Рішення № 30240839, 26.03.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2013 р.

Справа № 924/178/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Приватного підприємства „Шериф-Плюс”, м. Жмеринка Вінницької області

до Публічного акціонерного товариства „Агрофірма Авіс”, с. Гуменці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення боргу в сумі 360 000,00 грн.

За участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення із відповідача боргу в сумі 360 000,00 грн. за послуги охорони відповідно до договору про надання охоронних послуг №003 від 06.03.2010р.

Представник позивача в засідання суду 26.03.2013р. не прибув, проте направив письмове клопотання від 20.03.2013р. про розгляд справи за відсутності представника позивача в судовому засіданні суду за наявними матеріалами. Повідомив, що заборгованість в сумі 360 000,00 грн. є незмінною та відповідачем не сплачувалась, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в засідання суду 26.03.2013р. не з’явився, однак направив на адресу суду клопотання за вих.№341 26.03.2013р., відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв’язку із тим, що уповноважений представник відповідача не має можливості взяти участь у судовому засіданні, оскільки перебуває на лікарняному.

Заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи суд вважає немотивованим та таким, що не підлягає задоволенню, зважаючи на таке. Судом приймається до уваги, що неприбуття в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. При цьому, ухвалою від 12.03.2013р. суд не визнавав обов’язковою участь в засіданні конкретного представника сторони, а лише повідомляв про дату, час та місце проведення засідання. Враховується також, що розгляд справи уже двічі відкладався за клопотаннями відповідача.

Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного його повідомлення про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України за наявними документами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Приватне підприємство „Шериф-Плюс”, м. Жмеринка як юридична особа зареєстроване 02.10.2009р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №239143 серія А01, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців-підприємців згідно довідки статистики №194317 серія АБ, відповідно до Витягу із ЄДР №901018 серія АА від 06.03.2013р. не виключено із ЄДР (знаходиться в стані припинення).

06.03.2010р. між Призваним підприємством „Шериф-Плюс” (виконавець) та ЗАТ (ПАТ) Агрофірма „Авіс” (замовник) було укладено договір №003 про надання охоронних послуг, згідно якого замовник

передає, а виконавець приймає під охорону об’єкт, вказаний у дислокації (додаток №1) в подальшому – об’єкт. (п.п.1.1 договору).

Згідно із п.п.1.2-1.6. договору сторони передбачили, що охорона матеріальних цінностей, які знаходяться за межами охоронюваних приміщень, здійснюється згідно з окремою домовленістю. Охорона об’єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (додаток №1) до цього договору та згідно регламенту несення служби на постах, вказаних у додатку №2, а також згідно додатку №3, що до прийому приміщень під охорону. Система охорони об’єкта та дислокація постів визначається виконавцем та узгоджується із замовником у додатках, вказаних у п.1.4 цього договору. Додаток №1 „дислокація постів”, додаток №2 „інструкція інспектора охорони на об'єкті замовника”, додаток №3 „інструкція про порядок приймання (здавання) об'єктів та окремих приміщень під охорону” та додаток №4 „акт обстеження технічного стану об'єкту зі схемою постів” - є невід'ємними складовими частинами договору. Додаток №2, додаток №3 та додаток №4 затверджуються замовником та виконавцем не пізніше 5 діб з моменту взяття об’єкта під нагляд (п.1.6 договору). Зміни та доповнення в договорі вносяться у письмовій формі за згодою сторін.

Вказаним договором передбачалось, що сума по договору складає 105 000 грн. щомісяця. Фактичне надання виконавцем послуг згідно договору фіксується сторонами у двосторонньому акті виконаних робіт, який складається не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяця. Оплата щомісячної суми угоди здійснюється шляхом перерахування замовником 50% суми, вказаної в п.2.1 договору на розрахунковий рахунок виконавця до 15 числа звітного місяця, та другі 50% до 5-го числа місяця, що слідує за звітним, податкова накладна надається після надходження коштів на рахунок виконавця. (п.п.2.1, 2.2, 2.3 договору).

Згідно п.п.2.3., 2.4, 2.5 договору передбачено, що у день прийняття об'єкту під охорону, замовник сплачує 50% від суми, вказаної у договорі, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця. У разі зняття об’єкту з-під охорони, замовник сплачує суму наданих охоронних послуг згідно акту виконаних робіт у день зняття охорони. У разі, якщо на протязі 10 діб після вказаного у п.п.2.2 цього договору строку замовник не підписав Акт виконаних робіт та не надав мотивоване пояснення відмови його підписання, послуги вважаються наданими у повному обсязі.

Позивач на виконання договору надав відповідачу послуги по охороні об’єкту в сумі 385 000,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт від 28.02.2011р. №ШП-0000011 на суму 105000,00 грн., від 31.03.2011р. №ШП-0000015 на суму 105 00,00 грн., від 30.04.2011р. №ШП-0000019 на суму 105 000,00 грн., від 20.05.2011р. №ШП-0000023 на суму 70 000,00 грн.

Відповідач звернувся до позивача із листом від 16.05.2011р. за вих.№264, згідно якого просив розірвати договір про надання охоронних послуг від 06.03.2010р. починаючи з „26” травня 2011року. У зв’язку із цим, між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору №003 від 06.03.2010р., згідно якої сторони погодили, що договір розірваний 26.05.2011р.

21.05.2011р. сторони підписали акт, згідно якого підтвердили факт зняття з об’єктів охорони постів виконавця.

Відповідач частково сплатив кошти в сумі 31 900,00 грн., що підтверджено банківською випискою станом на 27.08.2012р. Решта боргу в сумі 360 000,00 грн. залишилась непогашеною.

Позивач звертався до відповідача із письмовими претензіями про сплату боргу (листи №118 від 27.04.2012р., №94 від 19.09.2011р., №43 від 28.04.2011р., №177 від 21.06.2012 року) та листами-попередженнями (№62 від 18.05.2011р., №129 від 28.12.2011 року).

Натомість, відповіді на вказані листи позивач не отримував, борг в сумі 360 000,00 грн. залишився непогашеним.

Оскільки відповідач не виконав зобов’язань по оплаті, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 360 000,00 гривень боргу за надані послуги охорони.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтями 902, 903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір №003 про надання охоронних послуг від 06.03.2010р., згідно якого відповідач взяв на себе зобов’язання провести розрахунок з позивачем за надані послуги, проте зобов’язань по оплаті не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

При цьому, правомірною суд вважає заборгованість за надані послуги охороні в сумі 360 000,00 грн., яка відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Доказів про погашення вказаної суми боргу суду не подано, доводи відповідача не спростовано.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 360 000,00 гривень боргу є правомірними, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Шериф-Плюс”, м. Жмеринка Вінницької області до Публічного акціонерного товариства „Агрофірма Авіс”, с. Гуменці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення боргу в сумі 360 000,00 грн. задовольнити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства „Агрофірма Авіс”, с. Гуменці Кам’янець-Подільського району, вул. Вербицьке шосе,1 (код ЗКПО 21332083) на користь Приватного підприємства „Шериф-Плюс”, м. Жмеринка Вінницької області, вул. Космонавтів,111 (код ЗКПО 36636692) 360000,00грн. (триста шістдесят тисяч гривень 00 коп.) боргу, 7 200,00 грн. (сім тисяч двісті гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Космонавтів, 111, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100 – рекоменд. із повідомл.,

3 – відповідачу- вул. Вербицьке шосе,1, с. Гуменці, Кам’янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 3232- рекоменд. з повідомл.