Рішення № 30220341, 18.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.03.13 р. Справа № 905/959/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», м. Єнакієве Донецької області

про стягнення 17 629,71грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Кожушко Т.П. - представник по довіреності №104/13/ДП від 25.02.2013р.

від відповідача - Ткачова О.М. - представник по довіреності №73/5-32 від 08.02.2013р.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувалась перерва з 27.02.2013р.

до 18.03.2013р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», м. Єнакієве Донецької області основного боргу у сумі 37 821,60 грн., пені у розмірі 13 138,36грн., інфляційних витрат у сумі 390,52грн., 3% річних від простроченої суми за час прострочення платежу у сумі 3 020,49грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки №11-002456 від 20.04.2011р.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копію протоколу розбіжностей від 10.05.2011р., копію специфікації №69 від 07.06.2012р., копії накладних №4 від 11.06.2012р., №15 від 23.07.2012р., №17 від 25.09.2012р., копії рахунків №4 від 11.06.2012р., №15 від 23.07.2012р., №17 від 25.09.2012р., копії довіреностей №641 від 08.06.2012р., №111/5-641МФ від 23.07.2012р., №111/5-338МФ від 24.09.2012р., копії товарно-транспортних накладних №28 від 11.06.2012р., №35 від 23.07.2012р., №46 від 25.09.2012р., копії листів.

27 лютого 2013р. через канцелярію суду у матеріали справи надійшов відзив на позовну заяву вих.№20-5/0153 від 27.02.13р., в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що позивачем не надані докази, які підтверджують факт передачі постачальником документів, передбачених п.6.4 договору, тобто позивач не доказав факт виконання ним зобов»язання по поставці товару, отже строк виконання зобов»язання для відповідача не настав. Наполягає на припиненні провадження у справі у зв»язку з відсутністю предмету спору.

В свою чергу позивачем надані заперечення на відзив відповідача вих.№142/13/ДП від 18.03.2013р., які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

18 березня 2013р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №139/13/ДП від 18.03.2013р. в порядку ст.22 ГПК України, з підстав часткової сплати боргу відповідачем на суму 36 204грн., про що свідчить платіжне доручення №1305182 від 06.03.2013р. та здійснення позивачем перерахунку санкцій. У зв»язку з чим просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» основний борг у сумі 1 617,60грн., пеню у розмірі 13 124,12 грн., інфляційні витрати у сумі 163,68 грн., 3% річних від простроченої суми за час прострочення платежу у сумі 2 724,31 грн. (Усього 17 629,71грн.) Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Вислухавши у судовому засіданні представників Сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

20 квітня 2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк (далі по тексту-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Єнакіївський металургійний завод», м. Єнакієве Донецької області (далі по тексту-Покупець) був укладений договір поставки №11-002456, згідно умов якого постачальник зобов"язався передати, а покупець зобов»язався прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених даним договором.

Вказаний договір складений з протоколом розбіжностей від 10.05.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №11-002456 від 20.04.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Кількість, номенклатура, виробник та рік випуску товару вказується в специфікаціях до даного договору, які є невід»ємною його частиною (п.2.1 договору).

У виконання умов Договору сторонами була підписана специфікація №69 від 07.06.2012р.

За вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару із зазначенням строків поставки товару, її найменування, кількості та якісних показників. Строком оплати у специфікації вказано "100% вартості фактично поставленого товару протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця та надання покупцю оригіналів документів, вказаних в пункті 6.4 даного договору». Специфікація підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками підприємств.

Додатковою угодою №2 б/д сторони продовжили строк діє договору до 31.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні поставки відбувались в червні-вересні 2012р. Отже, з огляду на умови Договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

У відповідності до вище вказаної специфікації, на виконання умов Договору, за накладними №4 від 11.06.2012р., №15 від 23.07.2012р., №17 від 25.09.2012р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 214 077,60 грн.

Поставлений згідно означених накладних товар на підставі довіреностей №641 від 08.06.2012р., №111/5-641МФ від 23.07.2012р., №111/5-338МФ від 24.09.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Товар був поставлений транспортним засобом, про що сторонами також були складені товарно-транспортні накладні №28 від 11.06.2012р., №35 від 23.07.2012р., №46 від 25.09.2012р., які також є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Станом на 11.03.2013р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 1 771 516,55грн. до якого увійшла спірна сума перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Стосовно заперечень відповідача про ненадання позивачем документів, вказаних в п.6.4 договору, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

При прийманні продукції, відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено. Означене свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №11-002456 від 20.04.2011р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві спірного товару за вищевказаними накладними, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.5 специфікації №69 від 07.06.2012р. до договору оплата здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару на склад Покупця та надання покупцю оригіналів документів, вказаних в пункті 6.4 даного договору

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм, а також умов Договору оплату вартості отриманого товару в сумі 1 617,60 грн. не здійснив, заявлені позовні вимоги в цій частині з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 1 617,60 грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в специфікації до договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних за період з 12.07.2012р.-31.01.2013р. господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 2 724,31 грн. 3% річних в повному обсязі.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат у розмірі 163,68грн. задовольняє дані вимоги позивача в повному обсязі, так як позивачем доведений факт прострочення відповідачем строків оплати та наданий обґрунтований розрахунок суми, який не суперечить діючому законодавству.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 01.08.2012р.-31.01.2013р. у розмірі 13 124,12 грн.

Оцінюючи вимоги позивача в цій частині господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання грошового обов'язку з оплати вартості товару підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 договору сторони встановили, що у випадку порушення більше ніж на 10 календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.

Отже, сторонами самостійно узгоджено розмір пені та здійснений розрахунок, який не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну, а також який не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності до представленого позивачем розрахунку пеня складає 13 124,12 грн.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок пені, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції, вимоги позивача до відповідача в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахуванням положень п.4.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 546, 549, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», м. Єнакієве Донецької області про стягнення 17 629,71грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» м.Єнакієве, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон», м. Донецьк основний борг у сумі 1 617,60грн., пеню у розмірі 13 124,12 грн., інфляційні витрати у сумі 163,68 грн., 3% річних від простроченої суми за час прострочення платежу у сумі 2 724,31 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.03.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2013р.

Суддя Подколзіна Л.Д.