Постанова № 30227562, 14.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 р. (11:21) Справа №801/1063/13-а

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., за участю секретаря Сироватського М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Клімат Юг"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000832204 від 16.01.13р. та №0000792204 від 16.01.13р. та №0000782204 від 16.01.13р. та №0000822204 від 16.01.13р.

Представники сторін:

представник позивача - Кульський Л.С., довіреність № б.н. від 11.03.13р.;

представник відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим Клімат Юг" (далі-позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000832204 від 16.01.13р. та №0000792204 від 16.01.13р. та №0000782204 від 16.01.13р. та №0000822204 від 16.01.13р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті по необґрунтованим висновкам про порушення позивачем норм податкового законодавства, які були зроблені відповідачем внаслідок встановлення ним нікчемності правочинів укладених між позивачем та ПП «Сельпроммаш» та ТОВ «Юкрейнкчендж», як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток. Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені з формальних підстав, без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів товарів (робіт, послуг) та використання їх в господарській діяльності, таки висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач вказує, що операції з вказаними контрагентами, за результатом яких сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ не є нікчемними, фактично відбулися та мали реальний характер, що є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

У судовому засіданні, що відбулося 14.03.13р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечення на позов до суду не надав.

Суд, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі представника відповідача, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів у відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Клімат Юг" з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Сельпроммаш» за березень-квітень 2011р. та ТОВ «Юкрейнкчендж» за вересень 2010р.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 27.12.12р. №10492/22-3/33131383 (а.с.9-19), у висновках акту перевірки встановлено, що позивачем були допущені порушення, зокрема, встановлено ознаки нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Сельпроммаш» та ТОВ «Юкрейнкчендж», що привело до порушень:

1) п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 14.1.185 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого донараховано ПДВ у сумі 7159 грн., у т.ч. вересень 2010 р. - 1939 грн., березень 2011 р. - 1620 грн., квітень 2011 р. -3600 грн.; зменшено від'ємне значенні об'єкта оподаткування з ПДВ (ряд. 26) у вересні 2010 р. - 1650 грн., ( ряд. 19) у березні 2011 р. - 380 грн.;

2) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим позивачу донараховано податку на прибуток донараховано податку на прибуток 4319 грн., у т.ч. 1 кв. 2011 р. - 2500 грн., 2 кв. 2011р. 1819грн.; зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 2 кв. 2011 р. - 10090 грн., 3 кв. 2010р.- 17945 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.01.13р.

- №0000832204, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за 9місяців 2010 р. на 1650,00 грн., за 3 місяці 2011 р. на 380,00 грн. (а.с.20),

- №0000792204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 р. на 10 090,00 грн., за 3 квартал 2010 р. на 17 945,00 грн. (а.с.21),

- №0000782204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 944,00 грн., у тому числі за основним платежем 4 319,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 625,00 грн. (а.с.22),

- №0000822204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 645,75 грн., з яких за основним платежем 7 159,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 486,75 грн. (а.с.23).

Як вбачається з матеріалів справи, валові доходи та валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по операціях з ПП «Сельпроммаш» та з ТОВ «Юкрейнкчендж» були сформовані позивачем у періодах з 01.07.10р. по 30.09.2010р. та з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та Податкового Кодексу України.

Згідно до Акту перевірки відповідачем порушення встановлені на підставі того, що позивач у період 3 квартал 2010 р. та 1-2 квартал 2011 р. мав господарські стосунки з ТОВ «Юкрейнексчендж» та ПП ВКП «Сельпроммаш».

В Акті зазначено, що слідчим управлінням по ТОВ «Юкрейнексчендж» порушено кримінальну справу, у зв'язку з чим перевіряючими зроблено висновок про те, що зазначене товариство за своїм характером є транзитером, аналізом фінансово - господарської діяльності встановлено, що господарські операції носять безтоварний характер та мають ознаки нікчемності.

Теж саме встановлено відповідачем й відносно ПП ВКФ «Сельпроммаш». Виходячи з вищевикладеного відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції відповідача з зазначеними контрагентами є нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України та виключено витрати позивача, понесені на оплату товарів та послуг за зазначеними господарськими операціями зі складу валових витрат та податкового кредиту.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Юкрейнексчендж» та ПП ВКП «Сельпроммаш» суд вказує на наступне.

Позивачем 22.06.2010 р. було укладено договір № 31 з ТОВ «ПКФ-Дом» на виконання субпідрядних робіт з монтажу системи опалення, водозабезпечення, каналізації та вентиляції Центру сімейного відпочинку та досугу у м. Євпаторія (а.с.72-75).

Судом також з'ясовано, що у виконання договору № 31, на підставі договору купівлі-продажу № 127 від 13.09.2010 р. позивачем було придбано в ТОВ «Юкрейнексчендж» товар - сантехнічні матеріали на суму 21531,38 грн. (а.с.46).

Перелік товарів, придбаних позивачем та ціна товару зазначені у накладній № юе290903 від 29.09.2010р. (а.с.48).

29.09.2010р. по факту поставки позивачу було надано ТОВ «Юкрейнексчендж» податкову накладну № 290903 (а.с.47).

У цей же день позивачем було оплачено отриманий товар, що підтверджується банківською випискою (а.с.49-51).

Підтвердженням того, що усі матеріали, які було придбано у ТОВ «Юкрейнексчендж» було використано позивачем у господарській діяльності при виконанні субпідрядних робіт є підсумкова відомість до Акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р., Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 р. у зв'язку з тим, що частину матеріалів було використано при монтажі у вересні, а частину - у листопаді.

За виконані монтажні роботи позивач отримав від генерального підрядника грошові кошти у розмірі 26894,40 грн. за вересень та 52070,40грн. у листопаді, що підтверджується банківськими виписками та, відповідно отримало прибуток.

Судом також з'ясовано, що в межах виконання договору №31 від 22.06.2010р., укладеного з ПКФ-Дом у квітні 2011р. позивач мав господарські стосунки з ПП «ВК фірма «Сельпроммаш». Так, позивач у квітні 2011 р. виконував сантехнічні роботи та роботи з монтажу опалення в Центрі сімейного відпочинку та досугу в м. Євпаторія. Для виконання зазначених робіт позивачем було залучено ПП «ВК фірма «Сельпроммаш» як субпідрядника на підставі договору № 8 від 26.04.2011 р. (а.с.77).

Виконані ПП «ВК фірма «Сельпроммаш» роботи були прийняті позивачем за актом приймання-передачі виконаних робіт за квітень 2011р. (а.с.79-82).

Вартість виконаних ПП «ВК фірма «Сельпроммаш» робіт склала 21 600 грн. Прийняті від субпідрядника роботи було передано генеральному підряднику ЗАТ «ПКФ -Дом» у складі загального Акту приймання-передачі виконаних робіт за квітень 2011 р. Роботи прийняті ЗАТ «ПКФ-Дом» про що свідчить підпис генерального підрядника на Акті приймання-передачі, та сплачено 31100,16 грн.

31.01.2011р. між позивачем та ТОВ «МАС» було укладено договір підряду по монтажу системи вентиляції та кондиціонування №4 (а.с.24-27).

Для належного виконання зазначеного договору позивачем 18 березня 2011 р. було укладено договір субпідряду з монтажу систем вентиляції і кондиціонування №15 (а.с.28).

За даним договором ПП «ВК фірма «Сельпроммаш» було виконано роботи на загальну суму 12 000 грн. Роботи, виконані ПП «ВК фірма «Сельпроммаш» були прийняті позивачем за актом приймання-передачі за березень 2011р. та включені у складі робіт, виконаних позивачем до Акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за березень 2011 р., на суму 47 193,6 грн. які прийняті ТОВ «МАС» (а.с.31-35).

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може віднести до валових витрат та включати до податкового кредиту відповідні суми.

Виконання зазначених договорів підтверджується податковими накладними №54 від 21.03.2011р., №202 від 28.04.2011р., №290903 від 29.09.2010р., оплата копіями банківських виписок. Копії вказаних документів досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Документи створені у ході виконання укладених договорів між позивачем та вказаними контрагентами, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Крім того, відповідачем у акті перевірки зроблена перевірка перелічених договорів, податкових, видаткових накладних, та платіжних доручень без посилання на невідповідність цих документів вимогам діючого законодавства.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що посилання відповідача, в обґрунтування своїх висновків, на відомості досудового слідства по кримінальній справі, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи, є безпідставними, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В той же час, дані досудового слідства та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справи №12011003060023, оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 р. за № 34/18772, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають належних підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагентів суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених договорів між позивачем та контрагентами на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд відзначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки працівників контролюючого органу про фіктивність договорів з ТОВ «Юкрейнексчендж» та ПП ВКП «Сельпроммаш» ґрунтувались на інформації отриманої від УБВД ОЗШ в АРК про наявність постанови про порушення кримінальної справи та протоколів допиту свідків, а не вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу товарів (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з ТОВ «Юкрейнексчендж» та ПП ВКП «Сельпроммаш» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаного правочинів.

За таких підстав, доводи відповідача про відсутність здійснення реального виконання господарських операцій є необґрунтованими.

Що стосується висновків податкового органу про заниження позивачем валових витрат підприємств, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 138.1.1 ст. 138 ПКУ, передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Юкрейнексчендж», ПП ВКП «Сельпроммаш» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 944,00 грн., у тому числі за основним платежем 4 319,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 625,00 грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 р. на 10 090,00 грн., за 3 квартал 2010 р. на 17 945,00 грн.

При таких обставинах суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 16.01.13р. №0000792204 та №0000782204.

Стосовно встановленого податковим органом завищення податкового кредиту за спірний період, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який втратив чинність, але діяв під час виникнення спірних відносин, далі Закон №168), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту с суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як зазначено у п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 КАС України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

ТОВ «Юкрейнексчендж» та ПП ВКП «Сельпроммаш» на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Перевіряючи податкові накладні, виписані ТОВ «Юкрейнексчендж» та ПП ВКП «Сельпроммаш» судом встановлено, що вони відповідають вимогам зазначеної норми.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 645,75 грн., з яких за основним платежем 7 159,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 486,75 грн. та зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за 9місяців 2010 р. на 1650,00 грн., за 3 місяці 2011 р. на 380,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів (послуг) від зазначених вище контрагентів, не проведення платежів з ними (в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів (послуг) в господарській діяльності платника податків.

З урахуванням викладено, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 16.01.13р. №0000832204, №0000792204, №0000782204, №0000822204.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.03.2013 р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.03.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 11,94,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 16.01.13р., прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Клімат Юг":

- №0000832204, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за 9місяців 2010 р. на 1650,00 грн., за 3 місяці 2011 р. на 380,00 грн.;

- №0000792204, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 р. на 10 090,00 грн., за 3 квартал 2010 р. на 17 945,00 грн.;

- №0000782204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 4 944,00 грн., у тому числі за основним платежем 4 319,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 625,00 грн.;

- №0000822204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 645,75 грн., з яких за основним платежем 7 159,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 486,75 грн.

3. Стягнути судовий збір в розмірі 126,00 грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Клімат Юг" .

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.