Рішення № 30241306, 12.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2013 р. Справа № 911/333/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лізинг», Київська область, м. Бровари

до Приватного підприємства «АВП-Груп», Київська область, Білоцерківський район, с. Матюші

про стягнення 34185,30 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Артюхов Є.С. (довіреність б/н від 1 січня 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лізинг» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «АВП-Груп» (далі - відповідач) про стягнення 34185,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з припиненням дії лізингової угоди №201111048 від 15 грудня 2011 року, укладеної між позивачем та відповідачем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 33624,28 грн. Додатково, позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 561,02 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 30 січня 2013 року та призначено справу до розгляду на 13 лютого 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

12 березня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - лізингодавець) та відповідачем (за договором - лізингоодержувач) 15 грудня 2011 року укладено лізингову угоду №20111048.

Пунктом 1.1 угоди встановлено, що лізингодавець надає у виключне користування лізингоодержувача, на визначений лізинговою угодою строк, транспортний засіб за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів згідно Додатку №1.

Згідно пункту 2.5 угоди угоду укладено на строк, який починається із дати підписання та скріплення печатками даної лізингової угоди та закінчується із закінченням строку лізингу останнього із транспортних засобів, але в будь-якому випадку - не раніше дати повернення транспортного засобу лізингодавцю або дати повного розрахунку по щомісячних платежах за умови, що транспортний засіб вже повернуто лізингодавцеві, в залежності від того, яка дата наступить пізніше.

Пунктом 2.6 угоди передбачено, що угода може бути достроково розірвана на підставах, передбачених законодавством України, та за умовами, передбаченими діючою угодою.

Згідно підпункту «b» пункту 9.1 угоди щомісячні лізингові платежі, належні за цією лізинговою угодою, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з Графіком здійснення платежів (Додаток №1).

Відповідно до пункту 13.1 угоди відразу після закінчення строку лізингу або припинення лізингу транспортного засобу лізингоодержувач зобов'язаний за власний кошт повернути транспортний засіб лізингодавцеві у тій самій комплектації, в якій автомобіль було передано лізингоодержувачу у відповідності до даного договору, з урахуванням нормального зносу, за адресою лізингодавця. У разі повернення транспортного засобу лізингоодержувач, згідно з письмовою вимогою лізингодавцю, сплачує останньому як вартість ремонту та полагодження будь-якого роду пошкоджень або псувань транспортного засобу, за винятком нормального зносу, так і вартість заміни відсутніх складових транспортного засобу, а також платіж за надмірний пробіг, несплачений протягом строку лізингу.

Згідно пункту 13.3 угоди у разі неповернення транспортного засобу лізингоодержувачем в строк більше 3 днів з дати припинення лізингу ( у тому числі дострокового), лізингодавець має право самостійно отримати транспортні засоби за їх місцезнаходженням. При цьому лізингодавцем укладається односторонній акт повернення, в якому визначається дата повернення транспортного засобу, його комплектність та технічний стан, у тому числі фіксуються показники одометра. Зазначений акт є належно оформленим актом приймання - передачі транспортного засобу із лізингу в розумінні даної лізингової угоди.

Підпунктом «а» пункту 15.1 угоди передбачено, що лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння, якщо лізингоодержувач прострочив оплату одного щомісячного лізингового платежу відповідно до Додатку №1 та/або усіх належних до сплати платежів (оплати сервісних та ремонтних робіт, штрафних санкцій і інших відшкодувань, відповідно до Лізингової угоди) частково або в повному обсязі більше ніж на 30 днів. При цьому лізингодавець має право вимагати повернення транспортного засобу від лізингоодержувача.

Відповідно до пункту 15.2 угоди припинення лізингу транспортного засобу відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу за його адресою, вказаною в цьому договорі, письмового повідомлення про припинення із зазначенням причини припинення. В цьому випадку договір лізингу у відношенні до зазначеного транспортного засобу припиняється в день отримання лізингоодержувачем такого письмового повідомлення або через 5 днів від дати направлення відповідно до відмітки (штемпеля) поштового відділення або відповідної квитанції кур'єрської служби, залежно від того яка подія настане раніше.

Згідно пункту 15.3 угоди у випадку дострокового припинення згідно п. 15.1 лізингоодержувач сплачує лізингодавцю всі лізингові платежі за користування транспортним засобом до моменту припинення, штрафні санкції, передбачені цим договором, а також платіж у розмірі чотирьох лізингових платежів.

Пунктом 16.2 угоди передбачено, що конфіскація транспортного засобу відбувається у будь-якому випадку дострокового розірвання договору.

27 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі автомобіля за №2011048/1 згідно якого, на виконання умов угоди №20111048 від 15 грудня 2011 року, відповідач прийняв у користування автомобіль марки Skoda Fabia 1,4 MT 2007, номер кузова ТМВNC46Y87B455260, реєстраційний номер АА6068СО.

Крім того, судом встановлено, що 25 січня 2012 року між сторонами підписано акт прийому-передачі автомобіля за №20111048/2 згідно якого, на виконання умов угоди №20111048 від 15 грудня 2011 року та додаткової угоди №1 від 25 січня 2012 року, відповідач прийняв у користування автомобіль марки Skoda Fabia Combi 1,4 MT 2007, номер кузова TMBGD46Y98B451161, реєстраційний номер АА0526ЕХ.

Підписані сторонами зазначені вище акти приймання-передачі свідчать про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за лізинговою угодою №20111048 від 15 грудня 2011 року.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за лізинговою угодою №20111048 від 15 грудня 2011 року та додаткової угоди №1 від 25 січня 2012 щодо сплати лізингових платежів у строк, визначений лізинговою угодою та додатковою угодою №1, позивач направив на адресу відповідача повідомлення №144 від 10 липня 2012 року про розірвання лізингової угоди №20111048 від 15 грудня 2011 року (том 1, а.с. 60-61), в якій позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від лізингової угоди, у зв'язку з чим просив лізингоодержувача повернути передані в оперативний лізинг транспортні засоби, сплатити наявну суму заборгованості за користування транспортними засобами та платіж згідно виставленого рахунку від 10 липня 2012 року за №ОлС000000001915, на суму 33624,28 грн.

Як встановлено судом та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 62), повідомлення про розірвання лізингової угоди відповідач отримав 23 липня 2012 року.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи вищевикладене, лізингова угода №20111048 від 15 грудня 2011 року вважається розірваною з 23 липня 2012 року.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

В матеріалах справи наявні акт повернення-передачі №2012/1 від 16 жовтня 2012 року, з якого вбачається, що відповідач повернув позивачу автомобіль марки Skoda Fabia Combi 1,4 MT 2007, номер кузова TMBGD46Y98B451161, реєстраційний номер АА0526ЕХ та акт конфіскації №2012/1 від 24 жовтня 2012 року, з якого вбачається, що позивач конфіскував у відповідача автомобіль марки Skoda Fabia 1,4 MT 2007, номер кузова ТМВNC46Y87B455260, реєстраційний номер АА6068СО.

Судом встановлено, що в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за лізинговою угодою №20111048 від 15 грудня 2011 року щодо сплати відповідачем лізингових платежів зазначену угоду було розірвано.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу, який нарахований позивачем на підставі пункту 15.3 угоди та заявлений до стягнення з відповідача у розмірі 33624,28 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 561,02 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку 3% річних, доданого до позовної заяви, 3% річних у розмірі 561,02 грн. нараховані на суму штрафу у розмірі 33624,28 грн.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення заявленого з відповідача штрафу, передбаченого угодою, не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання, а є наслідком, який застосовується в разі дострокового припинення угоди.

Отже, за своєю суттю, обов'язок відповідача сплатити штраф за дострокове припинення угоди, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 561,02 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «АВП-Груп» (09151, Київська область, Білоцерківський район, с. Матюші, вул. Фрунзе, буд. 27, код 35088864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лізинг» (07400, Київська область, м. Бровари, провулок Оболонський, буд. 4, код 31033785) - 33624 (тридцять три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 28 коп. штрафу та 1692 (одна тисяча шістсот дев'яносто дві) грн. 26 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 15 березня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.