Рішення № 30238338, 11.01.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/16287/12

2/357/51/13

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Шовкопляс О. П. ,

при секретарі - Кузьменко Т. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення забогованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним договору на відкритття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором мотивуючи тим, що 25.09.2007 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1, уклали кредитний договір № 001-09332-250907 від 25.09.2007 року.

Відповідно до пункту 1.2. вищевказаного Договору ПАТ «Дельта Банк» відкриває ОСОБА_1, картковий рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні, випускає та надає ОСОБА_1, платіжну картку, а також ПІН-код до картки; здійснює обслуговування на умовах, викладених в Тарифному пакеті Visa Класичний, що міститься в Додатку № 1 до Договору, та умовах викладених в Правилах здійснення операцій за картковими рахунками.

Банк надає ОСОБА_1 кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної Кредитної лінії, що передбачена п. 1.3 кредитного Договору. Ліміт Кредитної лінії розраховується Банком самостійно.

Кредитні кошти та власні кошти Держателя використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які придбані Держателем об'єктів господарювання, зняття готівки, виконання Держателем своїх зобов'язань перед банком за Договором, та вчинення інших операцій передбачених Договором.

Відповідно до пункт 2.1. моментом надання Банком Держателю Кредиту є день здійснення операції за допомогою Картки або день утримання платежів за умови відсутності на Рахунку власних коштів Держателя.

У відповідності до Договору, Держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом. яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за Кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом.

ОСОБА_1, станом на 23.05.2012 р. порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість.

Уклавши з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_1 систематично порушував свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.

ОСОБА_1 неодноразово був повідомлений про виникненням заборгованості по оплаті передбачених Договором платежів перед ТОВ «Комерційний банк «Дельта». Однак на даний час кредитна заборгованість погашена не була.

Таким чином, станом на 23.05.2012 року за ОСОБА_1, по укладеному з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» Кредитному договору № 001-09332-250907 від 25.09.2007 року рахується заборгованість на загальну суму 16480,56 грн.. яка складається з: тіло кредиту: 6073,66 грн.; прострочене тіло кредиту: 0,00 грн.; заборгованість за відсотками: 3896,46 грн.; заборгованість за комісіями: 6510,44 грн. пеня: 225,00 грн.

У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати, проти заочного розгляду справи не заперечував та просив розглянути справу без участі представника відповідача.

03.12.2012 року до Білоцерківського міськрайонного суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 в якій вказано, що 25 вересня 2007 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» дійсно був укладений договір № 001-09332-250907 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, відповідно до якого Банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті та відкрив кредитну лінію на загальну суму 30 000,00 гривень та на день укладання договору встановив ліміт кредитної лінії в сумі 3000,00 гривень. Плата за користування кредитної лінії встановлено в розмірі 29,9 відсотка річний та окремо встановлена плата у розмірі 2,99 відсотка за обслуговування кредитного залишку від суми використаних кредитних коштів.

ОСОБА_1 вважає що кредитний договір № 001-09332-250907 від 25 вересня 2007 року укладений між нею та ПАТ «Дельта Банк» має бути визнано недійсним з наступних причин.

Перед укладанням кредитного договору № 001-09332-250907 від 25 вересня 2007 року відповідачем не було виконано переддоговірну роботу, а саме йому не було повідомлено про кредитні умови тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість супутніх послуг.

В тарифах на обслуговування платіжних карток Visa Classic Тарифний пакет «Visa класичний» зазначений розмір реальної процентної ставки за кредитною лінією та/або овердрафтом для другого розрахункового дня у розмірі від 29,9 відсотка річних. Однак п.3.3 Постанови Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» вказано, що розрахунок реальної процентної ставки має проводитись за весь період дії кредитного договору. При цьому розрахунку не була включена плата за обслуговування кредитного залишку у розмірі 2,99 відсотка від суми використаних кредитних коштів,що суттєво зменшує результати розрахунку.

Реальна процентна ставка за даним кредитним договором, розрахована відповідно до вимог п. 3.3 Постанови НБУ № 168, складає 77,82% річних (Додатки, Таблиця 1), що більш ніж у два з половиною рази перевищує розмір процентної ставки, зазначеної у тарифах на обслуговування платіжних карток Delta Visa Classic. Такі дії Відповідача, згідно ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», є введенням в оману стосовно ціни Договору. При цьому, згідно п. 10 Листа Національного Банку України від 18.08.2004 р. № 18-111/3249-8378 «Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській діяльності», ціна є істотною умовою кредитного договору. Тобто Відповідач, не надавши належної інформації щодо реальної процентної ставки за даним Договором, навмисно ввів Позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Відтак, Позивач при вчиненні правочину діяв під впливом помилки, і такі дії не могли відповідати його внутрішній волі.

У зв'язку з тим що до укладання договору ОСОБА_1 не було надано інформації про сукупну вартість кредиту та вартість сукупних послуг, а також на момент укладання кредитного договору він не містив детального розпису загальної вартості кредиту, не містив детального графіку погашення кредиту в якому має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом та в додатку до кредитного договору зазначена неправдива інформація про розмір реальної ставки за кредитом ОСОБА_1 не мав змоги на момент підписання кредитного договору оцінити реальну вартість наданої йому послуги.

Також що суперечать закону є і окремі пункти Кредитного договору.

В зустрічному позові ОСОБА_1 просить визнати вище зазначений договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки недійсним, застосувати наслідки недійсності правочину № 001-09332-250907 від 25.09.2007 р. та стягнути з Акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р №26255901238221, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) в порядку реституції кошти в розмірі 819,00 грн (вісімсот дев'ятнадцять гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, визнати дії Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо передачі та розголошення персональних даних, що містять банківську таємницю, третій особі - колекторській компанії - протиправними.

04.12.2013 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду позов Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» в інтересах якого діє Романченко Алла Станіславівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» в інтересах якого діє Романченко Алла Станіславівна про визнання кредитного договору недійсним об'єднані в одне провадження.

Представник позивача по первісному позову, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання не з'явився про причини своєї неявки суд не повідомив, заперечень на зустрічний позов не надав.

Представники відповідача по первісному позову ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» не визнали в повному обсязі, позовні вимоги викладені в зустрічній позовній заяві підтримали, просили їх задовольнити.

Під час судового засідання були вивчені наступні докази по справі :

-Договір на відкриття карткового рахунку, укладений між сторонами та документи до нього;

- Розрахунок заборгованості;

-Статут ПАТ «Дельта Банк»;

- Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Дельта Банк»;

-Розрахунок реальної процентної ставки за договором № 001-09332-250907 від 25.09.2007 р.

В судовому засіданні було встановлено, що 25.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 001-09332-250907 згідно умов якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок. Відповідач станом на 23.05.2012 р. порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість. Станом на 23.05.2012 за Відповідачем по укладеному з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» Кредитному договору № № 001-09332-250907 рахується заборгованість на загальну суму 16480,56 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором не може бути задоволений у повному обсязі.

Так, п. 1.2 тарифів на обслуговування платіжних карток Visa Classic що є невід'ємною частиною кредитного договору № 001-09332-250907 від 25.09.2007 року є таким що не відповідає ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України та ч.17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання це дія однієї особи на користь другої. Відповідно до ч.17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, однак в вищезазначеному договорі не визначені суб'єкти та об'єкти зобов'язань, не вказано що саме розуміється під терміном обслуговування кредитного залишку, тобто не визначено яку саме послугу банк надає споживачу та за яку саме послугу споживач має сплачувати комісійну винагороду. Відповідно до абзацу 10 Листа Національного Банку України N 40-117/2093-6134 від 16 червня 2009 року «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» у зобов'язанні мають бути чітко визначені його суб'єкти та конкретизований його об'єкт. Відсутність або невизначеність (недостатня визначеність) зазначених елементів зобов'язання може бути підставою для оспорювання (або невизнання) факту виникнення зобов'язальних відносин. У разі декларування банком у договорі зі споживачем будь якої послуги, споживач має право не тільки знати в деталях предмет задекларованої послуги, а також отримати зазначену послугу належної якості. Також суд бере до уваги що ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» де встановлений вичерпний перелік послуг, які банки мають право надавати споживачу, обслуговування кредитного залишку також не є послугою у розуміннищенаведених законів. Враховуючи вищенаведене суд, дійшов до висновку що задеклароване у вищенаведеному договорі обслуговування кредитного залишку не є послугою а є саме діями які банк зобов'язаний здійснювати на підставі чинного законодавства для обслуговування наданої їм послуги, в даному випадку кредитної лінії, а саме: визначає клас позичальника та формує резерви під кредитну заборгованість виходячи з класу позичальника (Постанова Правління Національного Банку України від 06.07.2000р. №279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2000 р. за N 474/4695), супроводжує кредитну заборгованість, обліковує заборгованість споживача, відображає на відповідних балансових рахунках кредиторську заборгованість, нараховує відсотки за користуванням кредиту (Постанова Правління Національного Банку України від 18.06.2003 N 255 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» яка Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 липня 2003 р. за N 583/7904), відкриває поточні рахунки та здійснює контроль за їх належним використанням (Постанова Правління Національного Банку від 12.11.2003 N 492). Встановлення платежів, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо) заборонене п. 3.6 Постанови Правління Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Беручи до уваги вищенаведене та те що банки України листами Національного Банку України N 18-112/219-637 від 19 січня 2001 року «Про застосування в банківській діяльності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів»» та N 40-117/2093-6134 від 16 червня 2009 року «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» були попереджені про необхідність врахування банками у своїй кредитній політиці вимог Закону України «Про захист прав споживачів» суд дійшов до висновку що п. 1.2 тарифів на обслуговування платіжних карток Visa Classic що є невідємною частиною кредитного договору № 001-09332-250907 від 25.09.2007 р. є недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Суду необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Відповідно до розрахунку ціни позову що є додатком до позовної заяви ПАТ «ДельтаБанк» до ОСОБА_1 відповідачем за первісним позовом за час дії кредитного договору № 001-09332-250907 від 25.09.2007 р. було сплачено у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ «ДельтаБанк» 18 427 грин. 00 коп. згідно розразунку наданого банку, тобто існує переплата ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимоги по первісному позову необхідно відмовити, а зустрічний позов задовольнитичастково та визнати недійсним кредитний договір № 001-09332-250907 від 25.09.2007 р. укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 з моменту його заключення.

Застосувати наслідки недійсності правочину № 001-09332-250907 від 25.09.2007 року та стягнути з Акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р №26255901238221, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) в порядку реституції кошти в розмірі 2047,56 грн (дві тисячі сорок сім гривень 56 копійок) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

В зв'язку з тим, що позовні вимоги задовольняються частково, то у відповідності до ст.. 88 ЦПК України суд дійшов до висновку про необхідність стягнення судових витрат з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 на суму 214,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ч. 1 та ч. 3 ст. 215, п.1 ст. 216 ЦК України, ч.17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки 013-07063-271107 від 27 листопада 2007, ст.ст.10, 11,88,215-218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору на відкритття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки - задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 001-09332-250907 від 25.09.2007 р. укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 з моменту його заключення.

Застосувати наслідки недійсності правочину № 001-09332-250907 від 25.09.2007 року та стягнути з Акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р №26255901238221, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) в порядку реституції кошти в розмірі 2047,56 грн (дві тисячі сорок сім гривень 56 копійок) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. П. Шовкопляс