Рішення № 30232673, 21.03.2013, Смолянинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд м. Донецька)

Справа №2/259/428/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року місто Донецьк

Куйбишевський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді ЛАРІОНОВОЇ Н.М.,

при секретарі ІВАНЧЕНКО К.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_1, представника відповідача - адвоката ОСОБА_3,

третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013 р. позивач звернувся до районного суду з позовом, в якому просить припинити права власності відповідача на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, стягнувши з відповідача на користь відповідача вартість даної частки та визнавши за позивачем права власності на вказану частку. Позов мотивований тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 01.02.2001 р. вищевказана квартира належить на праві спільної часткової власності позивачу, відповідачу та третім особам ОСОБА_4, яка є матір'ю позивача, та ОСОБА_5, який є повнолітнім сином позивачки. Рішенням суду від 19.09.2012 р. шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Квартира складається з 3 кімнат, які всі є суміжними. Сумісне проживання з відповідачем неможливо, оскільки вони є чужими людьми, відповідач постійно вчиняв скандали та сварки, в зв'язку з чим позивач вимушена була викликати працівників міліції, які винесли відповідачеві офіційне попередження 17.05.2012 р. В порушенні кримінальної справи стосовно відповідача було відмовлено постановою від 17.05.2012 р.. Відповідач не працює, не виділяє коштів на утримання квартири та оплату комунальних послуг своєї частки. Неодноразово позивач пропонувала відповідачеві сплатити вартість його частки квартири, але відповідач не бажає отримати грошову компенсацію. Також вона пропонувала відповідачеві відмовитися від його частки в рахунок сплати аліментів на їх сумісного малолітнього сина, на утримання кого відповідач зовсім не давав коштів, після чого вона вимушена була звернутися до суду за стягнення аліментів на дитину. Крім того, відповідач має вантажний автомобіль, який був придбаний в період шлюбу, в зв'язку з чим позивач також пропонувала відповідачу залишити йому цей автомобіль без його розподілу та доплатити кошти за його частку квартири, але відповідач відмовляється і від цього варіанту. Позов обґрунтовує ст.365 ЦК України, погоджуючись сплатити відповідачеві вартість його 1/4 частки від ринкової вартості квартири. Згідно висновкам незалежної оцінки квартири, проведеної 28.11.2012 р., ринкова вартість вищевказаної квартири складає 307 400,0 грн., згідно плану квартири виділити 1/4 частку неможливо, вона згодна сплатити відповідачеві вартість його 1/4 частки в сумі 76 850,0 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі та дала пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, вказавши, що перебувала в шлюбі з відповідачем з 27.07.2000 р. до 19.09.2012 р. В квартирі постійно мешкають вона з малолітнім сином ОСОБА_8, її мати ОСОБА_4 та дорослий син від попереднього шлюбу ОСОБА_5, які є співвласниками спірної квартири. Вона з молодшим сином займає середню кімнату, старший син займає саму маленьку кімнату, мати займає прохідну кімнату - зал. Після вселення відповідача в лютому 2013 р. він також став займати зал. Відповідач постійно вчиняє сварки та скандали, вона звертається за допомогою до міліції, шкодить майно в квартирі, жити з ним сумісно взагалі неможливо. Все це негативно відображається на психіці всіх, в т.ч. молодшого сина, який лякається. Крім того, відповідач займає кімнату з її мамою, що є неприпустимим, оскільки вони не родичі і різнополі особи. З її старшим сином у відповідача ніколи не складалися стосунки, він його ображав та бив, на теперішній час між ними негативні стосунки. Сплативши відповідачу його частку, він може придбати собі окреме житло. Крім того, він може жити у своєї матері в будинку по вул.Зоологічній. З відповідачем вона боїться залишатися вночі в квартирі, тому просить іноді ночувати там свого брата. В вересні та листопаді 2012 р. вона пропонувала відповідачу компенсацію, але той не погоджується. Наполягає, що за сплачену нею компенсацію відповідач зможе придбати собі окреме житло - кімнату в гуртожитку, а добавивши коштів - і 1-кімнатну квартиру.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 - в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що частка відповідача не може бути виділена, сумісне проживання сторін по справі в спірній квартирі не можливе, сплата компенсації відповідачу його частки не завдасть йому шкоди, оскільки він може придбати собі окреме житло. Все це є підставами для застосування судом вимог ст.365 ЦК України. Просила суд, постановляючи рішення по справі, врахувати практику Верховного Суду України, який своєю постановою від 16.01.2012 р. вказав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, за умови, що таке припинення не задасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї; а також ухвалою судової палати у цивільних справах від 02.06.2010 р. вказав на таке застосування правової норми. Звернула увагу суду, що доводи відповідача про те, що за компенсацію він не зможе придбати собі 1-кімнатну квартиру, безпідставні, оскільки в спірній квартирі відповідач має право не на 1 кімнату, а на 10,7 м2 житлової площі в спірній квартирі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що жити, крім спірної квартири, йому ніде, оскільки іншого житла не має. За рішенням районного суду від 08.11.2012 р., яке залишено без змін апеляційною інстанцією 06.12.2012 р., в лютому 2013 р. він був вселений до спірної квартири. Будинок АДРЕСА_2, де він жив до вселення, належить його сестрі ОСОБА_9 з 2008 р. після його по дарування матір'ю ОСОБА_10 Підтвердив, що зараз в квартирі живуть позивачка з їх сином, займаючи середню кімнату, його колишній пасинок займає маленьку кімнату, колишня теща займає прохідний зал, в якому він поставив собі розкладачку і там знаходяться його речі. Вказав, що майно він не шкодить, сварки є, але їх провокує позивачка. В спірній квартирі іноді ночує рідний брат позивачки, який вночі працює за комп'ютером, палить світ, тому теж виникають конфлікти. Мешкати в квартирі погано, але можливо. В січні 2013 р. він влаштувався на роботу, 17.02.2013 р. сплатив позивачці 183,0 грн. за квартиру за лютий 2013 р. Наполягає, що за компенсаційні кошти не зможе придбати собі 1-кімнатну квартиру.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 - в судовому засіданні просила відмовити в задовольнянні позову, посилаючись на те, що частка відповідач є значною, припинення його частки в спільному майні порушить права відповідача, оскільки йому ніде буде жити, тому підстав, передбачених ст.365 ЦК України не має. Крім того, згоди на компенсацію, яка передбачена ст.364 ЦК України, з боку відповідача не має.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що квартира є неподільною. Відповідач негативно ставиться до сина позивачки - ОСОБА_5, бив його, в т.ч. в грудні 2011 р., постійно вчиняв сварки та скандали. Молодший син позивачки та старший бояться відповідача. Мешкати в квартирі з ним неможливо. В неї підвищений тиск, через відповідача в 2005 р. вона перенесла інсульт, після чого лікувалася неодноразово. Підтвердила про порядок користування кімнатами, про який вказали позивачка та відповідач. Вона постійно оплачувала квартиру та сплачувала комунальні послуги. Після вселення відповідача також сварки, вона людина похилого віку та страждає на ряд хвороб, в зв'язку з чим не може жити в однієї кімнаті з відповідачем. Іншого житла, крім спірної квартири, вона не має, оскільки квартиру, яка в неї була, в 2008 р. вона подарувала синову ОСОБА_11 Наполягає, що за сплачену компенсацію відповідач зможе придбати собі окреме житло - кімнату в гуртожитку, а добавивши коштів - і 1-кімнатну квартиру.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що на протязі останніх 6 років відповідач постійно принижував його, огидно та нецензурно висловлювався на нього та його матір - позивачку по справі. В грудні 2011 р. відповідач побив його, матір захищала його, і відповідач побив і матір. Погрожував, що в разі їх звернення до міліції, він їх вб'є. Підтвердив про порядок користування кімнатами, про який вказали позивачка та відповідач. Кімнату, в якій він мешкає зараз, займає з часу придбання квартири (більш 10 років). Вказав, що мешкати разом з відповідачем в квартирі неможливо. Після вселення відповідача в квартирі негативна атмосфера, молодший брат - сумісна дитина сторін по справі - боїться відповідача. Мати пропонувала відповідачу компенсацію, але той вимагає 1/2 частку. Кімнату, в як

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дослідивши письмові доказі, приходить до таких висновків.

На підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 01.02.2001 р. № 30416, виданого агентством по приватизації державного житлового фонду м.Донецька, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності учасникам судового розгляду: ОСОБА_4 - 1/4, ОСОБА_1 - 1/4, ОСОБА_6 - 1/4, ОСОБА_5 - 1/4.

У відповідності до ст.356 ЦК України вказана квартира є спільною частковою власністю учасників судового розгляду.

Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 19.09.2012 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 розірвано шлюб, зареєстрований між сторонами 27.07.2000 р. Рішення набрало законної сили 30.09.2012 р.

Як вбачається зі вказаного рішення, позивачка звертаючись до суду вказала, що шлюбні відносини припинені між сторонами в березні 2012 р. через постійні сварки, відповідач деколи піднімав на позивачку руку, бив її сина від першого шлюбу ОСОБА_5, постійно ображав її, а відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 08.11.2012 р., яке набуло законної сили 06.12.2012 р., за позовом ОСОБА_1 відновлено його право на 1/4 частку власності шляхом вселення ОСОБА_1 до вищевказаної спірної квартири.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що в березні 2012 р. позивач ОСОБА_6 пішов зі спірної квартири, оскільки в сім'ї виникла сварка.

У відповідності до ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно технічного паспорту на вищевказану квартиру, вона розташована на 5 поверсі 5 поверхового будинку та має 3 кімнати площею 42,7 м2, в т.ч. перша кімната - 13,0 м2, друга - 18,6 м2, третя - 11,1 м2; загальна площа квартири - 58,0 м2. Кімнати площею 13,0 м2 та 11,1 м2 є ізольованими, кімната площею 18,6 м2 - прохідна.

Сторони визнали той факт, що відповідач по цій справі ОСОБА_1 за вищевказаним судовим рішенням від 08.11.2012 р. був вселений у спірну квартири в лютому 2012 р.

В судовому засіданні встановлено і це не оспорюється учасниками, що на час розгляду справи в спірній квартирі, після вселення відповідача, там постійно мешкають: позивачка ОСОБА_1, 1970 року народження, з малолітнім сином 2004 року народження, займаючи кімнату житловою площею 13,0 м2; 3 особа ОСОБА_5, 1993 року народження, займаючи ізольовану кімнату житловою площею 11,1 м2; 3 особа ОСОБА_4, 1947 року народження, та відповідач ОСОБА_1, 1970 року народження, займаючи прохідну кімнату житловою площею 18,6 м2.

Згідно наданих 3 особою ОСОБА_4 документів, вона є особою похилого віку (1947 року народження), страждає на ряд серцево-судинних хвороб, з приводу чого неодноразово стаціонарно лікувалася в 2005-2007 р.р.

Перебування відповідача ОСОБА_1 з 3 особою ОСОБА_4 суперечить нормам житлового законодавства в частині заняття однієї житлової кімнати різнополими особами старше за 10 років , які не є чоловіком та жінкою. Заняття відповідачем особисто однієї з окремих кімнат спірної квартирі буде порушувати житлові права інших мешканців квартири та суперечити житловому законодавству в частині норми житлової площі на 1 особу.

В судовому засіданні позивачка та треті особи наполягали на неможливість проживання їх, як співвласників, та малолітньої дитини з іншим співвласником - відповідачем по справі.

Цей факт підтверджуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків: ОСОБА_12, яка є хрещеною матір'ю малолітнього сина позивача та відповідача і відвідує вказану квартиру, ОСОБА_11, який є рідним братом позивачки та ночує у спірній квартирі, ОСОБА_13, яка є знайомою ОСОБА_1 і також відвідує спірну квартиру, ОСОБА_14, яка є сусідкою ОСОБА_1, мешкаючи рядом в квартирі № 57 на протязі 13 років. Свідки повідомили суду про постійні сварки та скандали, яки виникають між сторонами, про конфліктну поведінки відповідача. У суду не має підстав стави під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим представленим доказам.

