Постанова № 30237592, 26.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р. Справа№ 5011-35/17141-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І.О.

за участю від позивача - не з'явився.

представників сторін: від відповідача 1 - Андрощук Є.К.

від відповідача 2 - не з'явився.

розглянувши Державного територіально-галузевого

апеляційну скаргу об'єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 23.01.2013 року

у справі № 5011-35/17141-2012 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного акціонерного товариства

"Вінницяоблпаливо"

до Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця"

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком"

про стягнення 2 649,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.01.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенко, 6, ідентифікаційний код 04713033) на користь Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 122, ідентифікаційний код 01880670) 2649,60 грн. (дві тисячі шістсот сорок дев'ять гривень 60 коп.) - вартості недостачі вугілля, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) - судового збору.

У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-35/17141-2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Від представника відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.03.2013 року представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися проте належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Розгляд справи відкладено на 26.03.2013 року.

В судове засідання 26.03.2013 року представники позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явилися про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача 2, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2012 по залізничній накладній №50943372, напіввагон №60847522, на адресу Козятинського районного паливного складу Приватного акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" (надалі - позивач) Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" (надалі - відповідач-2) відвантажило 69 тон вугілля антрацит марки АМ.

Постачальником вказаного вугілля є Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпоставка АПБ" за договором поставки №1.26 від 15.02.2012.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору поставки та на підставі рахунку №СФ-000461 від 23.04.2012 позивач платіжним дорученням №19298 від 25.04.2012 перерахував на розрахунковий рахунок постачальника 210 735,82 грн. в якості оплати партії вугілля за договором поставки.

При слідуванні вагона №60847522 за призначенням він був затриманий на станції Знам'янка Одеської залізниці на підставі актів загальної форми №14694 від 26.04.2012 та №14701 від 27.04.2012 для комісійного переважування, під час якого встановлено недостачу вантажу, про що складно комерційний акт АА №022297/312 від 27.04.2012.

Згідно із Комерційним актом АА №022297/312 від 27.04.2012 при перевірці встановлено, що навантаження рівномірне, нижче бортів 100 мм. На поверхні вантажу мається виборка праворуч за ходом поїзда над 1-2-3 люками довжиною 4500 мм, шириною 1500 мм, глибиною 500 мм. Просипання вантажу відсутнє. В вагоні двері заварені, люка щільно закриті. Об'єм кузова 73 м. куб. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місці виборки доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Каток не застосовувався. Зважування вагона здійснене 27.04.2012 на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка (держповірка вагів 15.11.2011). При зважуванні виявилось брутто 89100 кг, тара з бруса 23 400 кг, нетто 65700 кг., що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 3300 кг. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг

При видачі вантажу на станції призначення різниці проти вищезазначених відомостей не виявлено, вантаж видано вантажоодержувачу згідно комерційного акту АА №022297/312 від 27.04.2012.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6 Статуту передбачено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення;

Згідно із п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Як передбачено п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як зазначено у накладній №50943372 відповідачем-2 було відвантажено вугілля - антрацит у напіввагоні №60847522, тара - 23400 кг., нетто - 69000 кг.

У накладній зазначено, що вантаж завантажено нижче рівня бортів у вологому стані, розміщено і закріплено згідно з п. 3,4,7,8 гл.1 прил.14 СМГС; гл. 2 п. 3-5. вантаж маркований шляхом нанесення вапняного розчину по поверхні вантажу полосою по периметру вагону із захватом бортів шириною 30-40 см і розпиленням по центру вагону.

З накладної вбачається, що навантаження вантажу здійснювалось вантажовідправником і придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні повинна була визначатися відправником. З метою забезпечення збереженості вантажу відправником здійснено маркування вапном.

Як свідчать матеріали справи, на станції Знам'янка Одеської залізниці було встановлено недостачу вантажу у кількості 3 300 кг., про що складно комерційний акт АА №022297/312 від 27.04.2012.

Згідно із Комерційним актом АА №022297/312 від 27.04.2012 при перевірці встановлено, що навантаження рівномірне, нижче бортів 100 мм. На поверхні вантажу мається виборка праворуч за ходом поїзда над 1-2-3 люками довжиною 4500 мм, шириною 1500 мм, глибиною 500 мм. Просипання вантажу відсутнє. В вагоні двері заварені, люка щільно закриті. Об'єм кузова 73 м. куб. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місці виборки доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Каток не застосовувався. Зважування вагона здійснене 27.04.2012 на 150-тонних вагонних вагах ст. Знам'янка (держповірка вагів 15.11.2011). При зважуванні виявилось брутто 89100 кг, тара з бруса 23 400 кг, нетто 65700 кг., що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 3300 кг. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг

Як передбачено ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Наведеними вище положеннями законодавства передбачено презумпцію вини перевізника, який несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від нього причин.

З відомостей, що містяться у комерційному акті вбачається, що відповідачем-2 було здійснено завантаження вантажу у технічно справний та придатний у комерційному відношенні вагон, вжито заходи щодо збереження вантажу шляхом маркування його вапном, вагон був підготовлений для перевезення вантажів дрібної фракції, про що свідчить відсутність слідів просипання вантажу.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між відповідачем 2 та ТОВ «Донпоставка АПБ» укладено договір про надання послуг по переробці вугілля №23/12-11/2011 від 01.12.2011 року. Згідно умов договору ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "Інтерком" надає послуги по переробці вугілля ТОВ «Донпоставка АПБ». Вугілля відправлене у вагоні №67182329 було власністю ТОВ «Донпоставка АПБ», а відповідач 2 виступав його вантажовідправником. Колегія суддів, вважає, що рахунок-фактура №СФ-000461 від 23.04.2012 року є належним доказом на підтвердження ціни відправленого вантажу.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення вартості втраченого товару у розмірі 2649,60 грн. обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню за рахунок відповідача-1.

Доводи наведені відповідачем 1 в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2013 року у справі № 5011-35/17141-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-35/17141-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 28.03.2013 року.