Постанова № 30244173, 06.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 р. Справа № 804/1018/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про:

- визнання дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «В.Л.В.» ( код 35497499) протиправними;

- визнання дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо відображення в акті позапланової невиїзної перевірки від 18.09.2012р. №2617/224/35497499 висновків про неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «В.Л.В.» за період листопад, грудень 2011р., січень, лютий, квітень, травень, червень 2012р. протиправними;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній автоматизованій системі (особовій картці) ТОВ «В.Л.В.» результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що відображені у висновках акту №2617/224/35497499 від 18.09.2012р.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «В.Л.В.», засновником якого є позивач ОСОБА_2, вимог податкового законодавства за період з листопада 2011р. по червень 2012р. За результатами перевірки було складено акт від 18.09.2012р. №2617/224/35497499, згідно висновку якого, ТОВ «В.Л.В» порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ «В.Л.В» в період з листопада 2011р. по червень 2012р. По ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з наступними покупцями та продавцями. Позивач вважає, що дії відповідача, є протиправними, у зв'язку з тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства, неправомірно встановив в акті нікчемність господарських операцій між ТОВ «В.Л.В» та його контрагентами, безпідставно зазначивши, що правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що перевіркою позивача встановлено порушення п.п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та порушення ст.ст.203, 215, 228, Цивільного Кодексу України. Операції між ТОВ «В.Л.В» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності, відповідно зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Дії щодо проведення перевірки та висновків акту перевірки відповідають вимогам законодавства та є правомірними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві та уточненнях.

Представники відповідача правом на участь представника в судовому засіданні та надання пояснень не скористався, двічі в судове засідання не з'явився про дату час та місце якого повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

З врахуванням вимог ч.6 ст.128 КАС України суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 540410, станом на 12.07.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «В.Л.В.» зареєстровано 19.10.2007р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Види діяльності за КВЕД: оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Керівник підприємства ОСОБА_2. Місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Відповідно до Виписки з ЄДР Серії ААВ № 194710 станом на 06.08.2012р., місцезнаходження юридичної особи : м. Запоріжжя вул.Новгородська, буд.15.

Згідно з п.1.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Л.В.» (нова редакція), зареєстрованого 01.08.2011р. засновником Товариства є ОСОБА_2.

Судом встановлено, що в період з 18.09.2012р. по 19.09.2012р. на підставі службового посвідчення №043946, згідно з наказом про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «В.Л.В.» від 18.09.12 № 875 відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та відповідно до п.п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «В.Л.В.» за листопад, грудень, 2011р. січень, лютий, квітень, травень, червень 2012р.

За результатами якої складено Акт № 2617/224/35497499 від 18.09.12 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Л.В.» ( код за ЄДРПОУ 35497499) за листопад, грудень, 2011р., січень, лютий, квітень, травень, червень, 2012р.

Згідно арк..2, вищевказаного акта перевірки, перевірка проведена з урахуванням матеріалів : - запитів, надісланих з інших ДПІ та відповіді ВПМ у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на службову записку № 986/23-3-26 від 19.09.12 стосовно здійснення дієвих заходів щодо збору доказової бази з метою визнання угод ТОВ «В.Л.В.» за період з листопада 2011 по липень 2012р. нікчемними.

Станом на момент проведення перевірки (18.09.12р.) ТОВ «В.Л.В.» має стан 3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

Директора ТОВ «В.Л.В.» ОСОБА_2, повідомлено про проведення перевірки наказом про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.09.12 за № 875 з повідомленням «про призначення перевірки» яке надіслано поштою керуючись ст.42 Податкового Кодексу України.

Згідно з арк..3 акту перевірки позивача встановлено що, за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи : договори, накладені, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «В.Л.В.» та проведених заходів встановлено відсутність виробничого обладнання складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного з ЄДРПОУ.

Згідно висновків вказаного Акту, перевіркою встановлено: 1. Порушення ТОВ «В.Л.В.» ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених за листопад, грудень 2011р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012р. по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з наступними покупцями та продавцями. 2. В процесі перевірки встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, товаро - транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ «В.Л.В.». ТОВ «В.Л.В.» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ вищезазначених контрагентів відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Також судом досліджені надані докази: договір № 201203014 від 01.03.2012р. між ТОВ «Трейдком сервіс» та ТОВ «В.Л.В.» про надання послуг, податкові накладні, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 531/01 від 31.05.2012р., видаткова накладна № РН-0625/01 від 25.06.2012р., договір купівлі-продажу від 07.05.2012р. між ТОВ «В.Л.В.» та ПрАТ «Миколаївхліб», договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг від 30.05.2012р. між ТОВ «В.Л.В.» та ТОВ «Миколаївський хлібозавод № 1», договір купівлі-продажу від 30.05.2012р. між ТОВ «В.Л.В.» та ТОВ «Миколаївський хлібозавод № 1», видаткові накладні № РН - 0605/10 від 05.06.2012р., № РН - 0605/11 від 05.06.2012р., № РН - 0605/12 від 05.06.2012р., № РН - 0605/13 від 05.06.2012р.,

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Пунктом 42.2 ст.42 Податкового кодексу передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку предметом, якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та яка проводиться на підставі податкових декларацій, фінансової та іншої звітності, первинних документів, а також, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків; яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом; яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на який посилається відповідач, як на обставину для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, така перевірка проводиться, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких, встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Згідно пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають - вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ч.1 ст.9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України, №742/11/13-11 від 02.06.2011р. відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України, закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним, є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства, за кожним, відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому, додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких, вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно з п.6.2 Порядку виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зокрема згідно Листа ВАСУ «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» N 742/11/13-11, 02.06.2011, зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка, за результатами якої складено Акт №2617/224/35497499 від 18.09.2012р. відповідачем була проведена за 2 дні, а саме, з 18.09.12р. по 19.09.12р., як зазначено в акті, з повідомленням директора ТОВ «В.Л.В.» ОСОБА_2 з наказом про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки №875 від 18.09.12р. з повідомленням «про призначення перевірки», яке надіслано поштою керуючись ст.42 Податкового кодексу України.

Перевірка проводилась в день видання наказу керівника ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, що унеможливлює виконання відповідачем вимог ст. 79 ПК України в частині обов'язкового повідомлення платника податків про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідачем не надсилався на адресу ТОВ «В.Л.В.» запит про надання відповідних документів, як це передбачено п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України. Докази протилежного у справі відсутні.

Доводи відповідача в акті перевірки щодо відсутності ТОВ «В.Л.В.» за податковою адресою є помилковими, оскільки спростовуються даними з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України, в яких відсутній запис про відсутність ТОВ «В.Л.В.» за юридичною адресою, а навпаки містять відомості щодо місцезнаходження, яким є: 69096, м.Запоріжжя, вул.Новгородська, 15.

Отже, відповідачем, також, був порушений встановлений законом порядок повідомлення платника податків про дату, початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що також, вказує на відсутність підстав для проведення такої перевірки.

Таким чином, всупереч приписам Податкового кодексу України, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська неправомірно вчинила дії з проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «В.Л.В.» за відсутності визначених законодавством України підстав для її проведення.

Крім того, зі змісту акта вбачається, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства, протиправно встановив в акті перевірки недійсність господарських операцій між позивачем та контрагентами, з огляду на наступне.

