Ухвала суду № 3021852, 23.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                              К-33500/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

“23” липня  2008 року                                                                                               м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Сіроша М.В.

Суддів: Маринчак Н.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГорлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

напостанову господарського суду Донецької області від 12 липня 2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006р.

у справі  №18/484а

за позовомДержавного відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” Дочірнього підприємства ВАТ “Державна холдингова компанія” “Донбасвуглезабезпечення” (надалі - ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” ДП ВАТ “ДХК “Донбасвуглезабезпечення”)

до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2004 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Горлівської ОДПІ №0001062340/0411 від 05.11.2004р., №0001072340/0412 від 05.11.2004р., №0000552340/0414 від 05.11.2004р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки відповідно до положень податкового законодавства, визначені суми неустойки в податковому повідомленні-рішенні не відповідають вимогам п.4 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Крім того, господарська діяльність та, відповідно, оформлення податкових накладних здійснювалась ним без порушень положень п.п.7.2.1 п.7.2, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Постановою господарського суду Донецької області від 12 липня 2006р. позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення вимоги Горлівської ОДПІ №0001062340/0411 від 05.11.2004р., №0001072340/0412 від 05.11.2004р. У задоволенні іншої позовних вимог – відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006р. було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Горлівської ОДПІДонецької області №0001062340/0411 від 05.11.2004р. та №0000552340/0414 від 05.11.2004р., у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001072340/0412 від 05.11.2004р. – відмовлено.

Приймаючи нову постанову судова колегія апеляційної інстанції виходила з того, що позивачем було належним чином сформовано податковий кредит на суму 60263,20грн. та 76040,61грн. за спірними податковим накладними та відповідач безпідставно виключив цю суму зі складу податкового кредиту; позивачем не було спростовано висновки податкового органу щодо невідображення та ненарахування частини чистого прибутку відповідно до ст.52 Закону України “Про Державний бюджет на 2003 рік”; податковим органом не було доведено, що позивач здійснив розрахункову операцію у сфері торгівлі та що така операція потребує іншого оформлення, визначеного Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та прийняття нового рішення по відмову у задоволенні позовних вимог.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006р. – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська” ДП ВАТ “ДХК “Донбасвуглезабезпечення” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2003р. по 30.06.2004р., про що складено акт №63/23-011-1/00176503 від 04.11.2004р..

Відповідно до вказаного акта податковим органом виявлено, що позивачем було зайво включено до податкового кредиту суму ПДВ на загальну суму 63951,08грн. по податковим накладним, які оформлені неналежним чином, чим порушено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону україни «Про податок на додану вартість»; в порушення п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону україни «Про податок на додану вартість» підприємством зайво включено до складу податкового кредиту у січні 2004р. суму 76040,61грн., оскільки наявна кредиторська заборгованість за цією господарською операцією; також встановлено, що при отриманні прибутку в результаті господарської діяльності позивачем не було здійснено перерахування до Державного бюджету в розмірі 15% об’єму чистого прибутку; проведення через касу підприємства розрахункових операцій з оформленням прибуткових касових ордерів, що супроводжувалося видачею відповідних квитанцій, без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 1871,60грн., чим порушено п.1 ст.3 та п.1ст.9 Закону України «Про іастосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі вказаного висновку були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0001062340/0411 від 05.11.2004р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 140578,10грн.;

- №0001072340/0412 від 05.11.2004р., яким визначено податкове зобов’язання по сплаті частини прибутку (доходу) господарських організацій в розмірі 9150,00грн.;

- №0000552340/0414 від 05.11.2004р. про застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 9358,00грн..

Відповідно до п.п.7.2.1.п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податковунакладну, що має містити зазначені окремими рядками:

 а) порядковий номер податкової накладної;

 б) дату виписування податкової накладної;

 в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батьковіфізичної особи, зареєстрованої як платник податку на доданувартість;

 г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

 д) місце розташування юридичної особи або місце податковоїадреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на доданувартість;

 е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їхкількість (обсяг, об'єм);

 є) повну назву отримувача;

 ж) ціну продажу без врахування податку;

 з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровомузначенні;

 и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуваннямподатку.

Порядок заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА від30.05.1997р. №165 визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована якплатник податку в податковому органі і якій присвоєноіндивідуальний податковий номер платника податку на доданувартість(п.2).

