Ухвала суду № 30229176, 21.03.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/397/13 21.03.2013 21.03.2013 21.03.2013

Провадження № 22-ц/784/684/13 Головуючий у першій інстанції: Батченко О.В.

Категорія 37 Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Орельської Н.М.

за участю: позивачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника - ОСОБА_5, представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2012 р. за позовом

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

до

ОСОБА_7

про захист спадкових прав,

в с т а н о в и л а:

У січні 2011 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись з позовом до ОСОБА_7 про захист спадкових прав.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх дід ОСОБА_8 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_8 були: його дружина - ОСОБА_9 та син ( чоловік та батько позивачів) ОСОБА_10, які фактично, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР прийняли спадщину, оскільки на той час всі проживали у вищезазначеному спірному будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 ( чоловік та батько позивачів).

Після його смерті в спірному житловому будинку залишились проживати позивачі та ОСОБА_9

15 квітня 1995 р. ОСОБА_9 отримала в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8 на вищезазначений житловий будинок, а 10 квітня 1997 р. подарувала цей будинок ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_9 померла.

Посилаючись на обставини фактичного прийняття спадщини позивачі, уточнивши свої вимоги під час судового засідання, просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 квітня 1995 р., виданого на ім'я ОСОБА_9, визнати за ОСОБА_3 право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_10 (1/12) та після смерті бабусі ОСОБА_9 ( 10/12), а всього на 11/12 частини домоволодіння АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_4 право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_10 на 1/12 частини зазначеного домоволодіння, визнати договір дарування спірного домоволодіння, укладений 10 квітня 1997 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 недійсним та поновити їм строк звернення до суду за захистом своїх спадкових прав.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2012 р. в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення їх позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини

заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня

відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1.

Після його смерті спадщину у встановленому законом порядку прийняла його дружина ОСОБА_9, отримавши в нотаріальній конторі 15 квітня 1995 р. свідоцтво про право на спадщину за законом.

Син спадкодавця - ОСОБА_10 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, про що свідчать матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_8 (а.с. 87 - 95).

Даних про те, що після смерті батька - ОСОБА_10 вступив в управління або володіння спадковим майном матеріали справи не містять.

До того ж, в матеріалах справи відсутні данні про те, що на час відкриття спадщини ОСОБА_10 проживав та був зареєстрований за місцем відкриття спадщини.

Отже, докази про те, що ОСОБА_10 фактично прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_8 матеріали справи не містять.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачі не довели, що після смерті ОСОБА_10 до складу його спадкових прав увійшло спірне домоволодіння або його частка, а тому відсутні підстави й для визнання за позивачами права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10

Відмова у задоволенні позову про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування є підставою для відмови у визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 квітня 1995 р. виданого на ім'я ОСОБА_9, та визнання недійсним договору дарування.

Також суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання за ним право власності на частину житлового будинку після смерті ОСОБА_9, оскільки на час смерті ОСОБА_9 житловий будинок АДРЕСА_1 не входив до складу спадкового майна, оскільки був відчужений спадкодавцем за життя, а відтак, будь-яких прав у порядку спадкування позивач не набув і набути не міг.

Крім того, позивачами пропущено строк позовної давності для захисту своїх спадкових прав та підстави для його поновлення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: