Постанова № 30229695, 12.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року о 14 год. 40 хв.Справа № 0870/11225/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників сторін

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 21.11.12 №3156)

відповідача - Михайлюченка В.М. (довіреність від 28.03.12 №2023/10/10-012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємць ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, в якому просить про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2012 №0000211720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36259грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що висновки перевіряючих викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України на підтвердження правомірного віднесення сум податку до податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 були надані усі необхідні документи, що не заперечується відповідачем. Також зазначають, що зроблений в акті перевірки висновок, що послуги здійснені за завідомо фіктивними документами є незаконним, оскільки у перевіряючих не має таких повноважень та законних обґрунтувань а також відсутні будь-які судові рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом ТОВ «Турін-Дніпро» у якого повністю відсутня матеріальна база, як то працівники, автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, складські приміщення, необхідні для зберігання ТМЦ а також відсутність вказаного підприємства за місцемзнаходження.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 16.05.2012 №293, перевіряючими було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Турін-Дніпро» за січень 2011 року, яка проводилась з 16.05.2012 року по 22.05.2012 року.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 29.05.2012 року №233/172/НОМЕР_1, в якому зроблені висновки про наступні порушення:

- п. 201.4 ст.201, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36259грн., в т.ч. за січень 2011 року - 5075грн., за лютий 2011 року - 31184грн. (а.с.9-22).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.07.2012р. №0000211720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36260 грн. ( 36259 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.8).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Як слідує зі змісту акту перевірки позивачем для проведення перевірки були надані наступні документи: податкові накладні №270157 від 27.01.11, №280157 від 28.01.11,№240157 від 24.01.11; акти виконаних робіт від 28.01.11 та від 27.01.11; видаткову накладну від 24.01.11 №240157; платіжні доручення №1 від 09.02.11, №2 від 28.02.11, №1 від 18.03.11, №1 від 24.01.11, №1 від 18.02.11, №1 від 17.02.11 на загальну суму 55790грн. (а.с.15).

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З огляду на вищезазначене, суду є не зрозумілим посилання податкового органу у висновку акту перевірки на порушення позивачем п.201.4 ст.201 ПК України, оскільки а ні в тексті самого акту перевірки а ні під час судового засідання відповідачем не ставиться під сумнів належний спосіб заповнення податкових накладних а також саме їх існування.

Також суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представником відповідача не було належним чином обґрунтовано, на підставі чого після отримання від позивача для проведення перевірки вищезазначених документів податковий орган дійшов висновку, що поставлені послуги та товар від ТОВ «Турін-Дніпро» надані за завідомо фіктивними документами, а також зроблено посилання на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 ЦК України.

Згідно із приписами Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст.216).

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в акті висновки щодо нікчемності і безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Турін-Дніпро».

На підтвердження як самого факту отримання товару (послуг) від ТОВ «Турін-Дніпро» так і подальшої реалізації такого товару іншим господарюючим суб'єктам представником позивача в судовому засіданні були надані наступні копії бухгалтерських документів, а саме: податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання ТМЦ, платіжні доручення (а.с.59-89).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявність в матеріалах справи первинних документів, які підтверджують подальшу реалізацію придбаного позивачем від ТОВ «Турін-Дніпро» товару спростовує висновок викладений податковим органом в акті перевірки щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Турін-Дніпро».

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Враховуючи вищезазначене, позивач відповідно до норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, оскільки позивач не несе відповідальності за їх дії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 25.07.2012 року №0000211720.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 369,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара