Ухвала суду № 30235632, 25.03.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 153/127/13-ц Провадження № 22-ц/772/721/2013Головуючий в суді першої інстанції:Любинецька-Онілова А.Г.Категорія: 32Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 25 березня 213 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Медяного В.М.,

Суддів : Жданкіна В.В., Шемети Т.М.,

При секретарі : Агєєвій Г.В.,

За участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеного небезпеки,

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 січня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Агрофірма «Україна», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеного небезпеки. Також позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Позивач просить ухвалити рішення, яким суд стягнути на його користь з товариства «Агрофірма «Україна», як власника джерела підвищеної небезпеки та водія ОСОБА_3, завдану матеріальну шкоду в розмірі 78 188 грн. 24 коп. та витрати пов'язані з проведенням дослідженням на предмет пошкодження автомобіля 569 грн. 22 коп., 600 гривень витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги. Також просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень. Судові витрати просив покласти на відповідачів (а.с.33).

Також, з метою забезпечення позову позивач просив накласти арешт на рухоме і нерухоме майно ТОВ «Агрофірма «Україна» в межах суми позову 89 273, 61 грн., накласти арешт на колісний трактор МТЗ-82 днз. НОМЕР_1, трактор МТЗ-80 днз. НОМЕР_2, МТЗ-80 днз.НОМЕР_3, трактор Т-150 днз. НОМЕР_4, автомобіль САЗ-3307 днз.НОМЕР_5, які належать ТОВ «Агрофірма «Україна», а також накласти арешт на рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_3.(а.с.6).

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 січня 2013 року заяву про забезпечення позову ОСОБА_2 задоволено частково. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ТОВ «Агрофірма «Україна» с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області на суму заявлених позовних вимог, а саме - 79 357 гривень 46 копійок.

Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 жителя с. Дзигівка Ямпільського району Вінницької області на суму заявлених позовних вимог, а саме - 20 000 гривень.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовлено (а.с.20).

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма«Україна» просить ухвалу суду першої інстанції від 23.01.2013 року скасувати. Зазначає, що ухвала суду є незаконною, оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача у справі, який з'явився до суду, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду від 23 січня 2013 року скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу від 23 січня 2013 року про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що за постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. №9, забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, місцевий суд прийшов до висновку, що оскільки позивач в своїй заяві обґрунтував причини необхідності забезпечення позову та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тому є усі підстави про задоволення заяви в частині накладення арешту на майно відповідачів у розмірі ціни позову щодо кожного із відповідачів, так як вимоги, заявлені у цій частині не виходять за межі позовних вимог.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви в частині заявлених вимог про накладення арешту на вказане позивачем майно, яке належить ТОВ «Агрофірма«Україна» с.Дзигалівка Ямпільського району Вінницької області - транспортні засоби, оскільки це майно є предметом спору, що виник між сторонами, разом із тим відповідно до ч.3 ст.153 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення вказаної заяви, а саме в частині накладення арешту на майно відповідачів в межах сум цивільного позову. В задоволенні іншої частини заявлених вимог вважав за необхідне відмовити.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки встановлено, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суддею порушені норми процесуального права та відповідно порядок, встановлений для вирішення даного питання.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно приписів ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України забезпечити позов можливо накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Зокрема, відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Обмеження можливості господарюючого суб'єкта користування та розпорядження власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову не було витребувано документів, які б підтверджували право власності ТОВ «Агрофірма «Україна» на майно, що підлягає арешту (рухоме та нерухоме). Також суд не пересвідчився в тому, чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Не врахував суд і те, що за вимогами ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні відповідної ухвали під час проведення арешту можливе обмеження права власника на користування майном, а також вилучення у нього цього майна для передачі на зберігання іншим особам.

Суд першої інстанції у свої й ухвалі про забезпечення позову шляхом накладення арешту прийняв до уваги тільки інтереси позивача, залишивши поза увагою інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушеними у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

За таких обставин, ухвала суду є незаконною, оскільки суд порушив порядок, встановлений для забезпечення позову, що відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали судді з передачею цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» на ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 січня 2013 року задовольнити.

Ухвалу Ямпільського районного суду Вінницької області від 23 січня 2013 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді:підписи. В.В. Жданкін

Т.М. Шемета

З оригіналом вірно.

Суддя: