Постанова № 30236342, 12.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа№ 5011-46/5-2013

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Доманської М.Л.

за участю представників сторін:

від товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»: Рудяк О.І. представник за довіреністю № 21-12/12-22 від 21.12.2012 року;

від товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРОМАШ»: Недотопа М.М. представник за довіреністю № 003/01/13 від 03.01.2013 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 у справі № 5011-46/5-2013 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулася до суду з заявою про порушення справи про банкрутство відносно товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» у зв'язку з неспроможністю підприємства сплатити прострочену заборгованість у розмірі 2373356,38 грн.

Провадження у справі за вказаною заявою порушено ухвалою господарського суду міста Києва від 03.01.2013 № 5011-46/5-2013, яку призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2013 у справі № 5011-46/5-2013 (суддя Омельченко Л.В.) припинено дію мораторію та провадження у справі.

Ухвала мотивована відсутністю на момент проведення підготовчого засідання ознак неплатоспроможності боржника, що унеможливлює вчинення судом подальших процесуальних дій, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно з установленою процедурою на підставі чого суд дійшов висновку про доцільність припинення провадження у справі в порядку аналогії закону відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 32, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 року у справі 5011-46/5-2013.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги положення чинного законодавства, а саме п. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч. 2 п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.20009 року «Про судову практику в справах про банкрутство» та не надано необхідної юридичної оцінки доказам у справі.

12.03.2013 року до відділу документального забезпечення Киїського апеляційного господарського суду представником товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЮРОМАШ» було подано відзив на апеляційну скаргу № 218/03/13 від 11.03.2013, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Представник ТОВ «Райффайзенд Лізинг Аваль» в судовому засіданні 12.03.2013 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник боржника заперечив вимоги апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до п.3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство мотивована тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2010, резолютивна частина якого була викладена в іншій редакції у зв'язку з частковим скасуванням постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010, у справі № 25/470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та товариства з обмеженою відповідальністю «Віадукт» до товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» на користь позивача-1 було стягнуто 1804877,63 грн. передплати, 596969,45 грн. пені, а також 12 276,41 грн. судових витрат (12051,73 грн. державного мита та 224,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

При вирішенні спору у справі № 25/470 судом було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» порушило виконання зобов'язання з поставки та передачі предмету лізингу за договором купівлі-продажу № Р2997-09/088 від 17.09.2008, чим завдало товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» збитків у вигляді перерахованої 30 %-ї попередньої плати в сумі 1804877,63 грн.

17.01.2011 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 25/470 було видано наказ.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2011 було відстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 на шість місяців строком до 03.08.2011.

06.09.2011 відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 28485686 з примусового виконання наказу № 25/470 від 17.01.2011 про стягнення 2414123,49 грн.

23.09.2011 відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у міста Києві було винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунку № 260080130797 в БМ Банк, МФО 380913 в межах стягуваної суми, а також постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2011 було вдруге відстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 на шість місяців строком до 04.04.2012.

20.03.2012 господарським судом міста Києва було втретє відстрочено виконання рішення у справі № 25/470, але постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2012 ухвалу місцевого господарського суду було скасовано.

27.06.2012 в межах виконавчого провадження ВП № 28485686 винесено постанову про арешт коштів боржника на рахунках № 26008000644501 та № 26001006445002 в ПАТ АКБ «Київ» в межах стягуваної суми.

03.10.2012 відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Оскільки, в ході виконавчого провадження кошти стягнуто лише в сумі 40667,06 грн., а в іншій частині оплата за вказаним рішенням та наказом боржником не здійснена, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство з грошовими вимогами в розмірі 1804977,63 грн. (без врахування суми пені).

Відповідно до листа № 339 від 18.01.2013 відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві станом на 18.01.2013 рішення суду у справі № 25/470 виконано частково на суму 88 771,36 грн. і залишок боргу складає 2 325 352,13 грн.

За приписами абз. 3 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Під неплатоспроможністю відповідно до норм вказаного Закону слід розуміти неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності (абз. 2 ст. 1 Закону).

Преамбулою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - суб'єкта підприємницької діяльності або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Введення передбаченого Законом особливого порядку, спрямованого на відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, та застосування ліквідаційної процедури має на меті задоволення вимог кредиторів (повне або часткове). При цьому, наслідки порушення провадження у справі про банкрутство впливають на права та обов'язки усіх кредиторів боржника. Підставою для введення такого порядку є стан неплатоспроможності боржника, який встановлюється судом за наявності передбачених Законом ознак ( п. 1.1 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1193 від 04.06.2004 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

В той же час, відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відновлення платоспроможності боржника - суб'єкта підприємницької діяльності є першочерговим завданням даного Закону, а тому передує визнанню боржника банкрутом та його ліквідації. В свою чергу нормами Закону передбачено відновлення платоспроможності в результаті проведення санації, яка за своєю суттю є системою заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника (абз. 10 ст. 1 Закону).

До відзиву на заяву про порушення у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» № 62/01/13 від 18.01.2013 додано висновок незалежного аудитора щодо проміжної фінансової звітності підприємства та аудиторський звіт незалежного аудитора щодо фінансового стану товариства. Відповідно до яких, в ході проведеного аудиту не було встановлено обставин неліквідності активів, нерентабельності виробництва або ж стійкої фінансової нестабільності підприємства.

Крім того, з поданого товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» бухгалтерського балансу на останню звітну дату вбачається відсутність у підприємства оборотних та необоротних активів з мінусовими значенням, тоді як показник пасиву відповідає показнику активу та становить 188 032 тис.грн., тобто його пасив не перевищує актив.

Також, матеріалами справи підтверджується, що за даними обліку товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш», правильність і відповідність яких підтверджена аудиторською перевіркою, залишкова вартість його основних засобів станом на 30.09.2012 становить 82 253 343,51 грн., розмір кредиторської заборгованості станом на 17.01.2013 - 6 697 660,91 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 10.05.2011 р. № 1470/23-522-32849408 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки підприємства з питань достовірності нарахування та сплати податку на додатну вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Тарос» за період з 01.04.2009 по 31.05.2010 перевіркою було встановлено заниження податку на додатну вартість та, відповідно, завищення боржником податкового кредиту на суму 12 025 086,00 грн., у зв'язку з чим товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» було винесено податкове повідомленні-рішення від 30.05.2011 р. № 0000282305 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 15 031 351,00 грн. (12 025 086,00 грн. - основне зобов'язання та 3 006 271,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у справі № 2а-15459/11/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення було визнано протиправним та скасовано податкове повідомленні-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 30.05.2011 № 0000282305.

Аналізуючи вищенаведені обставини справи апеляційний суд вважає обгрунтоаним висновок місцевого господарського суду, що остані свідчать про наявність у товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 12 025 086,00 грн.

Відповідно до тверджень боржника, що не заперечується сторонами у справі, в ході виконавчого провадження державним виконавцем було арештовано майно товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» (велику будівельну техніку) вартістю 3 461 575,00 грн., що перевищує розмір присуджених до стягнення з нього сум згідно з судовим рішенням у справі № 25/470.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» майна та майнових активів, а також кредиторської заборгованості, вартість яких значно перевищує заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором за постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 у справі № 25/470, у зв'язку з чим слід вважати, що виконання боржником грошового зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» не потребує вжиття заходів для оздоровлення його фінансового стану та відновлення платоспроможності, що передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також, апеляційний суд погоджується з думкою місцевого господарського суду про те, що встановлені фактичні обставини справи не свідчать про неплатоспроможність товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а вартість його оборотних та необоротних активів перевищує розмір вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль».

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що сам лише факт не стягнення органом виконавчої служби з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Юромаш» заборгованості за наказом господарського суду міста Києва 15.04.2010 у справі № 25/470 не може слугувати беззаперечним доказом неплатоспроможності боржника в цілому та вимагати вжиття заходів, визначених Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, шляхом введення процедури розпорядження майном боржника та призначення особи розпорядника.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що місцевим господарським судом на підставі матеріалів справи обґрунтовано зроблено висновок про відсутність на момент проведення підготовчого засідання ознак неплатоспроможності боржника, що унеможливлює вчинення місцевим господарським судом подальших процесуальних дій, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» згідно з установленою процедурою.

Згідно п. 36 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2009 N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів також вважає обґрунтованим висновок суд щодо припинити провадження у справі відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі , якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і яка підлягає застосування у разі помилкового порушення провадження у справі, а також дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до п. 7 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження скаржника, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно неповного дослідження місцевим господарським судом обставин справи та порушення п. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч. 2 п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.20009 року «Про судову практику в справах про банкрутство» та не надано необхідної юридичної оцінки доказам у справі.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі наявних в справі матеріалів дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.4-1, 4-2, 4-3, 32-34, 43, 80, 86, 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.01.2013 у справі № 5011-46/5-2013 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» залишити без задоволення.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Ткаченко Б.О.

Доманська М.Л.