Рішення № 30228299, 26.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.13 р. Справа № 905/740/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах Управління міського майна Маріупольської міської ради, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: розірвання договору оренди №822-Ж від 22.01.2007р. нежитлового приміщення, зобов'язання Відповідача повернути орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

за участю уповноважених представників:

Прокурор - Архипенко Р.І. (за посвідченням №013952 від 13.12.2012р.);

від Позивача - Махсма С.О. (за довіреністю №б/н від 25.03.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 18.02.2013р. на 04.03.2013р., з 04.03.2013р. на 26.03.2013р.

У судовому засіданні 26.03.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя (далі - Заявник) в інтересах Управління міського майна Маріупольської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про розірвання договору оренди №822-Ж від 22.01.2007р. нежитлового приміщення та виселення Відповідача з орендованого приміщення

В обґрунтування позовних Прокурор посилається на наявність заборгованості Відповідача з орендної плати за період з квітня 2011р. по липень 2012р., надсилання Позивачем листів про відмову від спірного договору оренди та їх неотримання останнім, що унеможливлює вирішення питання про розірвання договору у позасудовому порядку.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надав договір оренди №822-Ж від 22.01.2007р., витяг з державного реєстру правочинів, свідоцтво №822-Ж від 22.01.2007р., акт приймання-передачі від 15.02.2007р., витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, листи №05-4/2899 від 05.09.2012р., №05-4/2900 від 05.09.2012р. та №05-4/2901 від 05.092.2012р. з доказами надсилання, нормативно обґрунтувавши вимоги ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 387, 526, 651, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.5, 10, 17, 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

До початку розгляду справи по суті Заявник позову надав узгоджену з Позивачем заяву (а.с.34) про зміну предмету позовних вимог з виселення з приміщення на зобов'язання Відповідача повернути орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Позивач надав 18.02.2013р. письмові пояснення (а.с.20), якими підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.21-33, 43-52, 58), у тому числі - подану 05.03.2013р. в перебігу розгляду справи заяву про уточнення позовних вимог, якою знову наполягав на необхідності виселення Відповідача із нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 333,10 кв.м.

Відповідач у судові засідання жодного разу без пояснення причин не з'являвся, витребуваних документів на надав, своєї позиції по суті розглядуваного позову до відома суду не довів, попри вжиті судом заходи з забезпечення належного повідомлення про судовий розгляд шляхом надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.33), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Таке повідомлення вважається належним згідно правової позиції, викладеної в абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., тим більше, що надіслана на його адресу ухвала повернута поштою у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.а.с.54, 56, 57).

У судовому засіданні 26.03.2013р. Прокурор і представник Позивача наполягали на задоволені позову і вирішені спору за наявними матеріалами справи, незважаючи на відсутність представників сторін.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином, а також відсутність представника Позивача з урахуванням наданих ним документів не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися перешкодою для вирішення спору.

Дійсно, встановлення правової визначеності довкола заявлених позовних вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

За змістом п. 2.3. Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради (а.с.а.с.23-25) здійснення повноважень орендодавця відносно об'єктів міської комунальної власності віднесено до основних напрямків роботи Позивача.

22.01.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений і нотаріально посвідчений 15.02.2007р. (а.с.9) та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (а.с.9 зворотна сторона) договір на довгострокову оренду нежитлового приміщення №822-Ж (а.с.а.с.7, 8), згідно п.п.1.1 і 8.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у термінове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 333,10 кв.м., нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка знаходиться у розпорядженні міської ради, а саме: Літ.В-1, приміщення №5 (кімн.1-4, 6-13, 17-19), Літ.В1-1, прим.6 (ком.1), окремо стояче, для використання під офіс, строком дії до 01.02.2017р.

Приналежність нежитлового приміщення, частину якого складає об'єкт оренди, територіальній громаді м. Маріуполя підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.13).

Згідно п.п. 4.2., 5.2., 5.3., на Орендаря покладений обов'язок зі своєчасної сплати орендних платежів з розрахунку 7,52грн. за 1кв.м. на розрахунковий рахунок одержувача не пізніше 20 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції на підставі рахунку, що має бути отриманий платником з 11 по 19 число в бухгалтерії Позивача. Окрім цього, Орендар також має здійснювати щомісячні платежі на користь Орендодавця за послуги з обслуговування із розрахунку 0,13 грн. за 1кв.м. орендованої площі.

У пп. и) п. 4.2 договору на орендаря покладено зобов'язання з повернення майна за актом приймання-передачі у разі припинення дії договору.

Орендодавець, за п.8.3 договору, має право в односторонньому порядку відмовитися від договору та вимагати в Орендаря повернення орендованого приміщення, якщо Орендар не вносить орендну платну на протязі трьох місяців.

15.02.2007р. за актом приймання-передачі №5102 (а.с.12) відповідно до п. 2.1. договору приміщення було передано Орендареві.

В межах орендних правовідносин за спірним договором за період з квітня 2011р. по липень 2012р. Орендодавцем була нарахована орендна плата в розмірі 72355,53 грн. та плата за послуги з обслуговування приміщення в розмірі 2010,65грн., у зв'язку із наявністю якої Позивач за відомими йому адресами Відповідача 07.09.2012р. надіслав (а.с.а.с.14,15,16 зворотна сторона) листи №05-4/2899, 05-4/2900, №05-4/2901 від 05.09.2012р. (а.с.14-16) про відмову від договору та його розірвання з моменту отримання листа та необхідність повернення об'єкту оренди.

