Рішення № 30247772, 14.03.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/9605/2012

№ пров. 2/2035/2772/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2013 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого - судді Журавель В.А.

При секретарі - Бікасовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну праву за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», ОСОБА_3, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, про визнання договорів припиненими, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договорів припиненими, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що між сторонами було укладено кредитний договір, в забезпечення зобов'язань за яким він передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. 05 жовтня 2012 року зобов'язання позивача перед банком щодо виконання умов кредитного договору припинилося у зв'язку із повним погашенням кредиту. Після чого позивач звернувся до банку із заявою про видачу йому оригіналів правовстановлюючих документів, однак ці документи банком позивачу видані не були. 19 жовтня 2012 року позивач отримав у нотаріуса витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек та дізнався, що іпотекодержатель за договором іпотеки змінився з ПАТ КБ «ПриватБанк» на Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» на підставі договору купівлі-продажу права вимоги, однак про укладення такого договору повідомлено не було. Враховуючи, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання, він просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, які були прийняті судом, вважати припиненими кредитний договір та договір іпотеки, укладені між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» 22 грудня 2006 року, зобов'язати Реєстраційну службу ХМУЮ здійснити реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1, визнати протиправними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Харківського ГРУ щодо незаконного утримання правовстановлюючих документів на квартиру та витребувати оригінали цих документів, зобов'язати відповідача не чинити перешкод співвласникам у здійсненні права користування та розпорядження спірною квартирою.

В судовому засіданні 28 січня 2013 року представником позивача ОСОБА_4 заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, яке було задоволено судом, оскільки з 01 січня 2013 року змінився порядок державної реєстрації обтяжень прав на нерухоме майно. В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача послався на те, що з 01 січня 2013 року державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою здійснюється органами Державної реєстраційної служби, а органи нотаріату більше не мають повноважень на зняття заборони з нерухомого майна.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 повністю підтримав заявлені позовні вимоги, надав судові аналогічні пояснення.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем по справі, а визнання договору припиненим не відповідає встановленим законодавством способам захисту цивільного права та інтересу.

В судове засідання 14 березня 2013 року представник відповідача не з'явився з невідомих суду причин, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, про що свідчить розписка про вручення судової повістки, про причину своєї неявки суд не сповістив, витребувані судом документи на надав.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з»явилася, надала судові заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представники третіх осіб Компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» та Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції в судове засідання не з»явилися з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки до судового засідання суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, прийшов до висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні 22 грудня 2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № НАН2GK01270046, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 55 655,95 доларів США для купівлі квартири АДРЕСА_1 на строк до 12 грудня 2026 року, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами в розмірі та порядку, встановленими договором / а. с. 13-16/.

З метою забезпечення виконання усіх зобов'язань за кредитним договором між банком та позивачем було укладено договір іпотеки № НАН2GK01270046 від 22 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстр. № 6901, відповідно до умов якого позивач за згодою своєї дружини ОСОБА_3, яка є співвласницею квартири, передав квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку банку / а. с. 17-20/.

Відповідно до п. 18.11 договору іпотеки позивач передав на зберігання банку оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, а саме, договір купівлі-продажу та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, як іпотекодержателю до остаточного погашення заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з наданих позивачем витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, у зв'язку з передачею в іпотеку квартири приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 було накладено заборону відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 22 грудня 2006 року за № 4271412, а також внесено до Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою, зареєстрований 28 грудня 2006 року за № 4306443 у відношенні двокімнатної квартири АДРЕСА_1 / а. с. 26-27/.

26 липня 2010 року між банком та дружиною позивача ОСОБА_3 було укладено договір поруки № HAH2GK01270046/1, згідно якого ОСОБА_3 поручилася відповідати перед банком за зобов'язаннями позивача за кредитним договором / а. с. 21-22/.

Відповідно до ст. 531 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 2.4.1 кредитного договору, позичальник має право на дострокове погашення кредиту.

У відповідності до ч.1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до ч. 1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частина 2 ст. 554 ЦК України визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з п. 2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів пені та інших платежів, відшкодування збитків.

05 жовтня 2012 року ОСОБА_3, користуючись наявним правом, як поручитель за кредитним договором, повністю погасила заборгованість позивача перед банком за кредитним договором, що підтверджується копіями квитанції про оплату та довідки банку № 297023 від 08 жовтня 2012 року про відсутність заборгованості та повне погашення кредиту / а. с. 23-24/.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами представника позивача про належне виконання кредитного договору, оскільки це підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Водночас, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі у зв'язку з наступним.

Так, в обґрунтування своїх заперечень представник відповідача пояснила, що 19 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, відповідно до якого до останньої перейшли всі права та обов'язки кредитора за кредитним договором № НАН2GK01270046 від 22 грудня 2006 року та іпотекодержателя за договором іпотеки № НАН2GK01270046 від 22 грудня 2006 року.

Ухвалою суду від 21 лютого 2013 року відповідача було зобов'язано надати належним чином завірену копію купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, з додатками, укладений 19 лютого 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» р. № 351.352; відомості щодо зберігання або передачі оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 із зазначенням дати; відомості щодо сплати зобов'язань за кредитним договором № НАН2GK01270046 від 22 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» та можливості існування заборгованості; зазначити підставу прийняття ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів від ОСОБА_1, ОСОБА_3 на виконання кредитного договору, за яким було здійснено відступлення права вимоги.

Натомість, ані витребуваних судом документів та інформації, ані пояснень щодо їх наявності чи відсутності відповідач не надав.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, відповідач належним чином не довів факт переходу права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки до іншого кредитора.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, частина 2 цієї статті визначає, що у разі, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З огляду на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази як укладення договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, так і письмового повідомлення про це позивача, суд вважає відповідні доводи представника відповідача необґрунтованими.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За таких обставин, враховуючи фактичне прийняття відповідачем грошових коштів від позивача та поручителя в рахунок погашення кредиту та видачу ним документів на підтвердження такого виконання (довідка банку № 297023 від 08 жовтня 2012 року про відсутність заборгованості та повне погашення кредиту), суд дійшов висновку про належність виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

З огляду на те, що договори іпотеки та поруки є забезпеченням виконання основного зобов'язання за кредитним договором і мають акцесорний характер, то зобов'язання за ними також припиняється у зв'язку з припиненням основного зобов'язання.

Таким чином, 05 жовтня 2012 року зобов'язання позивача ОСОБА_1 за кредитним договором № НАН2GK01270046 від 22 грудня 2006 року та договором іпотеки № НАН2GK01270046 від 22 грудня 2006 року, а також зобов'язання поручителя ОСОБА_3 за договором поруки № HAH2GK01270046/1 від 26 липня 2010 року припинилися внаслідок повного виконання позичальником та поручителем зобов'язань за кредитним договором.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на невідповідність закону обраного позивачем способу захисту цивільного права та інтересу щодо вимог про визнання договору припиненим з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 цієї статті визначає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

З системного аналізу Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-1393/0/4-12 від 27 вересня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що вимога позивача про визнання договору припиненим підлягає розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що бездіяльність банку стосовно повернення правовстановлюючих документів на квартиру, яка була предметом іпотеки, а також вчинення певних дій для припинення обтяжень іпотекою та зняття заборони у зв'язку з виконанням зобов'язань за кредитним договором, свідчить про наявність спору між сторонами з цього приводу.

Це також підтверджується письмовою вимогою, з якою позивач звернувся до відповідача 10 жовтня 2012 року щодо необхідності повернення правовстановлюючих документів та виключення записів про обтяження з реєстрів заборон і іпотек у зв'язку з повним погашенням кредиту, яку банк залишив без задоволення.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правовою захисту, не заборонений законом.

Таким чином, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту своїх прав належним та таким, що відповідає чинному законодавству України, а позовні вимоги про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи припинення договору іпотеки, накладена у зв'язку з переданням в іпотеку заборона відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_1, зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 22 грудня 2006 року за № 4271412, а також обтяження цієї квартири іпотекою, яке зареєстровано у Державному реєстрі іпотек 28 грудня 2006 року за № 4306443 також підлягають припиненню.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зміни до яких набули чинності з 01 січня 2013 року, державна реєстрація припинення обтяжень нерухомого майна здійснюється органами Державної реєстраційної служби, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених в цій частині позовних вимог.

Твердження представника відповідача про те, що правовстановлюючі документи на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 раніше видавалися позивачу суд оцінює критично. Так, до матеріалів справи відповідачем було надано копію заяви ОСОБА_1 від 24 січня 2007 року про видачу оригіналу договору купівлі-продажу квартири № 125, а також роздруківку службової переписки посадових осіб банку про необхідність видачі цих документів позивачу.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Натомість, з наданих відповідачем доказів не вбачається, що оригінали вказаних документів дійсно видавалися позивачу. Крім того, це спростовується поясненнями позивача та наявною у матеріалах справи письмовою відповіддю банку № 20.1.0.0.0/7 - 121010/1493 від 09 листопада 2012 року на лист-вимогу позивача про повернення оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру від 10 жовтня 2012 року, зі змісту якої випливає, що ці документи дійсно знаходяться у відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з моменту повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором відповідач протиправно, без будь-якої правової підстави утримує в себе оригінали правовстановлюючих документів на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, які є власністю позивача, що створює для ОСОБА_1, а також для ОСОБА_3, яка є співвласницею цієї квартири, перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання нею.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 59-60, 88, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 16, 386, 387, 391, 516, 526-528, 531, 553-554, 559, 599 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати припиненим кредитний договір № НАН2GK01270046 від 22 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Харківським ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

Визнати припиненим договір іпотеки № НАН2GK01270046 від 22 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстр. № 6901., укладений між ОСОБА_1 та Харківським ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк».

Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна у вигляді заборони, яка була накладена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за записом в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 4271412 від 22 грудня 2006 року щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а також внести запис про припинення цього обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Державного реєстру прав).

Зобов'язати Реєстраційну службу Харківського міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна іпотекою, запис про яку було внесено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 4306443 від 28 грудня 2006 року до Державного реєстру іпотек щодо двокімнатної квартири АДРЕСА_1, а також внести запис про припинення цього обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Державного реєстру прав).

Визнати протиправними дії Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо неповернення та безпідставного утримання у себе правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1, а саме, оригіналу договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22 грудня 2006 року, посвідченого Приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 6898, та оригіналу технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1.

Витребувати з незаконного володіння Харківського ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1, а саме: оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22 грудня 2006 року, посвідчений Приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 6898, та оригінал технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати Харківське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» не чинити перешкоди співвласникам квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у здійсненні права користування та розпоряджання двокімнатною квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (61010, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В.А.Журавель