Постанова № 30225226, 25.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року (о 16 год. 45 хв.) Справа № 808/28/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представника позивача Радової С.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 11 228,74 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог посилається на Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та зазначає, що податковий борг з орендної плати за землю виник на підставі задекларованого податкового зобов'язання в декларації з плати за землю від 20.02.2012 № 1271 у розмірі 26 970,19 грн., які повинні були сплачуватись щомісячними платежами у сумі 2247,47 грн. за січень 2012 та у сумі 2247,52 грн. кожен наступний місяць. Проте з червня по жовтень 2012 у зв'язку з несплатою задекларованих зобов'язань утворилась недоїмка у розмірі 11 228,74 грн. Вказує, що відповідачу була направлена податкова вимога форми «Ф» від 21.08.2012 № 517 на суму 2238,66 грн. На час розгляду справи у суді заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 11 228,74 грн. відповідачем не сплачена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов. Зазначає, що 18.07.2012 державним виконавцем Ленінського ВДВС на підставі рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15.03.2012 було проведено виконавчі дії за адресою: АДРЕСА_1, під час яких предмет іпотеки, що належав на праві власності ОСОБА_3 був переданий в управління ПАТ «Мегабанк». Отже, з 18.07.2012 відповідач не має доступу до вказаного приміщення, не володіє та не користується ним, а відтак і не здійснює володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташовано раніше належне їй нерухоме майно. Вказує, що відповідно до довідки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя за вих. № 10851 від 05.09.2012 відповідач не має заборгованості по орендній платі станом на 18.07.2012, до моменту передачі іпотечного приміщення в управління ПАТ «Мегабанк», а в позовній заяві вказано, що заборгованість утворилась з червня 2012 року, а відтак ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя намагається включити до стягнення з відповідача кошти, які вже були нею своєчасно сплачені. Вважає, що оскільки нерухоме майно було передано в управління іншій особі з метою подальшого продажу такою особою даного приміщення, внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 фактично позбавлена права власності на раніше належне їй приміщення, то обов'язок щодо сплати за оренду землі має виконуватися саме новим володільцем та користувачем земельної ділянки. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані позивачем документи, заслухавши пояснення представника відповідача, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 29.03.2005 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

19.03.2009 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець, відповідно до рішення двадцять п'ятої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 60/99 від 24.09.2008, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування магазину з кафетерієм, яка знаходиться: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що 20.02.2012 ФОП ОСОБА_3 подано до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік (вх. №1271), відповідно до якої відповідачем самостійно визначені податкові зобов'язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності на загальну суму 26 970,19 грн., щомісячний платіж за січень 2012 року - 2247,47 грн., з лютого по грудень 2012 року - 2247,52 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що в провадженні Ленінського районного суду м.Запоріжжя знаходилась цивільна справа № 2/814/6/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15.03.2012 Ленінським районним судом м. Запоріжжя прийнято рішення, яким звернено стягнення на предмет іпотеки - будівлю магазину з кафетерієм літ. «А», «А1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 617 кв.м. /реєстраційний № 9378554/, який належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_4 за реєстровим № 654 від 22.03.2007, що був переданий в іпотеку ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк», згідно з іпотечним договором № 18-07П/2007 від 22.03.2007, посвідченого 22.03.2007 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 під реєстровим № 656, в забезпечення погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 18-07П/2007 від 22.03.2007, укладеним з ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого ґ ПАТ «Мегабанк» на суму 457 163,08 доларів США.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання ПАТ «Мегабанк» права продажу цього предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі покупцеві та зобов'язано ОСОБА_3 на період до реалізації предмета іпотеки передати в управління ПАТ «Мегабанк» будівлю магазину з кафетерієм літ. «А», «А1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (разом з ключами від вхідних дверей).

Факт виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.03.2012 та передачі приміщення підтверджується Актом державного виконавця від 18.07.2012 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2012.

Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме на адресу відповідача поштою надіслана податкова вимога від 21.08.2012 № 517 на суму 2238,66 грн., яка особисто отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості з орендної плати за землю за період з червня по жовтень 2012 року у розмірі 11228,74 грн. (2247,52 грн. х 5 - 8,86 грн. (переплата) у добровільному порядку ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя звернулась до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону № 161-XIV).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ст. 17 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 141 ЗК України передбачено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі»).

Враховуючи зазначене, документом, що підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди землі є акт приймання-передачі.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі земельної ділянки між орендодавцем та ФОП ОСОБА_3 не складався, земельна ділянка відповідачем не поверталась. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки та право користування земельною ділянкою не припинено у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є: - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); - землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України).

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 ПК України).

Згідно з п. 288.7 ст. 287 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст. 285 ПК України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (п. 286.2 ст. 286 ПК України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Судом встановлено, що відповідачем самостійно визначені податкові зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки на 2012 рік шляхом подання до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя податкової декларації з плати за землю, проте узгоджене зобов'язання за період з червня по жовтень 2012 року не було сплачено в установлені законодавством строки та набуло стану податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялась на адресу відповідача податкова вимога від 21.08.2012 № 517 на суму 2238,66 грн., яка особисто отримана відповідачем. Зазначена в податковій вимозі сума погашена не була, у зв'язку з цим податкова вимога додатково не надсилалась.

Твердження представника відповідача, що відповідно до довідки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 05.09.2012 за вих. № 10851 станом на 18.07.2012 відповідач не має заборгованості по орендній платі, а в позовній заяві вказано, що заборгованість утворилась з червня 2012 року, а відтак ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя намагається включити до стягнення з відповідача кошти, які вже були своєчасно сплачені є безпідставним, оскільки плата за оренду землі за червень 2012 року нарахована податковим органом 30.07.2012.

За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За змістом п. 95.1 - 95.3. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

На момент розгляду справи в суді, сума податкового боргу з орендної плати за землю у розмірі 11 228,74 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податкову заборгованість з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 11 228,74 грн. (одинадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень сімдесят чотири копійки) на р/р 33213815700006, код платежу 13050500, код одержувача 38025423 в УДКС України у Ленінському районі, МФО 813015, банк ГУ ДКСУ у Запорізькій області).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак