Рішення № 30237118, 20.03.2013, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2030/3992/12

провадження № 2/632/117/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"20" березня 2013 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі :

головуючого судді - Рубіжного С.О.,

за участю секретаря- Ляшенко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Первомайський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 46216,56 грн та стягнення моральної шкоди в розмірі 300000 грн. В обгрунтовування позову посилається на те, що починаючи з 14 лютого 2008 року та протягом 2008-2012 років відповідач у цій справі обіймаючи посаду судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області зловживаючи своїм службовим становищем, з мотивів помсти та користі, неодноразово вдавався та вдасться до вчинення неправомірних дій на переслідування моєї сім'ї правозахисника. У досягненні мети скоював та продовжує скоювати завідомо неправдиві повідомлення про вчинення злочинів, втручання в діяльність захисника, перешкоди у здійсненні правозахнсної діяльності, погрози та замахи на вбивство і насильство близьких родичів, вимагання, наклепи керівництву адвокатських об 'єднань та Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України. Захищаючись від переслідувань ОСОБА_2 та у зв'язку з його позовом 11.12.2010 року до Юр'ївського районного суду Дніпропетровскдї області він подавав зустрічний позов, але з підстав не передбачених законом його було позбавлено такого права та ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровскої області від 16 вересня 2011 року зустрічна позовна заява була повернута. 14 лютого 2008 року під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, інтереси якого він захищав, головуючим - суддею ОСОБА_2 підсудному був змінений запобіжний захід з підписки про невиїзд на утримання під вартою без будь-яких обґрунтувань. Постанова оголошена за його відсутності як захисника, а у подальшому ОСОБА_3 вимушений був відмовитись від його адвокатських послуг за умови звільнення з-під варти. За наслідками розгляду кримінальної справи, суддею ОСОБА_2 20 березня 2008 року винесена окрема ухвала за порушення ним Закону України від 19 грудня 1992 року /з наступним змінами/ «Про адвокатуру» та Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті міністрів України 1 жовтня 1999 року. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2009 року дана окрема ухвала скасована, однак апеляційна скарга ОСОБА_2 блокувалась трьома постановами від 3 квітня 2008 року, від 18 квітня 2008 року та від 22 травня 2008 року, які теж були скасовані судом апеляційної інстанції на протязі 2008-2009 року. Він вимушений був витрачати час на розгляд власних справ в апеляційному суді Харківської області, в той час як батьки потребують стороннього догляду та утримання у зв'язку з хворобою, а також витрачати кошти на підготовку процесуальних документів, консультації у фахівців права та наукових діячів, на поїздки до суду. В лютому, червні та грудні 2008 року відповідач здійснював неправдиві повідомлення до правоохоронних органів про втручання ним у судову діяльність. В порушенні кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України за наслідком розгляду заяв, постановами слідчого та прокурорів від 21.02.2008 р., 13.06.2008 р.,08.12.2008 р. та 17.02.2008 р. було відмовлено в порушенні кримінальних справ. Також відповідач неодноразово звертався зі скаргами про порушення ним Правил адвокатської етіки до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури при КМ України, КДКА Дніпропетровської області та Полтавської областей. З вересня 2010 року відповідач вдавався до переслідувань члену його сім'ї, а саме -дружини ОСОБА_5, яка була свідком по кримінальній справі № 1-5/2010 року за обвинуваченням позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 377 КК України. Протягом 2008 року за місцем помешкання матері ОСОБА_6, яка є учасником Великої Вітчизняної війни і знаходиться на його утриманні, систематично навідувались робітники міліції у зв'язку з його розшуком для вирішення заяв ОСОБА_2 щодо вчинення ним правопорушення. Такими діями ОСОБА_2, який наполягав на притягненні його та членів сімї до кримінальної відповідальності, завдано майнової та моральної шкоди.

Ухвалою судді апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2012 року визначена підсудність щодо розгляду даної справи Первомайському районному суду Харківської області.

