Рішення № 30239206, 15.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2013 р. Справа № 911/253/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави особі 1) Міністерства оборони України, м. Київ 2) Національного університету оборони України, м. Київ 3) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Київдо Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, м. Київ третя особа 1ОСОБА_1, АДРЕСА_1 третя особа 2Управління державного комітету земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, м. Київпро скасування рішення та визнання недійсним акта на право власності на земельну ділянкуза участю представників:

прокурор:Грищенко М.А. (дов. № 10/3977 від 04.10.2012р.);позивача 1:Свистільник І.А. (дов. № 220/1034/д від 19.12.2012 року);позивача 2:Свистільник І.А. (дов. № 182/3 від 02.01.2013 року);позивача 3:Лятіфова Т.Б. (дов. № 303/25/-3555 від 22.11.2012 року);відповідача:не з'явилися;третьої особи 1:не з'явилися;третьої особи 2:не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2012 року Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Національного університету оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області за участю третьої особи - ОСОБА_1, про скасування рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 6 листопада 2009 року № 1561 та визнання недійсним акта на право користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області без погодження із постійним землекористувачем незаконно вилучена з користування Національного університету оборони України частина земельної ділянки площею 0,9490 га та відповідно до розпорядження передана у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Оскільки розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 06.11.2009р. №1561 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить визнати його недійсним та скасувати, а також визнати недійсним акт про право на земельну ділянку, виданий на підставі незаконного розпорядження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-27/14746-2012 та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2012 року матеріали справи № 5011-27/14746-2012 передано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2013 року справу № 5011-27/14746-2012 прийнято до провадження, їй присвоєно № 911/253/13-г та призначено до розгляду на 12.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління державного комітету земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, якого зобов`язано надати суду копію проекту землеустрою, щодо надання у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки, затвердженого спірним розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 06.11.2009р. № 1561, в тому числі висновок державної експертизи землевпорядної документації та письмові документально підтверджені відомості про те, чи знаходиться земельна ділянка, площею 0,9490 га, виділена ОСОБА_1 для ведення особистого підсобного господарства, в адмінмежах Гореницької сільської ради, фактично в межах земельної ділянки площею 470,8 га, яка є державною власністю і перебуває в постійному користуванні Національного університету оборони України відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 1981 року Б № 085468 та відкладено розгляд справи на 26.02.2013 року.

В судовому засіданні 26.02.2013 р. представник позивача 1, якого ухвалою від 12.02.2013 р. було уповноважено на отримання відповіді в Управлінні державного комітету земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, надав лист № 01-21/1174 від 25.01.2013р. від Управління державного комітету земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому повідомлено, що за результатами інвентаризації, документації із землеустрою Управління Держкомзему у Києво-Святошинському району Київської області, землевпорядну документацію на підставі якої оформлялися державні акти серія ЯЛ номери 581891 виявлено, водночас на даний час вона знаходитися на інвентаризації та до архіву Відділу не надходила. Архівний примірники державного акту на право власності серія ЯЛ № 581891 громадянина ОСОБА_1 в архіві Відділу не виявлений.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2013 року розгляд справи відкладено на 15.03.2013 р.

14.03.2013 р. до господарського суду Київської області від Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла заява, в якій прокурор, посилаючись на те, що при підготовці позовної заяви була допущена технічна помилка, викладає другий пункт позовних вимог в іншій редакції, а саме: просить суд визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку, виданий громадянину ОСОБА_1 - серія ЯЛ № 581891.

Зазначена заява прийнята судом, оскільки вона не є заявою про зміну предмету позову, а є заявою про виправлення помилки.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА № 1561 від 6 листопада 2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр. України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради» та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 581891.

Прокурор в судових засіданнях 26.02.2013р. та 15.03.2013р. позовні вимоги підтримав.

Представники позивачів в судових засіданнях 12.02.2013р., 26.02.2013р. та 15.03.2013р. позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача у судові засідання 12.02.2013р., 26.02.2013р. та 15.03.2013р. не з'явився, хоча про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 37100488. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - ОСОБА_1 в судові засідання 12.02.2013р., 26.02.2013р. та 15.03.2013р. року не з'явився, хоча про час і місце судового засідання третя особа була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 37100496 та № 37640520, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи - Управління державного комітету земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, м. Київ в судові засідання 26.02.2013р. та 15.03.2013р. року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2009 року у справі № 17/128-09 встановлено, що на підставі рішення Ради Міністрів СРСР від 07.02.1953 №2903-рс Київському інституту Сухопутних військ у с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області виділена у постійне користування земельна ділянка площею 470 га.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів Державним Актом на право користування землею Київському вищому танковому інженерному училищу в 1981 році закріплено в безстрокове користування 470,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992р. № 490 «Про реформу системи військової освіти» було створено вищий військовий навчальний заклад Київський інститут Сухопутних військ на базі Київського вищого танкового інженерного училища імені Маршала Радянського Союзу Якубовського І. Г.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 816 «Про подальшу оптимізацію мережі вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони» реорганізовано Київський інститут Сухопутних військ у Військовий інститут керівного інженерного складу Національної академії оборони України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 421 «Про ліквідацію Військового інституту» ліквідовано Військовий інститут керівного інженерного складу Національної академії оборони України.

