Постанова № 30228171, 04.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 р. Справа № 804/1879/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від прокурораШрамко Я.В. Лось Д.М. Крейса Л.О. Каюк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ігнулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці, до Головного Управління Держаної казначейської служби України у Дніпропетровській області, за участю прокурора Дніпропетровської області про скасування картки відмови № 113030000/0/000030 від 12.02.2010р., визнання рішення № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. протиправним та стягнення 40 947, 12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010р. ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (правонаступником якого є ПАТ «Ігнулецький гірничо-збагачувальний комбінат») звернулося з позовом до Криворізької митниці ( у ході розгляду справи замінено на Дніпропетровську митницю), до Головного Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне Управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області) та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 11.05.2010р., просить:

- скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 від 12.02.2010р.;

- визнати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. протиправним;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області на користь позивача шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 40947,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищевказане рішення та картка відмови є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а дії відповідача-1 по коригуванню митної вартості товару такими, що порушують права та законні інтереси позивача з огляду на те, що позивачем виконувались всі вимоги ст.ст. 259, 266, 267 МК України, позивачем було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113030000/2010/003049 розрахунки в якій було зроблено за методом вартості договору, а саме: виходячи з ціни 8250,00 USD за од., при цьому, нарахований ПДВ за 36 одиниць товару склав 475 794,00 грн. та позивач підтвердив заявлену вартість належними та необхідними документами в достатній кількості для її підтвердження з боку митниці. Однак в порушення Постанови КМУ № 1766 від 30.12.06р., № 339 від 09.06.08., наказів ДМСУ №602 від 24.06.09р., № 74 від 31.01.07р. посадовими особами митниці зазначені нормативно-правові акти виконані не були, оскільки рішення приймалось лише на підставі інформації, отриманої від ЄАІС ДМСУ, що не заперечується митницею. Також, позивач зазначає, що митницею було порушено і норми ст. 266 МК України щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості, при цьому, процедура консультацій не була проведена та обґрунтованість не можливості застосування методів 2-5 не було перевірено. У зв'язку з тим, що митницею неправомірно було застосовано 6-й резервний метод визначення митної вартості товару, позивачем надмірно було сплачено суму митних платежів з ПДВ у розмірі 40947,12 грн., яку позивач просить стягнути з державного бюджету в особі казначейської служби, оскільки саме казначейська служба є відповідальною за повернення надмірно сплачених сум ввізного мита та ПДВ.

У судовому засіданні представник позивача вищевикладені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 (Дніпропетровської митниці) в судовому засіданні проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити, у запереченнях на позов зазначає, що 25.07.2012р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу у справі № 2а-2405/10/0470 згідно якої постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2010 року визнано нечинною в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.10р. Провадження у справі стосовно зазначених позовних вимог закрито. Крім того, представник відповідача-1 вказує на те, що під час здійснення перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару було проведено процедуру консультацій з декларантом та обмін наявною ціновою інформацією згідно з вимогами ст. 267 МКУ та повідомлено про можливість оформлення товару під гарантійні зобов'язання, що підтверджується підписом декларанта позивача. Позивач не скористався своїм правом в десятиденний термін надати додаткові документи та здійснити митне оформлення під гарантійні зобов'язання через відсутність документів, які б підтверджували заявлену митну вартість за ціною договору у зв'язку з чим відповідач-1 вважає, що законно прийняв оспорювані рішення та картку відмови. Щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості товару, відповідач-1 зазначає, що він не мав правових підстав визначати митну вартість товару за другим або третім методом на підставі наявної інформації про митне оформлення ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, четвертим та п'ятим методами, митна вартість яких визначалась раніше за шостим методом, при цьому, вказує на те, що відсутність записів про причини неможливості застосування кожного із методів не є підтвердженням порушення принципу послідовності їх застосування, оскільки з цією метою відповідно до ч.3 ст. 266 МКУ проводиться процедура консультацій та обмін наявною інформацією. На думку відповідача-1 не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з державного бюджету на користь позивача надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 40947,12 грн. з огляду на відсутність судового рішення про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товару №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р., відсутність судового рішення про стягнення коштів та відсутність висновку митного органу про повернення коштів сплачених позивачем за ВМД № 113030000/2010/003115 від 12.02.2010р.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, 20.02.2013р. надав до канцелярії суду заперечення на позов у яких проти позовних вимог заперечує, просить у їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що відповідно до ст. 45 Бюджетного кодексу України повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету відбувається за поданням органів стягнення, якими є, зокрема, митні органи. Таке повернення відбувається на підставі висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації згідно до Порядку від 20.07.2007р. за № 611/147, а тому вважає, що позовна вимога про повернення коштів заявлена передчасно, оскільки висновку про повернення надмірно сплачених коштів від митних органів не надходило.

