Постанова № 30247346, 20.03.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/8547/12

категорія 8.2

20 березня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок"

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2012 р. №0000127222, №0000128222,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.08.2012 р. №0000127222, №0000128222. Вимоги мотивує тим, що товариством вимоги податкового законодавства не порушувались, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними. Позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби щодо порушення п.198.3 ст.198, пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" у період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року. Позивач стверджує, що податковий кредит сформовано на підставі виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" податкових накладних, що були видані у зв'язку з виконанням господарських договорів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м.Житомирі та є платником податку на додану вартість.

З 06 серпня 2012 року по 10 серпня 2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року., за результатами якої складено акт №2674/22-2/32313640/0100 від 16.08.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012 року №0000127222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 47383,00 грн., в тому числі 37906,00 грн. - за основним платежем, 9477,00 грн. - за штрафними санкціями та №0000128222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 321185,00 грн., в тому числі 256948,00 грн. - за основним платежем, 64237,00 грн. - за штрафними санкціями.

Фактичною підставою для винесення спірних повідомлень - рішень слугували відображені в акті №2674/22-2/32313640/0100 від 16.08.2012 року посилання суб'єкта владних повноважень на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" вимог п.198.3 ст.198, пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України

Судом встановлено, що мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого висновку, є не надання позивачем в ході перевірки будь - яких супровідних документів, які б підтверджували транспортування, відвантаження, зберігання товарно-матеріальних цінностей, а саме товарно-транспортних накладних, дорожніх листів; відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" трудових ресурсів відповідної кваліфікації та основних засобів для здійснення реалізації товарно-матеріальних цінностей позивачу; внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність за місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Вита-Пласт", яке є основним постачальником Товариства з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс", а також те, що господарські операції позивачем були здійснені на підставі правочинів, які є нікчемними та не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також висновків, відображених в акті №2674/22-2/32313640/0100 від 16.08.2012 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

10 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" (покупець) було укладено договір поставки №120410, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти його від продавця та оплатити його загальну вартість. Відповідно до п.1.3 договору сума поставки складає 645196,80 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 107532,80 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними (а.с.96-98), актами про фактичне прийняття продукції (а.с.99-101), податковими накладними (а.с.102-104).

Також 03 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" (покупець) було укладено договір поставки №120503, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти його від продавця та оплатити його загальну вартість. Відповідно до п.1.3 договору сума поставки складає 896490,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 149415,00 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджується рахунками - фактури (а.с.106-109), видатковими накладними (а.с.110-113), актами про фактичне прийняття продукції (а.с.114-117), податковими накладними (а.с.118-121).

На підтвердження проведення розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" позивачем наданий протокол заліку взаємних вимог від 29.06.2012 року (а.с. 122) відповідно до якого розмір взаємних вимог складає 1541686,80 грн., в т.ч. податок на додану вартість 256947,80 грн. та акти звірки взаєморозрахунків (а.с.123-124).

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які свідчать про реальність здійснення господарської операції.

Крім того про реальність здійснення господарських операцій, свідчить посилання в акті перевірки (а.с.12), що отримані товарно-матеріальні цінності (труби) за вищезазначеними договорами були частково реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергорстандарт" на загальну суму 216604,80 грн.

На підставі даної господарської операції позивачем до складу витрат було включено собівартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей (труби) в сумі 180504,00 грн.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Крім того, рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 18.10.2012 року (а.с.49-56) позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок", Товариства з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс", ОСОБА_3 про визнання правочинів (договорів поставки від 10.04.2012 року №120410, від 03.05.2012 року №120503) нікчемними та стягнення збитків залишено без задоволення за безпідставністю.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Відповідачем до суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем ТМЦ у ТОВ "СВН-Антерекс". Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції та проведення розрахунків, підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, актами про фактичне прийняття продукції.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.138.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цими угодами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Статтею 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Судом також враховано, що факт порушення контрагентами - постачальниками своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що податковим органом у ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не встановлено, що контрагент-постачальник передавав призначений для ТОВ "Корпорація "Амок" товар будь-яким транспортним організаціям для перевезення, і, відповідно, був вантажовідправником, а тому відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, не спростовує факту придбання ним товару.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" вимог п.138.8.1, п.318.8 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій з Товариством обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.08.2012 року №0000127222 та №0000128222 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.08.2012 р. №0000127222, №0000128222.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" з державного бюджету 2741,83 грн. судових витрат.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 25 березня 2013 р.