Так, показання свідків щодо неможливості сумісного проживання співвласників в спірній квартирі підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами, отриманими з Куйбишевського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області: матеріалом № 2477 проведеної в порядку ст.97 КПК України (в ред.1960 р.) перевірки за заявою ОСОБА_1, за результатами якої постановою дільничного інспектора РВ від 17.05.2012 р. в порушенні кримінальної справи за ст.296 КК України (хуліганство) стосовно ОСОБА_6 відмовлено з винесенням офіційного попередження ОСОБА_1 про недопустимість вчинення насильства у сім'ї; матеріалом № 577 перевірки, проведеної за заявою ОСОБА_1 від 15.02.2013 р. про прийняття заходів щодо колишньої дружини ОСОБА_1, та заявою ОСОБА_1 від 15.02.2013 р. щодо неправомірної поведінки колишнього чоловіка ОСОБА_1, за результатами якої з Кучеренками проведена профілактична бесіда про недопустимість протиправної поведінки в побуті.

В судовому засіданні встановлено, що сторони не досягли згоди щодо спільного користування спірною квартирою.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спільне користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками неможливо.

У відповідності до ст.182 ч.2 ЦК України вищевказана спірна квартира є неподільною річчю.

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Найвищім судовим органом України вказано на те, що аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із_обставин, передбачених пунктами 1-З частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Згідно ст.365 ч.2 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В судовому засіданні достовірно встановлена наявність підстав для припинення права власності відповідача на 1/4 частку у праві власності, передбачених п.2 и п.3 ч.1 ст.365 ЦК України.

Суд вважає, що припинення права власності відповідача на його 1/4 частку спірної квартири не завдасть йому істотної шкоди, виходячи з такого.

Згідно звіту незалежної оцінки вартості вищевказаної квартири, проведеної у встановленому законом порядку, при наявності відповідних документів, ТОВ «Аргумент» ЕРА від 28.12.2012 р., ринкова вартість вищевказаної квартири складає 307 400,0 грн. Вказаний звіт на підставі ст.64 ЦПК України є письмовим доказом, вказаний у звіті розмір вартості квартири не спростований стороною відповідача, при чому відповідачу та його представнику роз'яснювалась можливість заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи, підстав, передбачених ст.143 ЦПК України, для її призначення у суду не було.

У відповідності до ст.365 ч.2 ЦК України позивачкою платіжним дорученням № 17858 від 07.03.2012 р. внесена сума в розмірі 76 850,0 грн., що складає 1/4 частку від 307 400,0 грн.

Як вбачається з наданих стороною позивача відомостей, за вказану суму відповідач може придбати собі у м.Донецьку окреме житло у вигляді кімнати в гуртожитку або кімнати в квартирі, житлова площа яких більш, ніж розмір частки житлової площі, яка належить відповідачеві у спільному майні (приблизно 10,8 м2 = 42,7 : 4).

Придбання такого житла не буде порушувати його житлові права, виходячи саме з розміру його частки жилої площі у спірній квартирі.

Доводи відповідача та його представника про те, що за перераховану позивачкою суму ОСОБА_1 не зможе купити 1-кімнатну квартиру, суд вважає безпідставними.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що відсутня обов'язкова згода відповідача, яка передбачена ст.364 ч.2 ЦК України, тому не може бути припинено право власності відповідача на його частку, оскільки вказана правова норма не регулює спірні відносини.

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок про встановлення передбачених законом підстав для можливості припинення права власності відповідача на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 зі стягненням з позивачки на користь відповідача вартості його частки в розмірі 76 850 грн.

Інші співвласники вказаної квартири - 3 особи по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - не заперечували проти визнання за позивачем права власності на частку відповідача, позивачкою у відповідності до Закону України «Про судовий збір» оплачені судовим збором вимоги по визнанню права власності на 1/4 частку спірної квартири.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне у відповідності до ст.328 ЦК України визнати за позивачкою право власності на частку відповідача.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і заснованими на законі, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, в зв'язку з чим підлягають повному задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст.328, 365 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні та визнання права власності - задовольнити в повному обсязі.

Припинити право власності ОСОБА_6 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 в порядку компенсації вартість 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 76 850,0 грн. (сімдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) шляхом сплати з розрахункового рахунку № 37317004001000 ГУ ДКСУ у Донецькій області (МФО 834016, код ОКПО 26288796).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м.Донецька шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Куйбишевського районного

суду м. Донецька Н.М. Ларіонова