі швейного та перукарського мистецтва та на час навчання проживала у м. Києві, а з 2008р. по січень 2013р. працювала у м. Києві у Київському академічному театрі оперети, у СПД Комар, ТОВ «Монпанс»є». В судовому засіданні по справі №1003/7150/12, 2/1003/2190/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання їх втративши ми право користування житловим приміщенням, її батько не заперечував, щоб вони разом приватизували спірну квартиру, але на її прохання надати ключі від квартири відмовився їх надавати, що змусило її звертатися до органів міліції з заявою про вирішення питання користування квартирою.

Ухвалою суду від 13.03.2013р. частина позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням по заяві ОСОБА_2 залишена без розгляду.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідачки, покази свідка, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов про визнання ОСОБА_2 до задоволення не підлягає, а зустрічний позов про вселення повністю обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.10.2012 року по цивільній справі

№1003/7150/12, 2/1003/2190/12 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволені частково, визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, дане рішення не оскаржено і вступило в законну силу 22.10.2012року.

Також, згідно з додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 25.02.2013р. по цивільній справі №1003/7150/12, 2/1003/2190/12 вирішено в частині позовних вимог про визнання ОСОБА_2 втратившею право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 відмовити. Додаткове рішення набрало чинності 15.03.2013р.

Згідно з частиною 3 статті 61 ЦПК України, передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_3 була надана ОСОБА_1 на сім»ю 3 чоловіки, в тому числі дружини ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_2, згідно рішення Білоцерківського міськвиконкому №93 від 12.03.1992р.

Згідно з довідкою КП Білоцерківської міської ради ЖЕК-6 в квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2

На підтвердження своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 послався на те, що його дочка не проживала у спірній квартирі без поважних причин з 2007року, у судовому засіданні по справі № 1003/7150/12, 2/1003/2190/12, він намагався вирішити спір з дочкою ОСОБА_2 мирним шляхом, не заперечував про приватизацію спірної квартири разом з дочкою та наступного поділу квартири між ними, а цей позов пред»явив з тих підстав, що домовленості між ним і дочкою щодо поділу квартири не було досягнуто, а тому він знову звернувся до суду з тим самим позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідачка ці обставини не заперечувала, послалася на те, що фактично цей позов заявлено з підстав не досягнення домовленості щодо поділу квартири між нею та батьком.

Судом враховується те, що згідно з ч.1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Відповідачка ОСОБА_2 у зустрічному позові послалася на ті обставини, що не проживала у спірній квартирі останніх шести місяців з поважних причин, які пов»язані з недопущенням її до квартири, що підтвердила постановою про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками ст..190 КК України .

Згідно з відмовними матеріалами ЖРЗПЗ №13829 від 12.11.2012р. по заяві ОСОБА_2 , в результаті проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 протягом останнього часу не може потрапити до квартири АДРЕСА_1, де вона зареєстрована, так як її батько не надав їй ключі від даної квартири. Опитати ОСОБА_1 з даного приводу не надалося можливим.

Суд, враховуючи вищезазначене, а також те, що в судовому засіданні позивач дійсно заперечував у наданні ключів від квартири відповідачці, при цьому судове рішення від 25.02.2013р. про відмову йому у позові до ОСОБА_2 про визнання її втратившею право користування спірною квартирою з підстав не проживання без поважних причин не оскаржував.

Доказів не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі без поважних причин з часу постановлення цього рішення протягом строку, передбаченого ч.1 ст..71 ЖК не надав, а лише послався на покази свідка ОСОБА_4, який підтвердив факт не проживання відповідачки у спірній квартирі, а тому, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є безпідставним і до задоволення не підлягає.

Суд, також не приймає до уваги твердження позивача щодо не проживання ОСОБА_2 з 2007 року без поважних причин у спірній квартирі, виходячи з того, що до суду позивач звернувся з таким позовом лише у 2012р. (справа № 1003/7150/12, 2/1003/2190/12), згідно з наданими відповідачкою доказами, остання зверталася у період встановлений ч.1 ст.71 ЖК до правоохоронних органів про вирішення питання вселення, а згідно з рішенням суду, яке набрало чинності 15.03.2013року по справі між тими ж самими сторонами, про той же самий предмет спору позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.ч.1 ст.64 ЖК члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов»язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 12.04.1985р. №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або членів його сім»ї такими, що втратив право користування жилим приміщенням (ст..71 ЖК) , необхідно з»ясувати причини відсутності відповідача понад установлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Відповідно до ст..9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку, визнаних законом.

Враховуючи, що суду надані докази незаконного позбавлення права користування жилим приміщенням відповідачки ОСОБА_2 , а також за відсутністю доказів втрати ОСОБА_2 права користування цією квартирою, суд вважає, що зустрічний позов про її вселення до квартири підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 15,60,212-215,218,223 ЦПК україни, ст.ст.9,71,64 ЖК України, суд-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений 31.03.2013року.

Суддя ОСОБА_5