Ухвала суду № 30230996, 27.03.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" березня 2013 р. справа № 5027/1331-б/2011

За заявою СДКМП "Міська тепломережа" м.Сторожинець про власне банкрутство Суддя Бутирський А.А.Представники:Від кредитора - Мязін М.В. - головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність № 1 від 14.01.2013 року) Від банкрута - Комрезан З.Д. - ліквідатор В засіданні приймали участьСУТЬ СПОРУ: Ухвалою від 28.11.2011 року порушено провадження у справі за заявою СДКМП "Міська тепломережа" м.Сторожинець про власне банкрутство у зв'язку з неможливістю задоволення вимог всіх кредиторів. Даною ухвалою розгляд справи призначено на 12.12.2011 року.

Ухвалою від 12.12.2011 року введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Комерзана З.Д.

У газеті "Голос України" № 5 від 13.01.2012 року розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 25.04.2012 року СДКМП "Міська тепломережа" м.Сторожинець визнано банкрутом, ліквідатором призначено Комерзана З.Д., строк ліквідаційної процедури встановлено до 25.10.2012 року.

Ухвалою від 07.11.2012 року строк ліквідаційної процедури продовжено до 25.04.2013 року.

08.02.2013 року Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області звернулося до суду із заявою про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у сумі 6519,82 грн. недоїмки по єдиному внеску за вересень-жовтень 2012 року.

Ухвалою від 08.02.2013 року розгляд поданої заяви призначено на 11.03.2013 року, а ухвалою від 11.03.2013 року розгляд даної заяви відкладено на 27.03.2013 року.

У судовому засіданні 27.03.2013 кредитор підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Ліквідатор заявлені вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви з огляду на наступне.

Відповідно до наслідків визнання боржника банкрутом, визначених, зокрема приписами ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Отже, виходячи з приписів вказаних норм Закону про банкрутство та враховуючи також норми пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 цього ж закону, законодавцем встановлена заборона, зокрема, на нарахування боржнику податків і зборів (обов'язкових платежів) після визнання його банкрутом, а отже у нього у зв'язку із визнанням банкрутом не виникає жодних зобов'язань (у тому числі з нарахування та сплати єдиного внеску), за виключенням тих, що безпосередньо пов'язані із реалізацією та здійсненням ліквідаційної процедури боржника, зокрема, пов'язаних з утриманням і збереженням майнових активів банкрута.

Згідно пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, витратами, пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії вважаються:

- витрати на оплату державного мита;

- витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

- витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

- витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

- витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

- витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

За приписами п .9 ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом ІІІ "Ліквідаційна процедура" цього Закону.

Положення п.1 ст. 25 Закону про банкрутство передбачає, що з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, у зв'язку із чим кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці, саме з метою оплати праці працівників, з вказаного часу припиняє своє формування.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування єдиного внеску в сумі 6519,82 грн. відбулося під час ліквідаційної процедури, що не передбачено Законом про банкрутство.

Керуючись ст. ст. 23, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У визнанні поточних вимог Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області до банкрута у сумі 6519,82 грн. недоїмки - відмовити.

Суддя А.А. Бутирський