Постанова № 30229911, 20.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа№ 5011-41/4513-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання: Кац О.В.,

в судове засідання з'явились представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: ОСОБА_2 - паспорт НОМЕР_3 від 27.07.2001р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

на рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2012 року,

у справі № 5011-41/4513-2012 (суддя Спичак О.М.)

за позовом приватного підприємства «Елпіс-Україна», м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Київ,

про стягнення 97 260,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП «Елпіс-Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з по- зовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 97 260,00 грн. (а.с. 5-7).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 травня 2012 року по справі № 5011-41/4513-2012 позов задоволено повністю (а.с. 63-64).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2012 року у справі № 5011-41/4513-2012 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості в сумі 54 910,00 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи оскільки, відповідачем поставлено товар на суму 54 910 грн., тому в цій частині рішення не підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року у справі № 5011-41/4513-2012 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2012 року прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Агрикової О.В., суддів Сухового В.Г., Чорногуза М.Г. та призначено розгляд справи на 20 березня 2013 року (а.с. 77-78).

Автоматизованою системою документообігу суду, у зв'язку з перебуванням судді Аргикової О.В. на лікарняному, 18 березня 2013 року здійснено повторний автоматичний розподіл справ між суддями, відповідно до якого, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 по справі № 5011-41/4513-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Чорногузу М.Г.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 19 березня 2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-41/4513-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19 березня 2013 року вказана колегія прийняла справу № 5011-41/4513-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 20 березня 2013 року відповідач надав суду свої пояснення в яких підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2012 року по справі № 5011-41/4513-2012 в частині стягнення заборгованості в сумі 54 910,00 грн. та в цій частині відмовити в задоволенні позову, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином. На адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням його представника.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає, що позивач не надав суду доказів про розгляд справи за його участю в іншому судді, про що йдеться в наказі про відрядження, доданого до клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, позивач не позбавлений права направити для участі в судовому засіданні іншого представника.

З урахуванням вимог статті 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, та вважає можливим розглядати справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Між сторонами було досягнуто домовленість на доставку та поставку продукції.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України закріплено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з позовної заяви, на підставі виставлених відповідачем рахунків позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача оплату в сумі 97 260 грн., з яких, за надання послуг доставки 38 550 грн. та за поставку продукції 58 710 грн.

Оплата послуг доставки підтверджується платіжними дорученнями: № 75 від 17.02.2009 на суму 2 850 грн., № 135 від 12.03.2009 на суму 2 850 грн. № 166 від 31.02.2009 на суму 2 850 грн., № 277 від 07.05.2009 на суму 2 850 грн. № 356 від 12.06.2009 на суму 2 850 грн., № 408 від 10.07.2009 на суму 2 850 грн. № 478 від 29.07.2009 на суму 2 850 грн., № 482 від 29.07.2009 на суму 1 100 грн. № 546 від 13.08.2009 на суму 2 850 грн., № 547 від 13.08.2009 на суму 400 грн. № 611 від 02.09.2009 на суму 2 850 грн., № 717 від 08.10.2009 на суму 2 850 грн. № 802 від 09.11.2009 на суму 2 850 грн., № 860 від 01.12.2009 на суму 2 850 грн. № 21 від 18.01.2010 на суму 2 850 грн., на загальну суму 38 550 грн., копії зазначених платіжних доручень додані до матеріалів справи (а.с. 10-24).

Також, в матеріалах справи міститься платіжне доручення: № 360 від 26.05.2010 на суму 2 061 грн. (а.с. 25), проте вимог, щодо стягнення згідно цього платіжного доручення позивачем не заявлено.

Оплата за поставку продукції підтверджується платіжними дорученнями: № 738 від 19.10.2009 на суму 13 750 грн., № 836 від 18.11.2009 на суму 3 800 грн. № 911 від 16.12.2009 на суму 25 160 грн., № 928 від 22.12.2009 на суму 16 000 грн., на загальну суму 58 710 грн., копії зазначених платіжних доручень додані до матеріалів справи (а.с. 26-29).

Як зазначає позивач, відповідач не поставив оплачену позивачем продукцію та не надав послуги доставки.

08 лютого 2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 009 з вимогою про повернення коштів у розмірі 97 260 грн. (а.с. 33-34), що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (а.с. 35).

Відповідь на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.

