Рішення № 30237287, 27.03.2013, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 1616/1467/2012

Провадження № 2/553/23/2013

Р І Ш Е Н Н Я

27.03.2013м. ПолтаваЛенінський районний суд м. Полтави

в складі: головуючого Тимчука Р.І.

при секретарі Васильєвій Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. полтава цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» від імені Банку Філія «Полтавське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля, звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості, пені та комісійної винагороди за кредитним договором, штрафних санкцій за порушення умов договору застави, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року позивач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» від імені Банку Філія «Полтавське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля, звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові позивач просив: визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу автомобіля марки Ford, модель Courier 1,8 D, тип вантажний фургон-В, 2001 року випуску, колір білий, шасі (рама, кузов, коляска) НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений між Відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2; звернути стягнення на автомобіль марки Ford, модель Courier 1,8 D, тип вантажний фургон-В, 2001 року випуску, колір білий, шасі (рама, кузов, коляска) НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1; за рахунок вартості заставного майна задовольнити вимоги по стягненню заборгованості: за простроченим кредитом в сумі 59042 грн. 42 коп.; за простроченими процентами 51533 грн. 64 коп., заборгованість по пені в сумі 329986 грн. 45 коп., штрафні санкції за порушення умов договору застави в сумі 110147 грн. 24 коп.; надати право Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» від імені Банку Філія «Полтавське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» продати від імені власника предмет застави - автомобіль марки Ford, модель Courier 1,8 D, тип вантажний фургон-В, 2001 року випуску, колір білий, шасі (рама, кузов, коляска) НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, будь-якій особі покупцю на підставі договору купівлі-продажу, за ціною відповідно до грошової оцінки проведеної на момент продажу; з метою забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження, передати його на збереження Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» від імені Банку Філія «Полтавське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на період до його реалізації; сплачений судовий збір та витрати стягнути з відповідачів на користь позивача.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що відповідно до п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у випадку коли для розпорядження предметом застави була необхідною згода заставодержателя (частина друга статті 586 ЦК), правочин заставодавця щодо розпорядження предметом застави, вчинений без згоди заставодержателя після укладення договору застави, не може бути визнаний недійсним за позовом заставодержателя, оскільки в пункті 2 частини другої статті 592 ЦК установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави.

Представник відповідача пояснив, що позовна вимога про зобов'язання УДАІ УМВС України в Полтавській області зняти з обліку з ОСОБА_2 та перереєструвати на ОСОБА_1 вказаний автомобіль не обґрунтована , безпідставна та є такою що не відповідає вимогам закону. Зміст позовної заяви не містить викладу обставин та підстав з яких заявлено дану вимогу, більше того УДАІ УМВС України в Полтавській області не являється стороною по справі, він не залучений до участі у справі в якості співвідповідача. Позовна вимога про стягнення з Відповідача (без вказівки з якого конкретно), вказаного автомобіля заявлена з підстав передбачених ст.. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», однак Позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження факту виникнення у сторін цього договору цивільних прав та обов'язків. З долученої до позовної заяви копії договору застави № МЗ-261/1-07 від 25.06.2007 року, засвідченої підписом та штампом Позивача, вбачається що цей договір набирає чинності після його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Заставодавцем своїх зобов'язань за Кредитним договором (пункт 17). Договір не містить посвідчувального напису вчиненого нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії. Ст.209 ЦК України визначено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Згідно ч.2 цієї ж статті нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Згідно ч. З ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. У відповідності зі ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту, укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. Приписи статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується з вимогами статті 629 цього ж Кодексу щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. 3 витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 30.08.2007 року вбачається, що у цей день о 11 год. 18 хв. зареєстровано зміну відомостей про обтяження на підставі договору застави основних засобів МЗ-261/1(2)-07 від 25.06.2007 року, тип змін - зміна відомостей про обтяження, розмір основного зобов'язання до змін - 32500,00 грн.; розмір основного зобов'язання після змін 10000,00 доларів США. Закон України «Про забезпечення вимоґ кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Цей Закон є спеціальним Законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. У відповідності до статті 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» застава рухомого майна відповідно до параграфу 6 глави 49 Цивільного кодексу України (ст..572-593), що виникає на підставі договору є одним з видів забезпечувальних обтяжень. Відсутність посвідчувального напису нотаріуса на тексті договору застави, свідчить що застава рухомого майна відповідно до параграфу 6,глави 49 Цивільного Кодексу України не виникла, що свідчить про відсутність підстав для виникнення забезпечувального обтяження. У відповідності зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, з вище викладеного очевидно що право застави за договором застави не виникло, договір застави не є укладеним і не створює прав та обов'язків для сторін, відтак позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необгрунтованими, що є підставою для відмови в їх задоволенні. Згідно ч. З ст. 128 ЦПК України заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу. Враховуючи все вищевикладене, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв»язку з безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з»явився, попередньо не повідомивши суд про причини своєї неявки.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, зясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, 26 червня 2007 року між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Полтавське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та громадянином України ОСОБА_1 укладено кредитний договір №МК-261-07. Згідно умов п. 2.1 кредитного договору №МК-261-07 від 25.06.2007 року Банк надав Позичальнику кредит в сумі 10 000 (десять тисяч) доларів США строком користування до 24 червня 2009 року, сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22 (двадцять два) процентів річних. Відповідно до п. 2.2 зазначеного вище кредитного договору, кредит був наданий для споживчих цілей.

Згідно п. п. 3.2. Кредитного договору №МК-261-07 від 25.06.2007 року, Позичальник зобов'язується щомісяця, в строк до 15 числа кожного місяця, здійснювати в помісячного платежу за кредитом погашення заборгованості за Кредитними у розмірі, встановленому в Графіку погашення кредиту (Додаток №1 до цього договору).

Відповідно до п. п. 4.1, 4.3, 4.4 вищевказаного кредитного договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентрній ставці 22 (двадцять два) процентів річних. Позичальник сплачує проценти за користуваннявання кредитними ресурсами щомісяця, у строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому Позичальник користувався кредитними ресурсами та за який нараховані проценти за користування. Проценти за останній звітній період сплачуються не пізніше строку повернення кредитних ресурсів, зазначеного в п. 3.2 кредитного договору.

Забезпеченням виконання кредитного договору №МК-261-07 від 25.06.2007 року, ОСОБА_1 (позичальник за кредитним договором №МК-261-07 від 25 :о.2007 року), передав в заставу АТ «Банку «Фінанси та Кредит» автомобіль марки Ford, модель Courier 1,8 D, тип вантажний фургон-В, 2001 року випуску, колір білий, шасі (рама, кузов, коляска) НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований ДА1 ГУ - УМВС України, Полтавський МРЕВ, 19.12.2006 р., реєстраційний талон НОМЕР_4 в якості забезпечення повернення кредиту, виданого ОСОБА_1 за кредитним договором №МК-261-07 від 25.06.2007 року на суму 10 000 доларів США строком до 24.06.2009 року, а також процентів за користування ним уклали Договір застави транспортних засобів №МЗ-261/1-07 від 25.06.2007 року. Інформація про обтяження рухомого майна внесена 30.08.2007 року в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

12.05.2008 року Банком подано позов до ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за ним.

19.09.2008 року Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави позов Банку до ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

28.10.2010 року Постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві встановлено, що майно належне боржнику являється не ліквідним. .Автотранспорт за боржником не зареєстрований. Встановити місце отримання доходу не представилося можливим. Будинок за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в іпотеці ВАТ «Райфайзен банк Аваль».

В ході претензійної роботи по вказаному проблемному кредиту до ВДАІ УМВС України в Полтавській області Відділом державної виконавчої служби Ленінського МУЮ було направлено запит щодо реєстрації заставного автомобіля марки Ford, модель Courier 1,8 D, тип вантажний фургон-В, 2001 року випуску, колір білий, шасі (рама, кузов, коляска) НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1. За повідомленням УДАІ ГУВС України в Полтавській області, вказаний автомобіль був знятий з обліку 12.11.2008 року для реалізації.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно ст. 5 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором,-неустойку), необхідні втрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимогою, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, забезпеченого заставою, у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у випадку коли для розпорядження предметом застави була необхідною згода заставодержателя (частина друга статті 586 ЦК), правочин заставодавця щодо розпорядження предметом застави, вчинений без згоди заставодержателя після укладення договору застави, не може бути визнаний недійсним за позовом заставодержателя, оскільки в пункті 2 частини другої статті 592 ЦК установлено інший наслідок порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави.

Суд вважає, що на відповідача по справі ОСОБА_4 не можна покладати цивільну-правову відповідальність перед позивачем по справі, з наступних підстав.

На час укладання Біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу від 12.11.2008 року реєстраційний номер НОМЕР_3 автомобіль був знятий з обліку в МРЕВ для реалізації, інформація у сторін угоди купівлі-продажу по наданим документам про обтяження автомобіля була відсутня. ОСОБА_2, придбавши автомобіль, набув у встановленому законом порядку права власності на нього.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 45 ЦК України від 18.07.1963 р. якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Суд вважає, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем автомобіля, набув його на законних підставах на платній основі й жодним доказом не підтверджується про обізнаність ОСОБА_2 під час придбання автомобіля щодо майнових прав банку на автомобіль, наявності договору застави автомобіля чи іншого обтяження.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» почав діяти з 1.01.2004 р., а тому положення ч.1, ч.2 ст. 10 даного закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин щодо невизнання добросовісним набувачем заставленого майна, якщо воно знаходиться в реєстрації обтяжень.

Згідно ст. 10 ч.3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач майна, якщо його права порушені внаслідок дій боржника (відчуження майна без згоди заставодержателя), має право вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.

Боржниками за рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.11.2008 року по справі № 2-980/08 є ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10, і вказаним законом у даному випадку не передбачено право заставодержателя (обтяжувача майна) вимагати звернення стягнення на предмет застави, який знаходиться у власності нового володільця, в рахунок непогашеної заборгованості за кредитним договором.

Крім того, суд враховує наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19.09.2008 року позов ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено, та суд вирішив стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в солідарному порядку на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Полтавського регіонального управління ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 44863 грн. 34 коп. за кредитним договором, крім того кредитний договір № МК-261-07 від 25 червня 2007 року, укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії Полтавського регіонального управління ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набуло законної сили (а.с.31-32 оглянутої цивільної справи №2-980/08).

На підставі викладено та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 45 ЦК України (1963 р.), ст.ст.16, 509, 525, 526, 530, 536,572, 589, 590, 592, 599, 610, 611, 625, 626, 629, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 1, 5, 19, 20, 21 Закону України «Про заставу», ст.ст. 10, 14, 60, 61, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» від імені Банку Філія «Полтавське регіональне управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі - продажу автомобіля, звернення стягнення на предмет застави, стягнення заборгованості, пені та комісійної винагороди за кредитним договором, штрафних санкцій за порушення умов договору застави - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Р. І. Тимчук