Постанова № 30219833, 25.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. Справа № 5015/4429/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства Проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" без номера від 24.01.2013р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 234 від 05.02.2013 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 09.01.2013 р.

у справі № 5015/4429/12 (суддя - Сухович Ю.О.)

за позовом Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект", м. Львів

до Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд", м. Львів

про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення 77000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Блажевський П.І. - представник (довіреність б/н від 27.07.2012 р.);

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.01.2013 р. у справі № 5015/4429/12 (суддя - Сухович Ю.О.) позов задоволено повністю: вирішено спонукати Закрите акціонерне товариство проектно-будівельне об'єднання "Львівміськбуд" (боржник) виконати умови мирової угоди, укладеної 25.05.2010 р. між Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємством „Авіокон проект" (стягувач) та Закритим акціонерним товариством "Львівміськбуд" шляхом стягнення коштів у розмірі 70 000,00 грн. боргу та 7 000,00 грн. штрафу. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств „Авіокон проект" 1 609,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач не виконав умов мирової угоди, при цьому суд першої інстанції надав оцінку ухвалі господарського суду Львівської області від 27.05.2010 р. у справі № 25/22, якою затверджена мирова угода, встановивши її невідповідність вимогам до виконавчого документа, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», з огляду на що дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідач, - Закрите акціонерне товариство Проектно - будівельне об'єднання «Львівміськбуд», - не погодившись з висновком місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції при розгляді даної справи, не звернув увагу на те, що відповідно до умов мирової угоди, умови попереднього договору купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна визначаються позивачем. У вимогах, які надсилались позивачем відповідачу відсутні умови, на яких повинен бути укладений попередній договір.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (без номера та дати) просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, скаргу - без задоволення, вказуючи, що Закрите акціонерне товариство "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" від виконання умов мирової угоди, затвердженої судом, відмовився, чим порушив права позивача, а тому останній правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, у зв'язку з невиконання мирової угоди, тобто з вимогою про спонукання до виконання шляхом примусового стягнення суми заборгованості. Також, зазначає, що попередній договір не міг бути складений на умовах інших, аніж ті, що наведені в мировій угоді та вказує про направлення відповідачу вимоги виконання обов'язків, взятих на себе мировою угодою у справі № 25/22, яка залишена без відповідного реагування.

В судовому засіданні 25.03.2013 р. представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві. Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2013 р.

Даною ухвалою участь представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд, а також попереджено сторони, що у разі відсутності їх у повноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами. За таких обставни, судова колегія ухвалила розглядати справу в порядку вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши докази, зібрані у справі, та доводи апеляційної скарги, судова колегія не знайшла підстав для її задоволення, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2010 року у справі № 25/22 затверджено мирову угоду, укладену між Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств "Авіокон-проект" (позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" (відповідач у справі), в якій сторони погодили, що позивач, за умов належного, своєчасного та добровільного виконання умов даної мирової угоди відповідачем: відмовляється від позовних вимог про визнання недійсними умов п.п. 3.1.1., 4.1.1.,1.4. попереднього договору, укладеного 18.08.2008 р. між Міжрегіональною науково - виробничою асоціацією підприємств "Авіокон проект" та Закритим акціонерним товариством проектно - будівельного об'єднання "Львівміськбуд" та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_3 за реєстр. №3244, які визначають строк для укладення основного договору, що не відповідає річному строку, встановленому ст. 182 Господарського кодексу України; розірвання попереднього договору, укладеного 18.08.2008 р. між Міжрегіонально науково - виробничою асоціацією підприємств "Авіокон проект" та Закритим акціонерним товариством проектно - будівельного об'єднання "Львівміськбуд" та посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_3 за реєстр. № 3244; стягнення з Закритого акціонерного товариства проектно - будівельного об'єднання "Львівміськбуд" на користь Міжрегіональної науково - виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 70000,00 грн.

В свою чергу відповідач згідно умов даної мирової угоди зобов'язався : у термін до 30 червня 2010 року укласти з позивачем попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 16 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Умови даного попереднього договору визначаються позивачем і повинні відповідати положенням даної мирової угоди. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією попереднього договору купівлі-продажу несе відповідач; у термін до 30 червня 2011 року укласти з позивачем договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 16 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м Львові. Продаж даного об'єкту повинен бути здійснений відповідачем за ціною 70000,00 (сімдесят тисяч) грн. Сторони погодили, що дана сума повністю сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 3137 від 14.10.2008 р. Зміна ціни об'єкту, що продається, в сторону збільшення не допускається. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією договору купівлі-продажу несе позивач; в термін до 31 липня 2011 року передати проданий об'єкт нерухомого майна (місце № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові) позивачу по акту прийому-передачі. Об'єкт повинен бути придатним для його вільного використання позивачем; у термін до 31 липня 2011 року не вчиняти будь-яких дій щодо відчуження майнових прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна іншим особам, крім позивача, або виникнення прав третіх осіб щодо об'єкта (оренда, найм, позичка, застава, обтяження тощо); сторони дійшли згоди в тому, що обов'язки покладені на них цією угодою повинні виконуватись вчасно, добросовісно та належним чином; за прострочення укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених у п.2.2. мирової угоди, що сталось з вини відповідача чи відмову відповідача з будь-яких підстав від укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2 мирової угоди, відповідач повертає позивачу на його вимогу 70 000,00 грн., а також сплачує штраф у розмірі 10% від даної суми, що становить 7 000,00 грн.

Дана угода вступає в силу з моменту затвердження її господарським судом Львівської області в порядку, передбаченому ГПК України (п. 5.1. Угоди).

З огляду на те, що Закрите акціонерне товариство Приватно - будівельне об'єднання «Львміськбуд» умови вищезазначеної мирової угоди не виконало, Міжрегіональна науково - виробнича асоціація підприємств «Авіакон проект» звернулась до господарського суду Львівської області за захистом свого порушеного права.

Судова колегія зазначає, що предметом позову Міжрегіональної науково - виробничої асоціації підприємств «Авіакон проект» є спонукання до виконання умов мирової угоди, шляхом стягнення суми у зв'язку з невиконанням мирової угоди.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Положеннями статті 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмови від позову, визнання відповідачем позову, порядок і умови укладення між сторонами мирової угоди та її затвердження судом.

Так, відповідно до частин 1-3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладається в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникло неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Отже, мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов: якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

В силу вимог статті 11 Цивільного кодексу України, згідно якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищевикладене, мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст.ст. 525, 526, цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 частини першої статті 80 цього Кодексу, згідно з якими господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до правової позиції визначеної в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено.

У разі ж ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої ст. 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою, тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону , то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутись з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до п. 5.1. мирової угоди дана угода вступає в силу з моменту затвердження її господарським судом Львівської області в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, з 7.05.2010 р.

Слід зазначити, що позивач надсилав відповідачу вимогу про виконання умов мирової угоди (а.с. 11-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не прийнято жодних заходів щодо виконання своїх зобов'язань по мировій угоді.

Крім того, слід зазначити, що позивач 19.10.2012 р. звернувся до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання ухвали від 27.05.2010 р. у справі № 25/22. Однак, 19.10.2012 р. постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції в прийнятті виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання відмовлено, у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

З огляду на вищевикладені обставини та вимоги чинного законодавства, судова колегія зазначає, що ухвала від 27.05.2010 р. у справі № 25/22 не містить усіх вимог, зазначених у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не має статусу виконавчого документа. Інша сторона у справі не позбавлена права звернутись з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Враховуючи те, що Закрите акціонерне товариство проектно - будівельного об'єднання «Львівміськбуд» умов мирової угоди, затвердженої судом, не виконало, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про спонукання ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» до виконання мирової угоди, укладеної між МНВАМ «Авіакон проект» та ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» 25.05.2010 р. шляхом стягнення коштів у розмірі 77000,00 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що відповідно до умов мирової угоди, умови попереднього договору купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна визначаються позивачем. З даного приводу судова колегія зазначає, що виходячи з аналізу ст.180 Господарського кодексу України, ст.ст.631, 655, ч.1,2 ст.656, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно ч.1 ст.635 Цивільного кодексу України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язується протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як вбачається з умов мирової угоди від 25.05.2010р. в ній передбачено предмет попереднього та основного договорів - місце № 16 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові; визначено ціну, за яку повинен бути здійснений продаж - 70 000,00 грн.; вказано, що сума, за яку повинен бути здійснений продаж сплачена позивачем на підставі платіжного доручення від 14.10.2008р. №3137; встановлено граничну дату, до якої повинен бути укладений основний договір - 30.06.2011р.

Слід зазначити, що згідно п. 2.2. мирової угоди від 25.05.2010 р. умови попереднього договору повинні відповідати положенням даної мирової угоди.

Отже, попередній договір, з врахуванням умов мирової угоди, не міг бути укладеним на інших умовах, ніж ті, що наведені у ній. Крім того, отримавши від позивача вимогу про виконанння мирової угоди, відповідач в свою чергу не був позбавлений права визначити умови договору і надіслати їх для погодження з МНВАП «Авіакон проект». Однак, відповідач жодним чином не відреагував на вимогу позивача і не намагався врегулювати спір в досудовому порядку.

Судова колегія зазначає, що позивачем 12.12.2012 р. на адресу відповідача був направлений проект попереднього договору, однак відповідачем умови передбачені п. 2.2. мирової угоди не виконані.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Крім того, Закрите акціонерне товариство «Проектно - будівельне об'єднання «Львівміськбуд» разом з апеляційною скаргою подав на розгляд суду клопотання про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 09.01.2013 р. у справі №5015/4429/12 до постановлення рішення судом апеляційної інстанції, у зв'язку з важким фінансовим - економічним становищем.

Згідно ч.1 ст. 8 Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, який набрав чинності з 01.11.2011р. та визначає об'єкти та розміри ставок судового збору, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний період, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Так, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 р. задоволено клопотання відповідача та відстрочено сплату судового збору в розмірі 860,25 грн. до винесення постанови Львівським апеляційним господарським судом.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не здійснено проплату судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційній інстанції, судова колегія ухвалила стягнути несплачену суму судового збору в розмірі 860,25 грн. в доход Державного бюджету.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.01.2013 р. у справі № 5015/4429/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства проектно - будівельного об'єднання «Львівміськбуд» без номера від 24.01.2013 р. (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 234 від 05.02.2013 р.) - без задоволення.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Проектно - будівельного об'єднання «Львівміськбуд» (вул. Зелена, 238, м. Львів, код 01273906) на рахунок 31216206782006, отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, Банк: ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, код отримувача: 38007620 за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 09.01.2013 р. у справі 5015/4429/12 в апеляційному порядку судовий збір у розмірі 860,25 грн. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу № 5015/4429/12 повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 27.03.2013 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.