Рішення № 30230566, 18.03.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1755/13-ц

2/243/968/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Профатило П.І.

при секретарі - Савчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково - дослідний інститут високих напруг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2013 року до Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ДП «НДІВП» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він з 13.11.2004 року, працював у відповідача на різних посадах. 29.04.2011 року о було звільнено з роботи за власним бажанням. При звільнені відповідач з ним відповідних розрахунків не провів, тому станом на 07.11.2012 року у відповідача перед ним виникла заборгованість по заробітній платі у сумі 10598,99 грн., та 509,48 грн. компенсації за невикористану відпустку. Добровільним шляхом відповідач відмовляється сплатити заборгованість, тому він просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 10598,99 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 509,48 грн., а також моральну шкоду 3000 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 150 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позивача підтримала, просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Лауніконіс В.П. в судовому засіданні вимоги позивача не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що відносно ДП «НДІВП» порушено 22.08.2011 року справу № 5/160б про банкрутство, та на підставі ст.ст.1, 23 Закону України «Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, зупинення економічних санкцій у відношенні банкрута, а оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку та моральна шкода до фонду заробітної плати не відноситься, просить відмовити у задоволенні даної частини позовних вимог. Крім того позивачем пропущено строк, відповідно до ст. 233 КЗпП, відповідно до якої позивач з даними вимогами повинен був звернутися до суду у тримісячний строк з моменту коли йому стало відомо про порушення його права. Також просить суд закрити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір про стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідача на користь позивача.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії трудової книги позивача, 13.11.2004 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ДП НДІВП, наказ № 145 від 12.11.2004 та звільнено з підприємства за власним бажанням 29.04.2011 року, наказ №53 від 29.04.2011 року (а.с.3).

Згідно зі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ті обставини, що 20 грудня 2011 року ухвалою Господарського суду по справі про банкрутство № 5/160б спір про стягнення заборгованості по заробітній платі з відповідача на користь ОСОБА_1 вже розглядався, оскільки крім особистих пояснень представник відповідача не надав суду належних доказів по справі.

Судом встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість перед ОСОБА_1 з виплати йому заборгованості по заробітній платі в розмірі 10598,99 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 509,48 грн., що підтверджується відповідною довідкою підприємства (а.с. 5).

Таким чином судом встановлено та документально підтверджено, що з позивачем не було проведено належних розрахунків по заробітній платі, тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 10598,99 грн., компенсації за невикористану відпустку у сумі 509,48 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду, оскільки відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на час звільнення та на теперішній час заборгованість по заробітної платі відповідачем ДП «НДІВП» перед ОСОБА_1 не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не сплив.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносно ДП «НДІВП» порушено 22.08.2011 року справу № 5/760б про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) справі. З ч.6, ч.7 ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Суд вважає що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди не є спором про стягнення заробітної плати, а містить в собі санкції відносно підприємства боржника.

Статтями 1, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено зупинення економічних санкцій у відношенні банкрута, за таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, не входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди є неможливим, у зв'язку з чим дані частини позовних вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того відповідно до ст.ст. 80,88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Крім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у сумі 150 грн., оскільки данні витрати позивач поніс з вини відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст.116 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ :

Вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут високих напруг», розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 22, код ЕДРПОУ 00130441, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 10598 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 99 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 509 (п'ятсот дев'ять) грн. 48 коп., також витрати на правову допомогу у сумі 150 (сто п'ятдесят) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Науково - дослідний інститут високих напруг» судовий збір у розмірі 229,40 грн. на рахунок 31210206700075, отримувач Слов'янське УК/Слов'янськ/22030001, ЄРДПОУ 37803368, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22030001.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Профатило П.І.