Ухвалами Первомайського районного суду Харківської області від 24 вересня 2012 року в задоволенні клопотання ОСОБА_5 в об'єднанні в одне провадження позову з даною справою відмовлено; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 листопада 2012 року скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справ та направлено справу до суду для розгляду іншим суддею.

В судовому засіданні позивач висловив свою недовіру суду та заявивши клопотання про подальший розгляд справи у його відсутність, залишив зал судового засідання.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, також подав заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність.

В силу ст. 197 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється.

Судом встановлено підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 є адвокатом Харківської обласної колегії адвокатів, відповідач працює на посаді судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 захищав інтереси підсудного. За наслідками розгляду даної кримінальної справи 20 березня 2008 року суддею ОСОБА_2 винесена окрема ухвала за порушення ОСОБА_1 вимог Закону України «Про адвокатуру» та Правил адвокатської етики. На окрему ухвалу неодноразово ОСОБА_1 було подано апеляційні скарги, які були залишені без розгляду та повернуті без усунення недоліків. Ухвалами апеляційного суду Харківської області від 31.07.2008 року, 27.11.2008 року та від 26 лютого 2009 року дана окрема ухвала та постанови скасовані.

Також встановлено, що протягом 2008 року ОСОБА_2 неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 про втручання ним у судову діяльність. В порушенні кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України відмовлено постановами старших слідчих Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області від 24 лютого 2008 року, від 13 червня 2008 року; у порушенні кримінальних справ за ознаками злочину, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України, відмовлено постановами прокурорів відділу Харківської області від 17 листопада 2008 року та від 8 грудня 2008 року.

Постановою Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 25 грудня 2008 року постанову прокуратура Харківської області про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 прийнято до відому, дисциплінарне провадження по справі прийнято не порушене.

Рішенням № У1/3-42 Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18 лютого 2011 року скарга судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_2. залишена без задоволення. Рішення дисциплінарної палати Дніпропетровської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 53-10 від 23 листопада 2010 року відносно адвоката ОСОБА_1 про закриття дисциплінарної справи змінено шляхом виключення з мотивувальної частини рішення доводів про сплив строків притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Також, ОСОБА_2 неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.377 КК України ОСОБА_5 -дружини ОСОБА_1, за наслідком розгляду яких, постановами від 29.12.2010 року, 04.02.2011 року, 06.01.2012 року було відмовлено у порушенні кримінальних справ, що підтверджується листами Павлоградської міжрайонної прокуратури Дніпропетровської області.

Матеріали справи містять копію рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Зазначеним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовлено. Судовим рішенням встановлено, що постановою Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 04.06.2010 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 377 КК України внаслідок Акта амністії.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду визначені ст. 1176 ЦК України. Частиною 6 даної статті встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього /досудового/ слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Конституцією встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, вплив а них у будь-який спосіб забороняється, а також однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом /статті 126, 129/.

Згідно із зазначеними положеннями Конституції судові рішення і, відповідно, дії або бездіяльність судів /суддів/ з питань здійснення правосуддя /пов'язаних з підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях/ можуть оскаржуватись у встановленому порядку до суду вищої інстанції.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади.

Таким чином, суд /суддя/ як орган /особа/, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд /суддя/ виступає не як орган /особа/, що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа /особа/.

На підставі чого, посилання позивача на дії відповідача, які були вчиненні ним як суддею під час здійснення правосуддя, суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Факт звернення відповідача до правоохоронних органів не може сам по собі бути підставою для відшкодування шкоди, оскільки у такому випадку має місце реалізації особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції.

Умовами цивільної відповідальності є протиправна поведінка особи; завдана шкода; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; та вина особи, яка заподіяла шкоду.

Позивачем не надано доказів, що відповідачем, як фізичною особо, були вчиненні протиправні дій проти нього та членів його сім'ї, внаслідок яких було завдано матеріальну та моральну шкоду та доказів щодо встановлення вини відповідача.

На підставі вищезазначеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 22,23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: С. О. Рубіжний