Постанова № 30244221, 22.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2013 р. Справа №805/3055/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Галущак С.М.,

відповідача - Буханцова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови від 14 березня 2012 року про накладення арешту на все майно Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та заборони його відчуження, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (далі - позивач, ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1») звернулось до суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування постанови від 14 березня 2012 року про накладення арешту на все майно Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та заборони його відчуження.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби в Донецькій області від 14 березня 2012 року був накладений арешт на все майно, що належить ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Вугледар, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна належного боржнику - ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», що розташоване за адресою: Донецька область, м. Вугледар. Зазначена постанова отримана позивачем 25 лютого 2013 року за вхідним номером 194 за заявою підприємства від 22 лютого 2013 року вих. № 495.

Позивач вказав, що спірна постанова винесена державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з підприємства на користь юридичних осіб суми боргу 15 032 259,71 грн. Опис майна підприємства, на яке накладено арешт, не був укладений. В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого та рухомого майна були внесені відповідні записи.

Водночас, як зазначив позивач, цього ж дня державним виконавцем був складений опис та арешт майна при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь юридичних осіб суми боргу 15 032 259,71 грн., яким було описано майно підприємства, а саме: комбайн УКД-200, 2003 року випуску, інвентарний номер 80133; комбайн УКД-200, 2002 року випуску, інвентарний номер 79604; комбайн П-110, 2003 року випуску, інвентарний номер 79898; комбайн П-110, 2000 року випуску, інвентарний номер 73073.

04 травня 2012 року зазначене майно було реалізовано відділом примусового виконання рішень на аукціоні та отримані від реалізації кошти, які розподілені у відповідності до вимог статей 43, 44 Закону України «Про виконавче провадження» та перераховані по виконавчим документам по заборгованості з трудових відносин, про що підприємство було повідомлено листом від 06 липня 2012 року № 2361/03.2-27/2-12П.

Позивач вважає, що постанова відділу примусового виконання рішень про накладення арешту на все майно підприємства від 14 березня 2012 року у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь юридичних осіб суми боргу 15 032 259,71 грн. є неправомірною, оскільки прийнята відповідачем у порушення статтей 6, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначив, що з аналізу частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що кожною переліченою постановою державний виконавець здійснює окремий арешт, тобто підлягає застосуванню одне з вказаних видів арештів, а не декілька одночасно. Однак, у порушення статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» відділом примусового виконання рішень в межах одного виконавчого провадження про стягнення на користь юридичних осіб суми боргу 15 032 259,71 грн., одночасно був накладений арешт та все майно підприємства постановою від 14 березня 2012 року та складений опис й арешт майна від 14 березня 2012 року на майно підприємства.

Крім того, позивач зазначив, що неправомірними діями відділу примусового виконання рішень щодо накладення арешту на все майно підприємства при відсутності його опису у межах суми боргу порушено право власності підприємства відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України та статті 134 Господарського кодексу України, чим позбавлено його права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, якого у нього згідно статуту на 31 820 463,00 грн.

При наявності зазначеної постанови відділу примусового виконання рішень про арешт всього майна неможливо списати з балансу підприємства майно, яке непридатне для експлуатації: будівлі складу тари РГЦ; нарядної РГЦ, підвальне приміщення РГЦ, теплиці, а також гірниче-шахтне обладнання та транспортні засоби у кількості 175 одиниць, вартістю 2 764 508 367,00 грн. Непридатність експлуатації цього майна підтверджується відповідними актами технічного обстеження майна та актами дефектіровки гірничошахтного обладнання. Крім того, підприємство не може здійснити безоплатну передачу певного майна на баланс дитячо-юнацької спортивної школи.

Зважаючи на вказані обставини, позивач просив суд скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби в Донецькій області від 14 березня 2012 року про накладення арешту на все мано ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та заборони його відчуження (арк. справи 3-6).

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. справи 177-178), в яких зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області перебуває зведене виконавче провадження щодо стягнення з ДП ««Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» сум боргу. В перебігу виконання державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1».

Згідно статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постановами може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження застосовується для забезпечення збереження майна боржника, а акт опису та арешту майна є дією спрямованою на безпосередню реалізацію майна.

З огляду не наведене вважає, що Відділом примусового виконання рішень

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у

Донецькій області було вжито належних заходів до примусового виконання

виконавчих документів. Арешт майна був проведений у відповідності до вимог

чинного законодавства і не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, просив суд відмовити ДП ««Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року замінено первісного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, на належного - Головне управління юстиції у Донецькій області, яке є юридичною особою (далі - відповідач).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Вугледарської міської ради Донецької області 10 квітня 2006 року, ідентифікаційний код 34032208, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 455372 від 26 червня 2012 року (арк. справи 19).

Відповідач - Головне управління юстиції у Донецькій області є юридичною особою, до складу якого входить Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну виконавчу службу» та Законом України «Про виконавче провадження» повноваження, тобто у даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У відповідності до пункту 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 57 цього ж Закону визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (частина 1 статті 57).

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частина 2 статті 57).

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження (частина 3 статті 57).

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин (частина 5 статті 57).

Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна (частина 5 статті 57).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 14 березня 2012 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області Буханцовим О.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 16381511 про стягнення з ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» на користь юридичних осіб суми боргу 15 032 259,71 грн., з метою забезпечення виконання вимог виконавчих документів, прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою постановлено накласти арешт на все майно, що належить ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1», що розташоване за адресою: Донецька область, м. Вугледар, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та розташоване за адресою: Донецька область, м. Вугледар (арк. справи 168).

Вказана постанова отримана позивачем 25 лютого 2013 року, про що свідчить штемпель підприємства за вхідним номером 194, який міститься на даній постанові (арк. справи 168).

Відповідно до запису за №3 витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 39296892 від 13 грудня 2012 року, на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 14 березня 2012 року, 05 квітня 2012 року за № 12362715 зареєстровано арешт майна ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1». Арешт накладено на все майно (арк. справи 13-14).

У судовому засідання представником позивача надано суду баланс на 29 лютого 2012 року (арк. справи 33-34), Інвентарний опис основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів станом на 01 березня 2012 року (арк. справи 35-53) та Інвентарний опис ОС станом на 01 березня 2012 року (арк. справи 54-146), з яких вбачається, що баланс підприємства на кінець зазначеного періоду складав 496 902 тис. грн.; первісна вартість та знос основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів становлять 2 269 361,95 грн.; первісна вартість майна підприємства станом на 01 березня 2012 року складала 607 766 327,05 грн., бухгалтерська залишкова вартість майна - 338 395 725,14 грн.

З аналізу частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», положення якої наведено судом вище, вбачається, що постановами, передбаченими частиною 2 статті 57 цього ж Закону, може бути накладений арешт лише у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів.

Дослідженням змісту оскаржуваної постанови та інших наданих сторонами документів, а також з аналізу статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що вказана постанова прийнята відповідачем всупереч наведеної норми, оскільки спірна постанова виносилась при примусовому стягненні боргу у загальному розмірі 15 032 259,71 грн., однак арешт накладено та заборонено здійснювати відчуження майна позивача, вартість якого станом на 01 березня 2012 року складала у розмірі 388 395 725,14 грн., що є значно більшою, ніж стягувана сума боргу за зведеним виконавчим провадженням.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена відповідачем не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», тому підлягає скасуванню.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови від 14 березня 2012 року про накладення арешту на все майно Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та заборони його відчуження.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 34,41 гривень (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» до Головного управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови від 14 березня 2012 року про накладення арешту на все майно Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та заборони його відчуження, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області від 14 березня 2012 року про арешт майна Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» та оголошення заборони на його відчуження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське № 1» (ЄДРПОУ 34032208, адреса: вул. Маністральна, буд. 4, м. Вугледар, Донецька область, 85670) витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 березня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 27 березня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.