Ухвала суду № 3022934, 17.11.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2008 року місто Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Бараненка І.І.,суддів: Коваля М.П., Саприкіної І.В.,

при секретарі судового засідання Калініній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року в адміністративній справі №25/75-28/369-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «УкрСервісМонтаж» до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання актів недійсними,

в с т а н о в и в :

У лютому 2005 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати Акт про результати перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «УкрСервісМонтаж» при взаємовідносинах з ПП «Будпромсервіс» за період 01.04.2003р. 01.06.2003р. неправомірним, скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва №325/26-062/2 від 29.11.2004р.

Постановою Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року вказаний позов задоволено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і на підставі наведених норм права дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, пояснення представників сторін та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 02.09.04р. по 23.09.04р. була проведена перевірка дотримання вимог податкового законодавства ТОВ ВКФ «УкрСервісМонтаж» при взаємовідносинах з приватним підприємством «Будсервісмонтаж» за період 01.04.03р. по 01.06.03р.

За результатами перевірки було складено Акт №81/26-22/21586493 від 23.09.04р.

Актом перевірки встановлено та підтверджується матеріалами справи між ТОВ ВКФ «УкрСервісМонтаж» та ПП «Будпромсервіс» були укладені усні договори щодо купівлі радіаторів та комплектуючої арматури.

Розрахунки по договору були проведені ТОВ ВКФ «УкрСервісМонтаж» у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 460 від 22.04.03 року на суму 43500,00 грн., в тому числі ПДВ 7250,00 грн., №462 від 23.04.03 року на суму 32700,00 грн., в тому числі ПДВ 5450,00 грн., №473 від 05.05.03 року на суму 6900,00 грн., в тому числі ПДВ 1150,00 грн.

На виконання умов вказаного договору ПП «Будпромсервіс» було виписано позивачу податкові накладні №157 від 11.04.03 року на суму 43500,00 грн., в тому числі ПДВ 7250,00 грн., №165 від 23.04.03 року на суму 32700,00 грн., в тому числі ПДВ 5450,00 грн., №217 від 05.05.03 року на суму 6900,00 грн., в тому числі ПДВ 1150,00 грн. Окрім того, зазначені податкові накладні відображені позивачем в книзі обліку придбання товарів, робіт, послуг за квітень та травень 2003 року та суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту підприємства в квітні 2003 року в сумі 12700,00 грн. та в травні 2003 року в сумі 1150,00 грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки за змістом вказаної норми витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено, висновок перевірки про документальне не підтвердження сум ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту, спростовуються наданими до справи копіями документів.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13.02.04 року визнані недійсними статут підприємства ПП «Будпромсервіс» з дати його реєстрації та свідоцтво платника ПДВ №37052888 від 04.02.2003 року з дати його реєстрації.

12.05.04 року державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва складено Акт №414/19-4013-1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Будпромсервіс». Відповідно до акту анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Будпромсервіс» №37052888 з 04.02.03 року.

Відповідно до п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як передбачено п.п.25.3 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р., датою виключення платника податку на додану вартість з реєстру та анулювання свідоцтва є відповідна дата прийняття рішення суду.

Таким чином, реєстрація суб'єкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобов'язаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Будпромсервіс» було анульовано 12.05.04 року, а тому на момент складання податкових накладних ПП «Будпромсервіс» було зареєстровано як платних податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладних відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податкового кредиту позивача за спірні періоди сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Будпромсервіс», зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаних товарів правомірно віднесено позивачем у квітні, травні 2003 року до складу податкового кредиту. Порушень норм діючого законодавства, зазначених в акті перевірки, в діях позивача не вбачається.

Невиконання контрагентами обовязку по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, сплативши його перед цим в ціні придбаного товару, у випадках скасування державної реєстрації продавця чи в подальшому анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, чи в разі можливої несплати продавцем податку до бюджету.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає наведені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Господарський суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 31 липня 2007 року в адміністративній справі №25/75-28/369-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.

Головуючий ___ І.Бараненко

Судді: ___ М.Коваль

___ І.Саприкіна

ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 18 ЛИСТОПАДА 2008 РОКУ