Згідно з п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Право на нарахування податку та складання податковихнакладних надається виключно особам, зареєстрованим як платникиподатку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощенусистему оподаткування, яка не передбачає сплати податку абопередбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом,порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредитта складання податкової накладної, а також на отриманнявідшкодування за податковий період, в якому відбувся такийперехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземнимиінвестиціями, звільнені від сплати податку.

Підпунктом 7.2.3 цього пункту встановлено, що податкова накладна складається у момент виникненняподаткових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригіналподаткової накладної надається покупцю, копія залишається упродавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені відоподаткування, складаються окремі податкові накладні.Податкова накладна є звітним податковим документом іодночасно розрахунковим документом.Податкова накладна виписується на кожну повну або частковупоставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару(робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік(номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додаткудо податкової накладної у порядку, встановленому центральним

органом державної податкової служби України, та враховується увизначенні загальних податкових зобов'язань.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій та вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином підтвердив правомірність формування податкового кредиту за дослідженими судом податковими накладними, а отже, висновок контролюючого органу з цього питання є необгрунтованим.

Відповідно до п.п.7.2.6 податкова накладна видається в разі продажу товарів(робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадкувидається товарний чек, інший розрахунковий або платіжнийдокумент, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/абоприйняття платежу із зазначенням суми податку. Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разовогопродажу товарів (робіт, послуг) не більший двадцяти гривень, уразі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельнихрахунків. При цьому підставою для збільшення суми податковогокредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжнийдокумент).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 означеного закону визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітномуперіоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартістьяких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) таосновних фондів чи нематеріальних активів, що підлягаютьамортизації.

Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковийкредит вважається дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платникаподатку в оплату товарів (робіт, послуг), дата випискивідповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків звикористанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує фактпридбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту у січня 2004р. суму 76040,61грн. за податковою накладною №391 від 31.01.2004р., що виписана Колективним виробничо-комерційним підприємством «Трансагентство» на виконання договору постачання №245Б від 15.01.2004р. по першій події – отримання товару на загальну суму 456243,66грн., в т.ч. ПДВ - 76040,61грн..

Згідно зі ст.52 Закону України «Про Державний бюджет на 2003 рік» встановлено, що згідно із статтею 18 ЗаконуУкраїни «Про підприємства в Україні»державнінекорпоратизовані та корпоратизовані, казенні підприємства та їхоб'єднання сплачують за результатами фінансово-господарськоїдіяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарськоїдіяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджетуУкраїни частину прибутку (доходу).

З матеріалів справи вбачається, що 100% акцій ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Горлівська”знаходяться у власності держави, з них 51% передано ВАТ “ДХК “Донбасвуглезабезпечення”.

Як встановлено актом перевірки у 2003р. позивачем отримано  прибуток в сумі 61000,00грн., в деклараціях про прибуток підприємства за 9 місяців 2003р. та за 2003р. частина чистого прибутку не відображена.

За таких підстав судом апеляційної інстанції правомірно встановлено порушення підприємством порядку відрахування частини прибутку в розмірі 15% об’єму чистого прибутку, розрахованого відповідно до правил бухгалтерського обліку, до загального фонду Державного бюджету України.

Як встановлено судом, позивачем неодноразово, здійснювало реалізацію продукції не власного виробництва за готівкові кошти фізичним особам, проводячи розрахунки через касу підприємства оформленням прибуткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій – підписаних та завірених у встановленому порядку, без застосування реєстратора розрахункових операцій. З матеріалів справи вбачається, що готівкові кошти від фізичних осіб приймались у касу підприємства, де вони були оприбутковані, а товари видавались в інших місцях та у інший день після здійснення оплати за накладною. 

Відповідно до розділу 3 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженої о постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72 (зі змінами та доповненнями) касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджений наказом Міністерства статистики України від 15.02.96р. N51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій», і мають застосовуватися усіма підприємствами.

За таких обставин судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що немає підстав для твердження відповідача про те, що при проведенні готівкових розрахунків через касу підприємства  на підставі  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженої о постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72, вказані операції потребують іншого оформлення, а саме – застосування реєстратора розрахункових операцій.

Крім того, судова колегія зазначає,що оскільки штрафні санкції, застосовані відповідачем повідомленням-рішенням№0000552340/0414 від 05.11.2004р., не за порушення правил оподаткування, то не було законних підстав для визначення їх сумою податкового зобов’язання з поширенням на них вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції – залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Судді: