Рішення № 30236035, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/493/13 18.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5»

про стягнення 310 621,78 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача: Іваненко І.П. - предст. за довір.;

від відповідача: Дудко О.В. - предст. за довір.;

Рішення прийняте 18.03.2013, у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою, з 27.02.2013 до 18.03.2013.

У судовому засіданні 18.03.2013 року, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5» про стягнення 310 621,78 грн. заборгованості та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року порушено провадження у справі №910/493/13, розгляд справи призначено на 04.02.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 27.02.2013.

В судовому засіданні представник відповідача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, на підставі ст.69 ГПК України. Дане клопотання судом задоволене (ухвала суду від 27.02.2013).

В судовому засіданні 27.02.2013, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 18.03.2013.

14.03.2013 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові заперечення на відзив.

18.03.2013 через Відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до матеріалів справи додаткового доказу.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", перейменованою в подальшому у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-5» було укладено договір №521410 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору постачальник зобов»язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов»язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно п.2.2.1 Договору постачальник зобов»язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Відповідно до п.2.3.1 Договору споживач зобов»язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами , зазначеними у додатку 2.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено обсяги постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, умови припинення подачі теплової енергії .

Як передбачено п. 9 Додатку №2 до Договору "Тарифи та порядок розрахунків" відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у МВРТ-5 за адресою: вул. Товарна, 1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму. Яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплати коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п.10 Додатку №2 «Тарифи та порядок розрахунків»).

Пунктом 14.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2009.

Договір вважається пролонгованим за кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за Договорами в частині своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.04.2011 по 01.12.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, розмір якої станом на 01.12.2012 становить 303 069,21 грн.

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що заборгованість виникла внаслідок несвоєчасної та не в повному обсязі оплати населенням за надані комунальні послуги з центрального гарячого водопостачання та опалення. Крім того, відповідачем було здійснено часткову оплату суми заборгованості за теплову енергію поставлену в період з 01.04.2011 по 01.12.2012 в розмірі 82 000,00 грн., на підтвердження чого надані копії платіжних доручень. Внаслідок часткової оплати за надані послуги, заборгованість відповідача становить 221 069,21 грн.

Під час розгляду справи відповідачем надані суду платіжні доручення №1 від 25.02.2013 на суму 30 000,00 грн., та платіжне доручення № 2 від 25.02.2013 на суму 30 000,00 грн. та платіжне доручення №71 від 14.03.2013 на суму 35 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, що підтверджується обліковими картками за період з квітня 2011 по грудень 2012 та розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, що містяться в матеріалах справи.

Однак відповідачем були порушені зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за спожиту теплову енергію за період з 01.04.2011 по 01.12.2012, в результаті чого заборгованість перед позивачем станом на 01.12.2012 складала 303 069,21 грн.

Між тим, як вбачається з пояснень відповідача, наявних в матеріалах справи платіжних доручень та довідки позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію у період з квітня 2011 по грудень 2012, відповідач у січні 2013 перерахував позивачеві 60 000,00 грн. в рахунок оплати теплової енергії за листопад 2012 (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи), які зараховані позивачем в рахунок оплат за Договором №521410 від 28.10.2008.

Враховуючи, що сума боргу у розмірі 60 000,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача із позовом, у зв'язку із чим в цій частині належить припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Посилання представника відповідача на погашення заборгованості в розмірі 82 000,00 грн., яка відбулась в лютому 2013 (платіжне доручення №21 від 21.02.2013, платіжне доручення №1 від 25.02.2013 та платіжне доручення №2 від 25.02.2013) та оплата заборгованості в розмірі 35 000,00 грн., здійснена у березні 2013 згідно платіжного доручення №14 від 14.03.2013, то слід зазначити, що як вбачається із вищезазначених платіжних доручень, призначення платежу останніх не спрямовано на погашення заборгованості за спірний період, а визначено як оплату за теплову енергію згідно Договору, що відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, тобто спрямовується в оплату поточного споживання, а отже позивачем за спірний період не зарахована.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію становить 243 069,21 грн., її розмір належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 243 069,21 грн.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених норм законодавства та умов договору позивач просить суд стягнути з відповідача 7 552,57 грн. процентів річних.

Перевіривши вірність розрахунку суми процентів річних, остання є обґрунтованою та підлягає задовольню.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати боргу у повному обсязі і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 243 069,21 грн. - основного боргу та 7 552,57 грн. - 3% річних.

Приймаючи до уваги часткове погашення заборгованості після подачі позову, витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5» (02068, м. Київ, вул. Г.Ахматової, 3, ідентифікаційний код 32070545) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 243 069,21 грн. (двісті сорок три тисячі шістдесят дев»ять гривень 21 коп.) - заборгованості за спожиту теплову енергію, 7 552,57 грн. (сім тисяч п»ятсот п»ятдесят дві гривні 57 коп.) - процентів річних та 6 212,44 грн. (шість тисяч двісті дванадцять гривень 44 коп.) - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 60 000,00 грн. - заборгованості за спожиту теплову енергію, припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.03.2013

Суддя М.Є. Літвінова