За своєю правовою природою, досягнута між сторонами домовленість є договором поставки та надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Щодо надання послуг доставки колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні докази надання послуг доставки, або повернення сплачених позивачем коштів за надання таких послуг. Крім того, відповідач в апеляційні скарзі та в наданих поясненнях суду визнав заборгованість за оплачені та не надані ним вказаних послуг.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення за не надані послуги доставки в сумі 38 550 грн.

Проте, колегія судів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 54 910 грн., сплачених за поставку продукції, виходячи з наступного.

Скаржником до апеляційної скарги додано видаткові накладні № РН-Т-0815 від 15.08.2009 року, № РН-Т-1006 від 06.10.2009 року та № РН-Т-1125 від 25.11.2009 року (а.с. 95-97). Зазначені накладні підписані сторонами без зауважень.

Оригінали зазначених видаткових накладних, а також оригінали рахунків-фактур оглянуті апеляційним господарським судом в судовому засіданні.

Як вбачається з платіжного доручення № 738 від 19.10.2009 на суму 13 750 грн., (а.с. 26) призначення платежу «За цмін піщаний зг. рах-фак № Т-0815 від 15.08.09». У видатковій накладній № РН-Т-0815 від 15.08.2009 на суму 129 750 грн. зазначено «замовлення Рахунок-фактура № СФ-Т-0815 від 15.08.09».

Як вбачається з платіжного доручення № 911 від 16.12.2009 на суму 25 160 грн., (а.с. 28) призначення платежу «За рослину сировину зг. рах-фак № Т-1006 від 06.10.09». У видатковій накладній № РН-Т-1006 від 06.10.2009 на суму 139 870 грн. зазначено « рахунок-фактура № СФ-Т-1006 від 06.10.09».

Як вбачається з платіжного доручення № 928 від 22.12.2009 на суму 16 000 грн., (а.с. 9) призначення платежу «За рослину сировину зг. рах-фак № Т-1125 від 25.11.09». У видатковій накладній № РН-Т-1125 від 25.11.2009 на суму 81 603 грн. зазначено «замовлення Рахунок-фактура № СФ-Т-1125 від 25.11.09».

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що платіжними дорученнями: № 738, № 836 та № 911 на загальну суму 54 910 грн., здійснено часткову оплату виставлених позивачем рахунків-фактур № Т-0815, № Т-1006 та № Т-1125 згідно яких було поставлено продукцію, що підтверджується видатковими накладними № РН-Т-0815, № РН-Т-1006 та № РН-Т-1125 відповідно.

За таких умов позовні вимоги в частині стягнення 54 910 грн. задоволенню не підлягають.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач підчас розгляду справи у господарському суді міста Києва ввів суд в оману, оскільки не надав суду видаткові накладні № РН-Т-0815 від 15.08.2009 року, № РН-Т-1006 від 06.10.2009 року та № РН-Т-1125 від 25.11.2009 року, які підписані ним, скріплені мокрою печаткою та відповідно підтверджують факт поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідач обґрунтував неможливість подання в суд першої інстанції доказів, які ним подані в суді апеляційної інстанції. Оскільки, відповідач не був присутній в судових засіданнях в суді першої інстанції, оскільки ухвали про призначення судового засідання він не отримував.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи та висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні обставин, зокрема, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; та яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з вищевикладеного колегія судів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2012 року по справі № 5011-41/4513-2012 необхідно змінити, в частині стягнення заборгованості в суві 54 910 грн.- відмовити, в решті рішення залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2012 року по справі № 5011-41/4513-2012 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28 травня 2012 року по справі № 5011-41/4513-2012 змінити.

3. Викласти рішення в наступній редакції:

« І. Позовні вимоги задовольнити частково.

ІІ. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ідент. № НОМЕР_2) на користь приватного підприємства «Елпіс-Україна» (01013, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Будіндустрії, буд. 7, код ЄДРПОУ 32956789) суму боргу в розмірі 42 350 грн. та відшкодування судових витрат у вигляді судового збору в сумі 847 грн. за розгляд справи місцевим господарським судом.

ІІІ. В решті позовних вимог - відмовити."

4. Стягнути приватного підприємства «Елпіс-Україна» (01013, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Будіндустрії, буд. 7, код ЄДРПОУ 32956789) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ідент. НОМЕР_2) судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в Київському апеляційному господарського суді в сумі 860 грн. 25 коп.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу № 5011-41/4513-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя Чорногуз М.Г.

Судді Жук Г.А.

Суховий В.Г.