Згідно з актом приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка від 21.01.2003р. навчальний центр «Гореничі» переданий від Військового інституту керівного інженерного складу Національної академії оборони України до Національної академії оборони України.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Статуту Національного університету оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 22.04.2010 №211, Національний університет оборони України створений у результаті реорганізації шляхом перетворення Національної академії оборони України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. №377/99 "Про надання Академії оборони України статусу національного". Національний університет оборони України є правонаступником Національної академії України. Університет є державним вищим військовим навчальним закладом Міністерства оборони України. Університет засновано на державній формі власності. Органом управління майном Університету є Міністерство оборони України.

Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Законом України "Про Збройні Сили України" визначено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний Штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово - Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Відповідно до Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Таким чином, з моменту передачі вказаної земельної ділянки у користування Учбовому центру КВТІУ вона набула статусу державної та з відання Міністерства оборони України не вибувала. Зазначена обставина також досліджувалась господарським судом Київської області під час розгляду справи у справі №17/128-09.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2009р. у справі №17/128-09 визнано недійсним рішення Гореницької сільської ради Києво - Святошинського району Київської області від 20.07.2006р. №3 "Про вилучення земельних ділянок", яким земельну ділянку площею 115 га вилучено у Національної академії оборони України; передано земельну ділянку площею 115 га в селищі Гореничі в землі запасу Гореницької сільської ради та зобов'язано землевпорядника - Гореницьку сільську раду внести зміни до земельно-облікової документації.

Військовою прокуратурою Центрального регіону України проведено перевірку додержання службовими особами Національного університету оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління вимог Земельного кодексу України при використанні та відчуженні земель оборони.

Перевіркою встановлено, що відповідно до державного акта серії В № 085468 від 1981 року на право користування землею Національному університету оборони України у с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області виділена у постійне користування земельна ділянка площею 470,8 га.

У 2009 році частина зазначеної земельної ділянки військового містечка № 1 площею 4,745 га, без погодження із постійним землекористувачем, вилучена Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та передана в користування фізичним особам.

Розпорядженням Києво-Святошинської РДА № 1561 від 6 листопада 2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр. України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради» земельну ділянку площею 0,9490 га (кадастровий номер 3222482000:12:003:0208) передано у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 581891.

Таким чином, відбулось незаконне вилучення з користування Національного університету оборони України земельної ділянки загальною площею 0,9490 га.

Зазначене відповідачем не спростоване.

Розпорядження Києво-Святошинської РДА від 6 листопада 2009 року прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню із наступних підстав.

Землями оборони відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України в редакції, що була чинною станом на час прийняття спірного розпорядження, та ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» є землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть і перебувати у державній та комунальній власності.

Таким чином, перебування земель оборони у приватній власності є незаконним.

Вимогами ст. 141 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, якими зокрема є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ і організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Однак, у ході проведення перевірки, законних підстав для припинення права користування частиною земельної ділянки Національного університету оборони України, на момент прийняття розпорядження Києво-Святошинською РДА від 6 листопада 2009 року №1561, не вбачається.

Також, статтею 149 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальні власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Проте, згоди користувача землі - Міністерства оборони України, Київської квартирно - експлутатаційного управління Міністерства оборони України або Національної університету оборони України, на вилучення земельної ділянки військового містечка №1 із земель оборони, не отримувалось.

Крім того, особи зацікавлені у вилученні земельних ділянок, відповідно до вимог ст.151 Земельного кодексу України, зобов'язані погодити з користувачами землі місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, таких погоджень перед вилученням та передачею у приватну власність земель військового містечка №1 у землекористувача - Міністерства оборони України, також не отримувалось.

Добровільної відмови від права користування зазначеною земельною ділянкою її землекористувачем - Міністерством оборони України, яка може бути єдиною підставою для прийняття умотивованого та законного рішення Києво-Святошинською РДА під час вилучення земель оборони, не надавалось.

Наслідками порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель у відповідності до вимог ст. 21 Земельного кодексу України є визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що ніхто не може бути

протиправно позбавлений права власності.

У відповідності до вимог ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписом ст. 386 ЦК України - держава забезпечує рівний захист прав усіх су6'єктів права власності.

Розпорядженням Києво-Святошинської РДА Київської області від 6 листопада 2009 року №1561 фактично припинено право користування спірною земельною ділянкою, що призвело до порушення прав та законних інтересів Позивача-2, безпосереднього землекористувача та Міністерства оборони України, як органу управління майном Збройних Сил України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами У країни.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, відновлення порушених прав, у даному випадку, необхідно здійснювати шляхом скасування розпорядження Києво-Святошинськоі РДА Київської області від 06.11.2009 року № 1561 та визнання недійсним акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 581891.

Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що місцеві державні адміністрації у галузі земельних відносин мають право розпоряджатися землями державної власності в межах, визначених земельним кодексом, а саме: брати участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; здійснювати координацію здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовлювати висновки щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викупати земельні ділянки для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовлювати висновки щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснювати контроль за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координувати діяльність державних органів земельних ресурсів; вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до закону.

При цьому місцева державна адміністрація, згідно із зазначеною вище статтею, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі, райдержадміністрація є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.

Таким чином, оскаржуване розпорядження, яким вилучено у Позивача 2 земельну ділянку площею 0,9490 га., прийняте Києво-Святошинською райдержадміністрацією як суб'єктом права власності, а не як суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин, прийняття Києво-Святошинською райдержадміністрацією розпорядження є етапом реалізації волі власника на передачу земельної ділянки у користування або власність.

Як вже зазначалося, на підставі вищевказаного рішення Києво-Святошинської РДА Київської області, що прийняте з порушенням вищевказаних вимог законодавства, громадянину ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЛ № 581891 на право власності на земельну ділянку площею 0,9490 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з вимогами ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на викладене, в судовому порядку підлягає визнанню недійсним зазначений державний акт про право власності на земельну ділянку.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Зважаючи на те, що відповідачем спірний державний акт на право власності на земельну ділянку був зареєстрований у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсним спірного державного акта на право власності, скасування його реєстрації та повернення спірної земельної ділянки до земель державної форми власності.

Оспорюваним державним актом на право власності на земельну ділянку порушено інтереси держави, адже саме з державної власності протиправно вибула земельна ділянка, яка відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України знаходиться під особливою охороною держави.

Крім того, аналогічна позиція викладена у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року, зокрема зазначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру», встановлено, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокуратурами від імені держави процесуальних та інших д спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках; передбачених Законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовними заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду У країни № 3-рп/99 від 08.04.1999 року по справі № 1-1/99, прокурори вправі звертатись з позовами в інтересах держави та самостійно визначати та обґрунтовувати порушення інтересів держави.

Відповідно до Положення «Про Міністерство оборони України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1080 від 03.08.2006 року Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади військового управління, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що майно військових частин Збройних Сил України є державною власністю належить їм на праві оперативного управління.

Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечені Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі розформування.

Організаційно Збройні Сили України складаються з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ, навчальних закладів.

Таким чином, органом державної військової та виконавчої влади на місцях в Системі Збройних Сил України є командири з'єднань, об'єднань, військових частин, начальники військових навчальних закладів, яким «Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року надано повноваження органу виконавчої влади.

Так, згідно із ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частин (установи, навчального закладу). Він, серед іншого, зобов'язаний вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із законом, у тому числі представляти інтереси держави у разі необхідності в судах.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оборону України" статті 15 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування потреб національної оборони та Збройних Сил України здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України, а отже шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України, є безпосередня шкода інтересам держави.

Національний університет оборони України (Позивач 2) є складовою частиною Збройних Сил України, відповідно до п. 2.1 Статуту, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 квітня 2010 року № 211 орган управління майном університету є Міністерство оборони України.

У відповідності до пункту 25 «Положення про порядок надання користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України.

За таких обставин, на момент звернення прокурора до господарського суду Київської області з позовом у даній справі Міністерство оборони України, Національний Університет оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України є належними позивачами у справі.

Враховуючи вищевикладене, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи та подані докази, перевіривши на відповідність закону позовні вимоги прокурора, суд задовольняє позов Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Національного Університету оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, приймає рішення про:

1) визнання незаконним та скасування розпорядження Києво-Святошинської РДА № 1561 від 6 листопада 2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр. України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради»;

2) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 581891 площею 0,9490 га, згідно із розпорядженням Києво-Святошинської РДА № 1561 від 6 листопада 2009 року.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської РДА № 1561 від 6 листопада 2009 року «Про передачу у власність земельної ділянки гр. України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гореницької сільської ради».

Визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 581891 на право власності на земельну ділянку площею 0,9490 га.

Стягнути Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 126, ідентифікаційний код 23570148) в доход державного бюджету України 1073,00 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень п'ятдесят копійок) судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписане 28.03.2013 р.