Постанова № 30239834, 21.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. Справа№ 5011-72/11718-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. від 28.01.2013 року, № 91/2013/01/28-4

від відповідача: Чугайнова Т.О. - дов. від 16.01.2013 року, № 29

розглянувши апеляційну скаргу Київського науково - методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій

на рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012 року

у справі № 5011-72/11718-2012 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго" (м. Київ)

до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій

про стягнення 75 109 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" з позовом до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій про стягнення 69 964,97 грн. боргу, пені у сумі 3 912,27 грн., 84,90 грн. інфляційної складової боргу, 3 % річних сумою 1 147,72 грн.

В ході слухання справи представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 41,29 грн., 3% річних у сумі 590,70 грн. та пеню у розмірі 2 705,30 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі № 5011-72/11718-2012 позов задоволено.

Стягнуто з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 12, код ЄДРПОУ 21507625), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства ,,Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 41 (сорок одну) грн. 29 коп. - інфляційної складової боргу, 590 (п'ятсот дев'яносто) грн. 70 коп. - 3% річних, 2 705 (дві тисячі сімсот п'ять) грн. 30 коп. - пені та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Київський науково - методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012 року у справі №5011-72/11718-2012 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що рішення було прийнято на основі неповного дослідження матеріалів справи, неналежної оцінки доказів, а також судом невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5011-72/11718-2012.

Під час апеляційного провадження представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, представник позивача просив залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має залишено без змін, виходячи з наступного.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 23.06.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією ,,Київенерго", назву якої змінено на Публічне акціонерне товариство ,,Київенерго" (постачальник) та Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій було укладено договір № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; - гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору (п.2.2.1. договору).

Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п.п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 р.

Пунктом 8.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до матеріалів справи вказаний договір є чинним на даний час.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р. встановлено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту №3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, та відповідно до п. 3 цього ж додатку сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць.

Відповідно до п. 3.5 додатку №4 до договору № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р. у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно матеріалів справи, за період з 01.01.2012 р. по 01.05.2012 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 53 674,27 грн., однак відповідач за спожиту енергію розраховувався невчасно та частково, що стало підставою для нарахування позивачем відповідачеві штрафних санкцій, а саме: інфляційних у розмірі 41,29 грн., 3% річних у сумі 590,70 грн. та пені у розмірі 2 705,30 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні збитки у розмірі 41,29 грн., 3% річних у сумі 590,70 грн. та пеню у розмірі 2 705,30 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат, 3 % річних та пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув інфляційні втрати в розмірі 41,29 грн., 3% річних у сумі 590,70 грн. та пеню у розмірі 2 705,30 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 25-0071 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.06.2000 р. за період з 01.02.2012 р. по 01.08.2012 р.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського науково - методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій на рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012 року по справі № 5011-72/11718-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 13.11.2012 року по справі № 5011-72/11718-2012 - залишити без змін.

3. Справу № 5011-72/11718-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписана 22.03.2013р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Тарасенко К.В.