Ухвала суду № 30226102, 25.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. справа № 2а-2082/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Семененка Я.В. Бишевської Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2011 р. у справі № 2а-2082/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання здійснити перерахунок підвищення пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу невиплаченої частини пенсії за період з 01.01.06 по дату винесення рішення, з урахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.02.11 позовну заяву про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог за період з 01.01.06 по 21.07.10, залишено без розгляду.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.11, прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і провести відповідні виплати починаючи з 20.07.10 по 22.02.11, з урахуванням фактично здійсненних виплат.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с.37), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (а.с.43), в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Як особі, що має статус «Дитина війни», позивачу у 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково, у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач з позовом до суду звернувся 21.01.2011.

Враховуючи, що передбачене Законом України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії є окремим видом соціальної підтримки певної категорії населення, означеним Законом врегульований окремий вид правовідносин, але при цьому строк для звернення до суду не встановлений, колегія суддів вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню приписи Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час звернення позивача до суду адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Виходячи з наведених вище правових норм, фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що наведені позивачем в позовній заяві обставини на підтвердження причин пропуску строку звернення до суду не можуть вважатися поважними. Жодна норма законодавства України не обмежує та не обмежувала конституційно закріплене право особи на судовий захист своїх прав і свобод. Крім того, зазначена доплата до пенсії є щомісячними виплатами, про розміри яких позивачу не могло бути не відомо у день їх виплат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовних вимог, пред'явлених за період до 21.07.2010.

Стосовно висновків суду першої інстанції по розглянутих позовних вимогах колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції.

Оскільки на визначений період дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не обмежена, колегія суддів вважає, що в період з 20.07.10 по 22.02.11позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2011 року у справі № 2а-2082/11- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає (ст.ст.183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська