Рішення № 30248431, 27.02.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/14/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.13 Справа № 908/562/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІН ЛТД" (69009, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20-Е)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд", (Юридична адреса: 70032, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбовка; поштова адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 123)

про стягнення 41933,76 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Філь А.В., довіреність б/н від 01.01.2013 р.

Від відповідача: Ткач Д.М., довіреність б/н від 16.05.2012 р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РІН ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд" про стягнення 41933,76 грн., які складаються з 38847,49 грн. основного боргу за договором поставки № 126 від 02.08.2012 р., 116,54 грн. втрат від інфляції, 511,16 грн. - 3% річних та 2458,57 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/562/13-г, присвоєно номер провадження справи 32/14/13, з призначенням судового засідання на 27.02.2013 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Позивач в судовому засіданні 27.02.2013 р. підтримує вимоги, викладені в позовній заяві та обґрунтовує їх ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України та умовами договору поставки № 126 від 02.08.2012 р.

Представник відповідача позов визнав, про що зазначено в акті звірки взаєморозрахунків сторін станом на 20.02.2013 р.

За клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування технічних засобів фіксації.

У засіданні суду 27.02.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІН ЛТД" (позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд" було укладено договір поставки № 126 (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався у порядку та на умовах, визначених діючим договором, виготовити та поставити металопродукцію (надалі - продукцію), а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити дану продукцію.

Відповідно до п. 4.1 договору, товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем з моменту підписання уповноваженими представниками сторони накладної. Повноваження фізичної особи - представника відповідача, який отримує товар, підтверджується довіреністю, оформленою у відповідності з вимогами Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей, узгодженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99.

Замовлення на виготовлення продукції оформлюється специфікаціями, в яких зазначається: асортимент продукції; кількість продукції; ціна продукції (визначається в національній валюті України); строки виготовлення продукції; умови оплати; умови поставки (2.1. договору).

Відповідно до специфікації № 1 від 02.08.2012 р. підписаною та закріпленою печатками сторін, сторони передбачили: найменування продукції - оцинковані елементи металевого дорожнього огородження бар'єрного типу з елементами кріплення в розібраному вигляді; загальною вартістю 38847,49 грн.; умови оплати: 100% оплати до 01.09.2012 р.; строк виготовлення та відвантаження: до 20.08.2012 р.; умови: поставки: EXW - зі складу в м. Запоріжжя вул. Північне шосе, 20 Е відповідно "Інкотермс 2010".

Позивач поставив відповідачу продукцію відповідно до специфікації № 1, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 409 від 14.08.2012 р. на суму 38847,49 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 137 від 14.08.2012 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції в строк та в повному обсязі не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 38847,49 грн., що підтверджується матеріалами справи та підтверджено сторонами в акті звірки взаєморозрахунків сторін.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 38847,49 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 38847,49 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

Підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 116,54 грн. втрат від інфляції та 511,16 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і суми інфляції та визнано обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 116,54 грн. втрат від інфляції, 511,16 грн. - 3% річних за період з 02.09.2012 р. по 03.02.2013 р.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2458,57 грн. пені за неналежне виконання умов договору, за період з 02.09.2012 р. по 03.02.2013 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 5.4 договору передбачено, що за прострочку платежу відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано вірно. Таким чином, вимога позивача про стягнення пені в сумі 2458,57 грн., за період з 02.09.2012 р. по 03.02.2013 р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Ремшляхбуд" про стягнення 41933,76 грн., які складаються з 38847,49 грн. основного боргу за договором поставки № 126 від 02.08.2012 р., 116,54 грн. втрат від інфляції, 511,16 грн. - 3% річних та 2458,57 грн. пені документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РІН ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд" про стягнення 41933,76 грн., які складаються з 38847,49 грн. основного боргу за договором поставки № 126 від 02.08.2012 р., 116,54 грн. втрат від інфляції, 511,16 грн. - 3% річних та 2458,57 грн. пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшляхбуд", (Юридична адреса: 70032, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбовка; поштова адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 123, код ЄДРПОУ 20488682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІН ЛТД" (69009, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 20-Е, код ЄДРПОУ 13625948) 38847 (тридцять вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 49 коп. основного боргу, 116 (сто шістнадцять) грн. 54 коп. втрат від інфляції, 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 16 коп. - 3% річних, 2458 (дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 57 коп. пені та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Н.А. Колодій

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "04" березня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.