Окрім того, відповідач-2 заявив клопотання про розгляд даної справи без участі представника Головного управління, а також просить здійснити заміну відповідача-2 його правонаступником Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені клопотання відповідача-2 з урахуванням думки представників сторін та прокурора, були задоволені та здійснено заміну відповідача-2 на його правонаступника - Головне управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, відповідачем-1 було заявлено клопотання про залишення без розгляду позовних вимог позивача в частині визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товару № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. на підставі п.3 ч.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на те, що зазначене рішення було предметом спору у справі № 2а-6159/10/0470, на даний час прийнято рішення 28.07.2011р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом за яким позивачеві у позові відмовлено, однак на момент розгляду даної справи зазначене рішення розглядається в порядку апеляційного оскарження.

Вислухавши думку представників сторін та прокурора, в задоволенні зазначеного клопотання відповідачеві-1 було відмовлено з тих підстав, що в матеріалах справи наявна ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012р. у справі №2а-2405/10/0470 згідно до якої постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2010р. визнано нечинною в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. та провадження у справі стосовно зазначених позовних вимог закрито, тобто є судове рішення про один і той же предмет спору, між тими ж сторонами, яке набрало законної сили 25.07.2012р. у відповідності до вимог ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України заступник прокурора Дніпропетровської області направив до суду повідомлення від 21.05.2010р. №05/2-1472вих10 про вступ прокурора у адміністративну справу з метою захисту інтересів держави.

У судовому засіданні прокурор підтримав позицію Дніпропетровської митниці та просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.03.2013р.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що 14.12.2009р. між позивачем та ВАТ «Белшина» (Білорусь) був укладений контракт № 8-9/221-37-10, за умовами якого останнє поставило, а позивач отримав товар (шини безкамерні пневматичні гумові) на умовах DDU м. Кривий Ріг (Інкотермс 2000) - (а.с.9-21 том 1).

28.01.2010р. позивачем було оформлено ВМД № 113030000/2010/002099 в якій вартість вищевказаного товару було визначено за ціною договору, а саме: 8250 доларів США (а.с.63,70 том 1).

29.01.2010р. за ВМД № 113030000/2010/002099 митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів, в якому вартість товару визначена за резервним (шостим) методом за ціною товару 8960,00 доларів. Зі змісту вказаної рішення митниці видно, що джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості є Митний кодекс України від 11.07.2002р., ПКМУ від 20.12.2006р. №1766, ПКМУ від 09.04.2008 № 339 та цінова інформація ЄАІС ІАМУ (а.с.39 том 1).

11.02.2012р. позивачем на підставі вищезазначеного контракту також було заявлено до митного оформлення вказаний вище товар за ціною договору 8250 доларів США за одиницю товару за ВМД №113030000/2010/003049 (а.с.25-28 том 1).

12.02.2010р. митниця видала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 за поданою позивачем ВМД №113030000/2010/003049 посилаючись у ній на те, що митна декларація не може бути прийнята/товари не підлягають митному оформленню/товари й транспортні засоби не підлягають пропуску через митний кордон України з причин того, що заявлену у вантажній митній декларації митну вартість на товар, що надходить за контрактом від 14.12.2009р. № 8-09/221-37-10 та додатковою угодою від 06.01.2010 № 3 відкориговано (збільшено) рішенням ВКПВ Криворізької митниці від 29.01.2010р. №113000006/2010/000053/1. Порушено вимоги ЗУ від 11.07.02р. Митний кодекс України, ПКМУ від 20.12.06 № 1766 та ПКМУ від 09.04.08 № 339 (а.с.40 том 1).

Позивач не погодився з вказаним рішенням від 29.01.2010р. та карткою відмови у прийнятті митної декларації від 12.02.2010р. з підстав того, що митницею необґрунтовано застосовано шостий метод визначення митної вартості товару без проведення процедури консультації та без обґрунтування підстав неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару, встановлених нормами Митного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, прокурора, які брали участь у судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113030000/0/000030 від 12.02.10р., виходячи з наступних підстав.

Щодо позовних вимог позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113030000/0/000030 від 12.02.2010р. виданою за ВМД №113030000/2010/003049 від 11.02.2010р., які підлягають задоволенню, слід зазначити, що митна вартість товарів визначається та декларується у відповідності до вимог статей 260, 262, 264-273 Митного кодексу України від 11.07.2002р. (чинного на момент виникнення спірних відносин), а також згідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006р. № 1766 та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів затвердженого постановою КМУ від 08.04.2008р. № 339.

Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002р. ( чинного на момент виникнення правовідносин) митний орган, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Зі змісту частин першої - п'ятої статті 266 МК України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З аналізу наведених норм, можна дійти висновку, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару, митний орган відповідно до вимог ст. 266 МК України зобов'язаний провести процедуру консультацій у ході яких має дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення вартості товарів, при цьому, кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Вищенаведеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 03.07.2012р.(а.с.151-153 том 2).

Як встановлено в судовому засіданні, митницею не було проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом під час визначення митної вартості товару 11.02.2010р. за ВМД №113030000/2010/003049 та не було застосовано кожний із наведених шести методів послідовно та не зазначено підстав та обґрунтованості неможливості застосування методів від другого до п'ятого, про що свідчать і зміст як рішення про визначення вартості товару від 29.01.2010р., так і зміст картки відмови від 12.02.2010р.(а.с.39-40 том 1).

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача-1 в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав та обгрунтувань, які б свідчили про проведення митним органом консультації між ним та декларантом під час визначення митної вартості товару 11.02.2010р. та застосування митницею послідовно методів визначення вартості товари, встановлених ст. 266 МК України.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача-1 на те, що між митницею та декларантом була проведена процедура консультацій та під час визначення митної вартості товарів відбулося застосування методів визначення вартості товарів, визначених ст. 266 МК України послідовно, оскільки відповідні твердження представника відповідача-1 жодними доказами не підтверджуються.

Є безпідставними і твердження відповідача-1 про те, що позивачем не було надано 11.02.2010р. під час оформлення митної вартості товару за ВМД №113030000/2010/003049 до митного органу рішення про визначення митної вартості товару від 29.01.2010р. щодо митного оформлення такого ж товару за вказаним контрактом оформленого раніше, та визначення митної вартості товару за 6 - резервним методом, не мотивуючи неможливості застосування другого чи третього методів ( ідентичних, аналогічних) за наявності митного оформлення відповідачем за ВМД спірного товару раніше за цим же контрактом, оскільки відповідачем-1 не надано доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, визначених ст. 266 МК України. Окрім того, норми Митного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних відносин) не містять такої підстави для відмови у митному оформленні товару за ціною договору у зв'язку з тим, що митницею раніше було визначено митну вартість товару за 6-им резервним методом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач-1 в порушення вимог ст. 266 МК України необгрунтовано застосував резервний (шостий) метод визначення митної вартості товару за ВМД № 113030000/2010/003049 від 11.02.2010р., не провівши процедуру консультацій між митним органом та декларантом щодо визначення митної вартості товару та не даючи належної мотивації послідовного застосування попередніх методів визначення вартості товару.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання рішення митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. протиправним, то в цій частині позовних вимог провадження у справі слід закрити на підставі п.4 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2010р. у справі № 2а-2405/10/0470 позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товару № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р.(а.с.133-135 том 2).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2012р. у справі № 2а-2405/10/0470 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2010р. визнано нечинною в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. Провадження у справі стосовно зазначених позовних вимог закрито. В решті постанову суду першої інстанції від 27.05.2010р. залишено без змін (а.с.175 том 2).

Вказана ухвала апеляційної інстанції набрала законної сили у відповідності до вимог ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України 25.07.2012р.

За викладених обставин, враховуючи, що є рішення апеляційної інстанції з того самого предмету спору (про визнання протиправним рішення від 29.01.2010р. №113000010/2010/000053/1), між тими ж сторонами, яке набрало законної сили, у суду відсутні підстави для розгляду даних позовних вимог повторно, а тому слід провадження у цій частині позовних вимог закрити на підставі п.4 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що рішення про визначення митної вартості товару від 29.01.2010р. №113000010/2010/000053/1 на момент розгляду даної справи не скасовано та не визнано протиправним у межах адміністративної справи №2а-2405/10/0470, у адміністративного суду відсутні правові підстави для стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого позивачем податку на додану вартість у розмірі 40947,12 грн.

Відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, судові витрати, понесені позивачем підлягають відшкодуванню частково у розмірі 1 грн. 70 коп. з урахуванням часткового задоволення позовних вимог та виходячи з норм ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, п.4 ч.1 ст. 157, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Ігнулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Дніпропетровської митниці, до Головного Управління Держаної казначейської служби України у Дніпропетровській області про скасування картки відмові №113030000/0/000030 від 12.02.2010р., визнання рішення №113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. протиправним та стягнення 40 947, 12 грн. - задовольнити частково.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №113030000/0/000030 від 12.02.2010р.

В частині позовних вимог про визнання рішення про визначення митної вартості товарів № 113000010/2010/000053/1 від 29.01.2010р. протиправним - провадження у справі закрити.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Ігнулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (50064, м. Кривий Ріг, вул.Рудна, 47, код ЄДРПОУ 00190905) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1,70 грн.(одна грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанова, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 11.03.2013р.

Суддя С.О. Конєва