Постанова № 30242837, 22.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2013 року № 2а-16739/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу у письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест"до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест", звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 вересня 2012 року № 0003222220; визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 20 вересня 2012 року та №00032322220 в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 101 068,75 грн., у тому числі за основним платежем 2 480 855,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 620 213,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юнайтед форест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по питанню взаємовідносин з ТОВ «Говерлана» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., ТОВ «Есквайр Юніон» за період 2009-2010 р.

За результатами перевірки складено Акт 10.09.2011 №277/22-20/22902499 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 516 180,00 грн. та п. 5.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97)", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в сумі 3 145 225,00 грн.

На підставі Акту перевірки Податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. №0003232220, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 145 225 грн. з них за основним платежем +2 516 180 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 629 045 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. №0003222220, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 931 531,25 грн. з них за основним платежем +3 145 225 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 786 306,25 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) з однієї сторони та ТОВ «Говерлана» (Продавець) з іншого боку було укладено Договір купівлі-продажу №10/0906 від 09.06.2010 р. (надалі по тексту Договір №10/0906).

У відповідності до п.1.1 та п. 1.2 Договору №10/0906, Продавець продає Покупець приймає та оплачує Товар. Найменування і вартість Товару визначається у відповідності до видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 2.2 Договору, на момент укладання договору орієнтовна суму договору складає 10 00 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Термін відвантаження не більше 30 днів з моменту отримання замовлення від Покупця.

Крім того, між Позивачем (Покупець) з однієї сторони та ТОВ «Візаві» (Продавець) з іншого боку було укладено Договір №05/01-09 від 05.01.2009 р. (надалі по тексту Договір №05/01-09).

У відповідності до п.1.1 Договору №05/01-09, Продавець зобов'язується постачати Покупцю газетний папір визначений родовими ознаками в асортименті, надалі - Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1 - п. 2.5 Договору, поставка Товару здійснюється Продавцем на підставі заявок Покупця. Заявка надсилається Покупцем на адресу Продавця за 3 банківські дні до дати поставки партії Товару за допомогою засобів факсимільного зв'язку на телефон/факс Продавця та згодом надсилається поштою на адресу Продавця, вказану у реквізитах в цьому договорі. У заявці на поставку партії Товару Покупцем вказується асортимент, кількість Товару, найменування вантажоодержувача та назва місця призначення поставки. Продавець повинен з дати отримання заявки Покупця надіслати останньому підтвердження заявки за допомогою засобів факсимільного зв'язку на телефон/факс Покупця, в якому вказати асортимент, кількість Товару, ціну та вартість партії поставки Товару, які Продавець зобов'язується поставити, транспортний засіб, який здійснюватиме поставку, найменування перевізника, місця призначення поставки та найменування вантажоодержувача. Постачальник зобов'язується поставити Товар на протязі 3-ох робочих днів згідно заявки на поставку партії Товару. Поставка Товару здійснюється Продавцем за адресою: м. Клавдієво, вул. Ворошилова, 12-а. Товар вважається переданим у власність Покупця, а поставка вважається виконаною Продавцем в момент передачі Покупцю паперу газетного на склад. Товар приймається Покупцем разом із видатковою накладною та податковою накладними, а також рахунком-фактурою яка направляється Покупцю рекомендованим або цінним листом. Видаткова накладна на партію Товару оформляється Продавцем на підставі Акту приймання Товару вантажоодержувача. Видаткова накладна на партію Товару оформляється Продавцем тією ж датою, що і Акт приймання Товару вантажоодержувачем. В видатковій накладній Продавець зазначає найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну Товару та загальну вартість Товару.

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного Договору, асортимент, кількість Товару, вартість партії Товару вказуються в видаткових накладних Продавця, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Також, між Позивачем (Покупець) з однієї сторони та ТОВ «Візаві» (Продавець) з іншого боку було укладено Договір №05/01-10 від 05.01.2010 р. (надалі по тексту Договір №05/01-10).

У відповідності до п.1.1 Договору №05/01-10, Продавець зобов'язується постачати Покупцю газетний папір визначений певними родовими ознаками в асортименті, надалі - Товар, а Покупець зобов'язується приймати цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах встановлених даним Договором.

Згідно п. 2.1 - п. 2.4 Договору, Замовлення Покупця на поставку Товару приймається Продавцем на підставі заявки, що на розгляд Покупця може бути виконана в письмовій або усній формі, далі за текстом Заявка. Заявка має містити достатньо визначені відомості про партію Товару, а саме: асортимент, кількість Товару, місце та дату поставки Товару. Замовлення Покупця на поставку Товару приймається на підставі Заявки, що отримується від уповноважених(ої) осіб (особи) Покупця. Уповноваженими(ою) особами(ою) Покупця на замовлення Товару в рамках даного Договору є особи, визначені в пункті 12.1 даного Договору. Асортимент, кількість (вага), ціна в розрізі асортименту та загальна вартість кожної партії Товару, замовленої Покупцем, інші необхідні дані визначаються у відповідних накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 - 4.6 вищезазначеного Договору, Покупець, періодично по мірі необхідності Товару, надає Постачальнику згідно п.2.1-2.3. даного Договору відповідні Заявки. Заявка повинна бути надана Покупцем на пізніше ніж за 10 (десять) робочих днів до запланованої Покупцем дати поставки. Постачальник поставляє партію Товару протягом 10-ти робочих днів з моменту узгодження сторонами відповідної Заявки Покупця. Фактом узгодження Заявки Покупця є складання Продавцем рахунку-фактури та направлення його Покупцю за допомогою факсимільного зв'язку. Оригінал рахунку-фактури передається Продавцем Покупцю разом з оригіналом накладної. Поставка Товару здійснюється автотранспортом за рахунок Постачальника. Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання повноваженими представниками Сторін накладних, в порядку встановленому пунктом 4,6. даного Договору. Підписання накладних в день поставки партії Товару здійснюється Сторонами в наступному порядку: Покупець до моменту прийняття Товару складає в порядку встановленому законодавством довіреність на особу, уповноважену прийняти Товар, і направляє її факсом Продавцю, після чого Продавець складає і факсом направляє Покупцю накладну на поставлену партію Товару, і вже протягом трьох-п'яти робочих днів поспіль Продавець надсилає Покупцю оригінал цієї накладної. Покупець підписує, отриману факсом від Продавця, накладну і в той же день поставки направляє її факсом Продавцю. Покупець протягом трьох робочих днів з моменту отримання оригіналу накладної надсилає Продавцю підписаний оригінал накладної та довіреності на особу, що здійснювала приймання Товару.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець) з одного боку та з ТОВ «Есквайр Юніон» з іншого боку було укладено Договір купівлі-продажу №280909 від 28.09.2009 р. (надалі по тексту Договір №280909).

В п. 1.1 - п. 1.2 Договору №280909 зазначено наступне: «В соответствии с настоящим Договором Продавец обязуется поставить Покупателю товар в ассортименте и в количестве согласно спецификаций, которые являются неотъемлемой частью этого договора, а Покупатель обязуется принять и оплатить этот товар. Качество товара должно соответствовать стандартам и требованиям, предьявляемым к такому товару в стране производителя.».

Також п.2.1 - 2.5 даного Договору, зазначено наступне: «Ассортимент, количество товара, цена определяюгся в спецификациях, которые являются неотъемлемой частью настоящего Договора. Общей суммой Договора является суммарная стоимость поставленного товара, согласно расходных накладных, на основании которых осуществлялась поставка. Поставка товара производится при условии осуществления Покупателем полной предварительной оплати товара путем перечисления денежных средств на текущий счет Продавца. Покупатель должен осуществить расчет по настоящему Договору за поставленный товар любым способом, не запрещенным законодательством Украины, в т.ч. в вексельной форме. В случае не поставки товара в срок одного рабочего дня, продавец обязан произвести возврат перечисленных средств на расчетный счет Покупателя в течении одного банковского дня.».

Позивач зазначає, що зобов'язання сторін за договорами були виконані належним чином та в повно обсязі на підтвердження надано наступні документи: видаткові накладні, податкові накладні, виписки з банківських рахунків, журналом реєстрації довіреності.

Проте, Суд звертає увагу, що у відповідності до умов договорів Позивач повинен був надіслати своїм контрагентам заявки на замовлення продукції та доказів транспортування даної продукції.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту…».

У відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами".

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідач зазначає, що у ході проведення перевірки виникла необхідність у проведенні почеркознавчого дослідження на предмет відповідності на фінансово-господарських документах ТОВ «Говерлана» підписів директора громадянина ОСОБА_1

Згідно з висновком спеціаліста від 14.08.12 №404 було встановлено, що підписи на документах фінансово-господарської звітності ТОВ «Говерлана» виконані різними особами.

Службовою запискою ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 15.08.12 №2208/вн/07-08/51 було отримано пояснення гр. ОСОБА_2 колишнього директора ТОВ «Есквайр Юніон», у якому останній пояснив, що ніколи із підприємством ТОВ «Юнайтед форест» не мав фінансово-господарських взаємовідносин, договорів не підписував та з посадовими особами ТОВ «Юнайтед Форест» не знайомий.

Службовою запискою ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 15.08.12 № 2208/вн/07- 08/51 було отримано пояснення гр. ОСОБА_3, яка зазначила, що ніколи не займала посаду директора ТОВ «Візаві» та не перебувала у складі засновників, не надавала своїх документів або їх копії з метою реєстрації ТОВ «Візаві» або інших підприємств, не вела фінансово-господарської діяльності по даному підприємству та по іншим підприємствам, не підписувала договорів з посадовими особами, їх підприємств, не підписувала звітних та фінансово-господарських документів по ТОВ «Візаві» та інших підприємств, їй не відомо де знаходиться підприємство, його печатка та фінансово-господарські документи.

Таким чином, укладені договори між ТОВ «Юнайтед форест» з ТОВ «Говерлана», ТОВ «Есквайр Юніон» та ТОВ «Есквайр Юніон» не спричинили настання правових наслідків що обумовлені ними.

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем не надано суду доказів того, що його контрагенти дійсно поставили товар та докази того, що саме даний товар було замовлено.

З огляду на предмет та обсяг робіт, які, як стверджував позивач, було виконано його контрагентами, які були ним отримані, суд приходить до висновків, що контрагенти позивача були позбавлені можливості виконати роботи (поставити товар), які є предметами договорів, а позивач, в свою чергу, не міг не знати цього.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином.

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пункт 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. передбачає, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, такої ж правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 25.10.10 р. по справі К-45472/09, Ухвалі від 15.07.10 р. по справі К-24085/07, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук