Постанова № 30238549, 18.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 р. Справа №2а/0570/17805/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:15

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача - Лойко П.П. - за довіреністю,

від відповідача - Лугова Н.О., Чирикіна Н.В., Полякова О.Г. - за довіреностями, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003351542 від 30.08.2012 на суму зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 405 962 гривень, визнання неправомірними висновків акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 14.08.2012 № 49/15-3/32398168 за червень 2012 року.

В порядку усунення недоліків позивач надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003351542 від 30.08.2012 на суму зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 405 962 гривень.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003351542 від 30.08.2012 у повному обсязі на суму зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 406 535 гривень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2012 року (акт перевірки від 14.08.2012 № 49/15-3/32398168), якою встановлено порушення позивачем п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкового кредиту на суму 1117 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 554 грн., та заниження позитивного значення податку на додану вартість сумі 573 грн., а також порушення п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 102.1 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 3 405 692 гривень, яка виникла у періодах, по яких минув строк давності.

Позивач не погоджується з вказаними висновками податкового органу, оскільки відповідно до положень Податкового кодексу України за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з податку на додану вартість наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації). Чинне законодавство не встановлює будь-яких строків використання підприємствами накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому та відображення залишку від'ємного значення податку на додану вартість аж до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань.

Стосовно завищення податкового кредиту на 1117 гривень позивач вказав, що у червні 2012 року він одержав від постачальника ПП «ОККО-Бізнес» податкову накладну № 117343 від 31.05.2012 з сумою ПДВ в розмірі 1116,97 гривень та відобразив її у декларації за червень 2012 року. Проте, 01.08.2012 позивач отримав від постачальника коригування податкової накладної з сумою ПДВ у розмірі 1116,97 гривень, та здійснив коригування податкового кредиту у відповідному місяці одержання податкової накладної, що відповідає положенням пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Також вказав на необґрунтованість рішень податкового органу за результатами розгляду його скарг на податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

З вказаних підстав просив задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003351542 від 30.08.2012 у повному обсязі.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду на оскарження податкового повідомлення-рішення, встановлений ч. 4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. По суті позовних вимог вказав, що позивач у порушення п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу не здійснив коригування податкового кредиту за червень 2012 року у бік зменшення на суму 1116,96 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 554 грн., та заниження позитивного значення податку на додану вартість сумі 573 грн.

Також відповідач зазначив, що пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено термін строку давності 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Станом на 01.07.2012 минув строк давності по періодах, у яких виникла сума залишку від'ємного значення у розмірі 3 405 962 гривні (квітень 2007 р. - травень 2009р.). Отже, суми залишку від'ємного значення по цим періодам не можуть у подальшому брати участь у бюджетному відшкодуванні.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнефтегазразведка» зареєстровано як юридична особа 26.03.2003 Виконавчим комітетом Донецької міської ради та включено до ЄДРПОУ за кодом 32398168, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 30, 31), Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (арк. справи 34).

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 01.04.2003 за № 3307, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 26.08.2009 № 17727/10 (арк. справи 32).

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 02.04.2003, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100241953 НБ № 245209 від 31.08.2009 (арк. справи 33).

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 14.08.2012 № 49/15-3/32398168 (арк. справи 7-9).

Актом встановлено такі порушення вимог законодавства:

1. п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення ТОВ «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» податкового кредиту за червень 2012 року на суму ПДВ 1117 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 554 грн., та заниження позитивного значення податку на додану вартість сумі 573 грн.

2. п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 102.1 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення ТОВ «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на загальну суму 3 405 692 гривень, яка виникла у періодах, по яких минув строк давності.

30.08.2012 ТОВ «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» подало заперечення на акт перевірки (арк. справи 10), на які відповідачем надано відповідь від 06.09.2012 № 26221/10/15-313 про залишення заперечень без задоволення (арк. справи 11-12).

30.08.2012 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003351542, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації № 9042435893 від 20.07.2012 за червень 2012 року у розмірі 3 406 535 гривень 00 копійок (арк. справи 13).

18.09.2012 позивач подав скаргу до ДПС у Донецькій області на податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 № 0003351542 (арк. справи 14-15). Рішенням ДПС у Донецькій області від 04.10.2012 № 15876/10/10.2-12-5 скарга позивача залишена без розгляду у зв'язку із порушенням строку подання скарги (арк. справи 16-18).

16.10.2012 ТОВ «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» подало скаргу до ДПС України на рішення ДПС у Донецькій області від 04.10.2012 № 15876/10/10.2-12-5 та податкове повідомлення-рішення від 30.08.2012 № 0003351542 (арк. справи 19-20). Рішенням ДПС України від 02.11.2012 № 4605/0/61-12/10-2115 залишено без змін рішення ДПС у Донецькій області від 04.10.2012 № 15876/10/10.2-12-5 про залишення скарги позивача без розгляду (арк. справи 21-22).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, він у позовній заяві посилався на неправомірність прийнятих органами податкової служби рішень за наслідками розгляду його скарг, однак, ці рішення не впливають на підстави оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

28.12.2012 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

Суд не приймає до уваги доводи заперечень відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, з таких підстав.