Фактичне виконання умов договорів оформлені первинними документами які надані до суду. Первинні документи - видаткові накладні, податкові накладні, якими оформлені господарські операції з виконання умов договорів складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості

На підтвердження факту розрахунків та належного виконання умов договорів, судом також досліджені, належним чином оформлені: договір № 201203014 від 01.03.2012р. між ТОВ «Трейдком сервіс» та ТОВ «В.Л.В.» про надання послуг, податкові накладні, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 531/01 від 31.05.2012р., видаткова накладна № РН-0625/01 від 25.06.2012р., договір купівлі-продажу від 07.05.2012р. між ТОВ «В.Л.В.» та ПрАТ «Миколаївхліб», договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг від 30.05.2012р. між ТОВ «В.Л.В.» та ТОВ «Миколаївський хлібозавод № 1», договір купівлі-продажу від 30.05.2012р. між ТОВ «В.Л.В.» та ТОВ «Миколаївський хлібозавод № 1», видаткові накладні № РН - 0605/10 від 05.06.2012р., № РН - 0605/11 від 05.06.2012р., № РН - 0605/12 від 05.06.2012р., № РН - 0605/13 від 05.06.2012р.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував податковий кредит, відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України.

Також, суд встановив, що відповідно до акту №2617/224/35497499 від 18.09.2012р. документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «В.Л.В.» проведена з урахуванням запитів, надісланих з інших ДПІ та відповіді ВПМ у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська на службову записку №986/23-3-26 від 19.09.12 стосовно здійснення дієвих заходів щодо збору доказової бази з метою визнання угод ТОВ «В.Л.В.» за період з листопада 2011р. по липень 2012р. нікчемними. Будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю ТОВ «В.Л.В.», на підставі яких, ним формувалися податкові зобов'язання та податковий кредит, перевіряючими не досліджувалися, оскільки, в акті про це не зазначено.

Таким чином відсутні підстави для висновків щодо порушення ТОВ «В.Л.В.» ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених за листопад, грудень 2011р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012р. по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з наступними покупцями та продавцями, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в актах, визначається законом, як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Отже, актом перевірки, не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами або в залежність від наявності чи відсутності контрагента позивача за своїм місцезнаходженням після здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що ні чинний Податковий кодекс України, ні Бюджетний кодекс України, не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, відповідачем на час розгляду даної адміністративної справи стосовно ТОВ «В.Л.В.» не прийнято жодне податкове повідомлення-рішення чи рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що дії відповідача протирічать принципам, згідно з яким, суб'єкт владних повноважень має їх вчиняти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; неупереджено.

Проте щодо позовних вимог в частині визнання дій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо відображення в акті позапланової невиїзної перевірки від 18.09.2012р. №2617/224/35497499 висновків про неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «В.Л.В.» за період листопад, грудень 2011р., січень, лютий, квітень, травень, червень 2012р. протиправними, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки заявляючи вимоги в такий спосіб позивач фактично просить визнати протиправними доводи податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки. При цьому захисту підлягають порушені права особи, при цьому самі висновки перевіряючих, які викладені в акті перевірки, не призводять до порушення прав та охоронюваних інтересів особи.

Відповідно до п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України).

При цьому, Податковим кодексом України не передбачено повноважень податкової служби щодо коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту на підставі акту перевірки, в якому встановлено заниження податкових зобов'язань.

Таким чином, суд приходить до висновку що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в частині визнання дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «В.Л.В.» протиправними обґрунтовані, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо наявності обставин, які свідчать про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі "Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" порушує права та інтереси позивача, оскільки фактично є зміною показників декларації платника податків, здійсненою поза межами компетенції податкового органу з огляду на зміст ст..49 ПК України, якою визначено порядок подання декларацій до органів державної податкової служби.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про зобов'язання ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній автоматизованій системі (особовій картці) ТОВ «В.Л.В.» результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, що відображені у висновках акту №2617/224/35497499 від 18.09.2012р. також підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «В.Л.В.» ( код 35497499) протиправними.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній автоматизованій системі (особовій картці) ТОВ «В.Л.В.» результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України інформацію щодо ТОВ «В.Л.В.» в стан до внесення висновків Акту перевірки відносно №2617/224/35497499 від 18.09.2012р.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 11.03.2013 року.

Суддя Н.В. Турлакова