За таких обставин Заявник звернувся до суду з розглядуваним позовом, полягаючи на його задоволенні з урахуванням заяви узгодженої з Позивачем заяви про зміну предмету частини вимог від 18.02.2013р. (а.с.34).

Позивач підтримав викладені у позові обставини та вимоги, надавши заяву про їх уточнення (а.с.43) вже після початку розгляду справи по суті, вимагаючи виселення Відповідача.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, без пояснення причин не скористався.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.11.2012р. по справі №5006/41/66/2012 (а.с.а.с.21-22), задоволені позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Маріуполь про стягнення заборгованості у розмірі 13 873,74 грн., пені в розмірі 309,44 грн., суми за послуги орендодавця в розмірі 299,82 грн. за період заборгованості з лютого 2012р. по квітень 2012р.

Як вбачається із змісту наказу (а.с.50) вказане рішення 30.11.2012р. набрало законної сили. За відомостями програми «Діловодство спеціалізованого суду» означене рішення не скасовано та є чинними.

Суд розглядає справу в контексті всіх позовних вимог у з урахуванням поданої Прокурором і узгодженої Позивачем 18.02.2013р. (до початку розгляду справи по суті) заяви про зміну предмету позову з виселення Відповідача з орендованого приміщення на зобов'язання його повернути таке приміщення.

Клопотання Позивача про зміну п.2 позовних вимог на вимогу про виселення Відповідача з нежитлового приміщення судом відхиляються, оскільки подане всупереч ст.22 Господарського процесуального кодексу України після початку розгляду справи по суті та за своєю сутністю спрямоване на застосування способу судового захисту, що притаманний житловим правовідносинам і відносно житлових приміщень, у які відповідна особа вселена, що безпосередньо вбачається із змісту ч.4 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.169 Житлового кодексу Української СРСР.

Об'єднання розглядуваних вимог в одному позові відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором оренди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає у розірвання укладеного сторонами договору оренди як наслідку порушення Відповідачем визначених таким договором грошових зобов'язань, та у спонуканні до повернення орендованого майна.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) щодо визначеного у позовній заяві періоду, регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору на довгострокову оренду нежитлового приміщення №822-Ж від 22.01.2007р.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в п. 3.10. Постанови ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року N 18 , Прокурор наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо внесення орендних та експлуатаційних платежів.

Стосовно вказаних Позивачем підстав для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи правову природу укладеного договору та статус майна, яке є об'єктом оренди, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися і з урахуванням приписів Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

У світлі приписів ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України умова про сплату орендної віднесено до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" і ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Виходячи з наявних матеріалів справи, попередніх висновків суду відносно заборгованості з орендних платежів та встановлених під час розгляду справи №5006/41/66/2012 обставин порушення Орендарем грошових зобов'язань, що мають преюдиціальне у розумінні ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України значення для розглядуваної справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем порушена та за відсутністю доказів іншого, суд за можливе констатувати наявність істотного порушення умов договору у розумінні ст.ст. 610, 651 Цивільного кодексу України, одним із наслідків якого (порушення) згідно ст. 611 цього Кодексу законодавець визначає розірвання договору.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що за відсутністю доказів отримання Орендарем листів №05-4/2899, 05-4/2900, №05-4/2901 від 05.09.2012р. з повідомленням про відмову від договору, спірний договір не може вважатися припиненим за змістом ст.782 Цивільного кодексу України на момент подання розглядуваного позову, а отже - зумовлює існування предмету спору.

Отже, викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів, укладаючи такий договір. Правильність цього висновку узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в абз. 2 п. 13 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна від 25.05.2000р. № 02-5/237, щодо достатності для розірвання договору оренди доведеного належним чином факту невиконання орендарем хоча б одного з зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у Відповідача майна, отриманого за спірним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" наслідком розірвання договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно п.2.3, п.п. и) п. 4.2, договору оренди №822-Ж від 22.01.2007р. Орендар зобов'язується у випадку припинення дії договору негайно повернути об'єкт оренди Орендодавцю і опосередковується актом приймання-передачі. Обов'язковість дотримання зазначених умов договору встановлена приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, а отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню судом.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що умовами спірного договору тривалість такого строку сторонами не узгоджена, суд, беручи до уваги необхідність надання достатньо строку для звільнення об'єкту оренди від власних речей Відповідача та його підготовки до повернення, дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривалістю в 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору (окремо за кожною з двох фактично розглянутих немайнових вимога - абз. 1 п. 2.11. Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р.) стягуються з Відповідача на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах Управління міського майна Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 23599040) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору оренди №822-Ж від 22.01.2007р. нежитлового приміщення та зобов'язання Відповідача повернути орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати договір оренди №822-Ж від 22.01.2007р. нежитлового приміщення, укладений між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 23599040) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути Управлінню міського майна Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 23599040) за актом приймання-передачі нежитлове приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 333,10 кв.м..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 2294грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.03.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2013р.

Суддя Попков Д.О.