Постанова № 30240174, 27.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2013 року Справа № 812/2435/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача - ДПІ в Слов'яносербському районі

Луганської області Державної податкової служби: Кулигіної О.М. (довір. від

11.03.2013, дійсна до 11.03.2014),

представника відповідача - Підприємства

Слов'яносербської виправної колонії № 60: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області до Підприємства Слов'яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість з рахунків платника податків в сумі 3125,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області до Підприємства Слов'яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість з рахунків платника податків в сумі 3125,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 17.03.2000 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби 20.04.1996.

Станом на 01.03.2013 відповідач має поточну заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 3125,00 грн. Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з вказаного податку, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість. ДПІ у м. Слов'яносербську Луганської області Державної податкової служби з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи з погашення податкового боргу, а саме: посадовій особі відповідача були особисто вручені перша податкова вимога № 1/109 від 14.12.2001 та друга податкова вимога № 2/166 від 25.01.2002, що не були виконані.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з Підприємства Слов'яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 3125,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог до суду не надходило, про причини неявки невідомо.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності предстаника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство Слов'яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області зареєстроване як юридична особа Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 17.03.2000 за № 13751070006000383 (а. с. 7), про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 10). Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби з 20.04.1996 за № 9 (а. с. 11).

Згідно реєстраційної заяви відповідач зареєстрований як платник податку на додану вартість 17.07.1997 (а. с. 17-19), що також підтверджується свідоцтвом № 200070955 від 24.09.2012 (а. с. 20).

Станом на 01.03.2013 відповідач має заборгованість перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 3125,00 грн., що підтверджується розрахунком частки податкового боргу (а. с. 16), зворотнім боком облікової картки платника (а. с. 21-23, 31-37). Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань з вказаного податку, що підтверджується податковою декларацією № 9008041152 від 19.02.2013 (а. с. 14).

ДПІ у м. Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи з погашення податкового боргу, а саме: посадовій особі відповідача були особисто вручені перша податкова вимога № 1/109 від 14.12.2001 (а. с. 12), що була отримана 17.12.2001, про що свідчить підпис в графі «Податкову вимогу отримав», та друга податкова вимога № 2/166 від 25.01.2002 (а. с. 13), що була отримана 25.01.2002, про що свідчить підпис в графі «Податкову вимогу отримав».

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового Кодексу України зазначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Податкового Кодексу України передбачено невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до ст. 180 Податкового Кодексу України, платниками податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, відповідач - Підприємство Слов'яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області є платником податку на додану вартість (а. с. 20).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг (недоїмка) - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання; податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Згідно ст. 15 Податкового кодексу України платники податків - фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вищезазначеним Кодексом.

Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобов'язання, узгоджене саме платником податків, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до зворотного боку облікової картки платника, що була долучена представником позивача до матеріалів справи, за Підприємством Слов'яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області рахується поточний податковий борг з податку на додану вартість в сумі 3125,00 грн.

ДПІ у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби з метою погашення податкового боргу платника податків посадові особі підприємства були особисто вручені перша податкова вимога № 1/109 від 14.12.2001 та друга податкова вимога № 2/166 від 25.01.2002. Зазначені вимоги не були виконані, у встановленому законом порядку не оскаржувалися. З вищевикладеного впливає, що сума податкового боргу є узгодженою.

Зазначені вище заходи не призвели до позитивних результатів, сума боргу в добровільному порядку відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 20.1.18 Податкового кодексу України, органи Державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового Кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до зазначених вище матеріалів справи, якими підтверджується наявність податкового боргу з податку на додану вартість, відповідач до теперішнього часу не сплатив зазначений податок у розмірі 3125,00 грн.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим Кодексом України, статтями 2, 6, 7, 17, 18, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області до Підприємства Слов'яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість з рахунків платника податків в сумі 3125,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства Слов'яносербської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (юридична адреса: 93745, Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Лозівський, вул. Цупова, 3, код ЄДРПОУ 08680402) з усіх рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 3125,00 грн. (три тисячі сто двадцять п'ять гривень 00 копійок); стягнені кошти перерахувати на р/р 31118029700298, одержувач УДКСУ у Слов'яносербському районі, код 37969169, банк ГУДКСУ в Луганській області м. Луганськ, код платежу 14010100, МФО 804013.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено в повному обсязі 27 березня 2013 року.

Суддя В.В. Матвєєва