Частина 1 статті 99 КАС України передбачає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, на яку посилається відповідач, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Між тим, частиною третьою цієї ж статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такі строки встановлені, зокрема, Податковим кодексом України.

Так, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в редакції Закону № 3609-VI встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею ж 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів.

Водночас, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Отже, зазначений пункт Податкового кодексу України встановлює місячний строк для оскарження податкових повідомлень-рішень, який, за змістом цієї норми, починає перебіг із дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Аналіз пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України свідчить про те, що ці норми по-різному регулюють питання строків судового оскарження рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.

По-перше, відрізняється тривалість строку, протягом якого платник податків має право звернутися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу. Якщо пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України відсилає до строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (1095 днів), то пункт 56.19 розглядуваної статті встановлює місячний строк для судового оскарження.

По-друге, передбачений пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України строк розпочинає свій перебіг від дня, що настає за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу. А строк, установлений пунктом 56.19 цієї ж статті Податкового кодексу України, починає відлік від дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. При цьому на момент початку перебігу строку для судового оскарження за правилами пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України аналогічний строк згідно з приписами пункту 56.18 цієї ж статті є таким, що вже розпочався.

Таким чином, два зазначені приписи Податкового кодексу України по-різному регулюють ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному. За таких обставин пункти 56.18 та 56.19 статті 56 Податкового кодексу України не можуть застосуватися судом одночасно, натомість перевагу повинно бути надано одній із цих законодавчих норм.

Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 01.11.2011 № 1935/11/13-11 роз'яснив, що при розв'язанні розглядуваної законодавчої колізії суди повинні виходити з мотивів, викладених у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 № 203/11/13-11. Зокрема, слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У розглядуваній ситуації при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України».

Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Ураховуючи викладене, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

Отже, з урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Спірним питанням даного спору є встановлення правомірності (неправомірності) віднесення позивачем до від'ємного значення податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (рядок 24 декларації), сум податку, за рахунок якого сформовано податковий кредит у періодах квітень 2007 р. - травень 2009р.

Так, як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року позивач у рядку 24 відобразив «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у розмірі 4 587 069 гривень.

З додатку 2 до податкової декларації «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» вбачається, що вказаний у рядку 24 декларації залишок від'ємного значення сформовано, у тому числі, за рахунок сум податкового кредиту квітня 2007 року - травня 2009 року включно у розмірі 3 405 692 гривень.

Між сторонами відсутній спір щодо розміру зазначеної суми та підстав її виникнення, з огляду на що в межах даної справи перевіряється питання стосовно правової обґрунтованості віднесення позивачем даної суми до рядку 24 декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Зазначеними вище положеннями Податкового кодексу України не встановлюється будь-яких обмежень строками давності, які б забороняли включати до залишку від'ємного значення суми ПДВ минулих податкових періодів.

Суд приходить до висновку, що спір між сторонами виник внаслідок необґрунтованого тлумачення податковим органом наведених вище положень Податкового кодексу України у взаємозв'язку з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, зазначена норма стосується строку визначення контролюючим органом суми грошового зобов'язання платника податків, та жодним чином не стосується декларування податку на додану вартість та заповнення рядка 24 податкової декларації з цього податку. До того ж, у статті 200 Податкового кодексу України, яка регулює порядок бюджетного відшкодування ПДВ, відсутні посилання на необхідність дотримання платником податків строку, передбаченого статтю 102 Податкового кодексу України.

Також, у даному випадку не підлягають застосуванню інші положення статті 102 Податкового кодексу України, зокрема, пункт 102.5, яким визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Як вбачається з наведеного положення, воно стосується лише випадків повернення (відшкодування) надміру сплачених грошових зобов'язань, що у даному спорі місця не має.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про порушення п. 102.1 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки цей підпункт визначає поняття бюджетного відшкодування, тобто загальний термін, що використовується у Кодексі. До того ж, як вбачається з податкової декларації за червень 2012 року, спірне від'ємне значення не було заявлено до бюджетного відшкодування позивачем.

Що стосується висновку ДПІ у акті перевірки про порушення п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України у вигляді завищення ТОВ «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» податкового кредиту за червень 2012 року на суму ПДВ 1117 гривень, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 554 грн., та заниження позитивного значення податку на додану вартість сумі 573 грн., то суд також вважає цей висновок необґрунтованим, з таких підстав.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 цього пункту визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2012 року позивач отримав від ПП «ОККО-Бізнес» податкову накладну № 117343 від 31.05.2012 з сумою ПДВ 1116,97 гривень, яка увійшла до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року. Проте, 01.08.2012 позивач отримав від вказаного постачальника коригування податкової накладної № 117343 від 31.05.2012 у бік зменшення на суму ПДВ 1116,97 грн., на підставі чого здійснив відповідні коригування у декларації за серпень 2012 року, що відповідає наведеним вище приписам підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0003351542 від 30 серпня 2012 року, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі статті 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 268,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, № 0003351542 від 30 серпня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації № 9042435893 від 20.07.2012 за червень 2012 року у розмірі 3 406 535 (три мільйони чотириста шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНЕФТЕГАЗРАЗВЕДКА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 18 березня 2013 року.

Повний текст постанови складений 22 березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.