Ухвала суду № 3021821, 17.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                              К-20703/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“17” липня  2008 року                                                                                                м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Торезької об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 09 березня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року

по справі № 34/1а

за позовомДочірнього підприємства ТОВ «Енерговуглепром» фірма «Торезпродторг» (надалі- ДП ТОВ «Енерговуглепром» фірма «Торезпродторг»)

до Торезької об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У січні 2006 року позивач звернулась до господарського суду Донецької області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення Торезької ОДПІ Донецької області №0001502341 від 27.12.2005р..

Обгрунтовуючи вимоги позовної заяви позивач посилається на те, що висновки контролюючого органу про виключення із складу податкового кредиту сум за податковими накладними у яких не вірно заповнені графи, зокрема, «місцезнаходження покупця» є неправомірним.   

Постановою господарського суду Донецької області від 09 березня 2006р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006р., позовні вимоги ДП ТОВ «Енерговуглепром» фірма «Торезпродторг»були задоволені.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили, що належним чином оформленими податковими накладними підтверджується право позивача на податковий кредит на загальну суму 90461,00грн. за податковими накладними неправомірно не прийнятими під час проведення перевірки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріалисправи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судамипопередніх інстанцій було встановленонаступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП ТОВ «Енерговуглепром» фірма «Торезпродторг» за період з 01.04.2004р. по 30.06.2006р., про що складено акт №189/23-0/30775591 від 09.12.2005р..

Висновками зазначеного акта переврки встановлено порушення підприємством п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону  України «Про податок на додану вартість», а саме, було виключено з податкового кредиту позивача суми по податковим накладним, виписаним ТОВ «С.П.И.К.» виходячи з того, що продавець невірно, як вважає податковий орган, вказав місце розташування покупця (не вказана повна адреса – вулиця та номер будинку).

На підставі зазначених висновків було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001502341 від 27.12.2005р. яким позивачу визначено зобов’язання за платежем – податок на додану вартість на загальну суму 135691,50грн., в т.ч. 90461,00грн. основного платежу та 45230,50грн. (штрафні) фінансові санкції.

Статтею 11 Закону «Про систему оподаткування» встановлюється, що платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до приписів законів України.

Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а/ порядковий номер податкової накладної; б/ дату виписування податкової накладної; в/ назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г/ податковий номер платника податку (продавця та покупця); д/ місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е/ опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість,  обсяг, об’єм; є/ повну назву отримувача; ж/ ціну продажу без врахування податку; з/ ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и/ загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Порядок заповнення податкової накладної та форма податкової накладної затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037.

З’ясовуючи обставини справи судом було встановлено, що розділи податкової накладної «місце знаходження покупця» заповнені шляхом відображення в них інформації, а саме, що покупець знаходиться в м. Торез, (юридична адреса в повному обсязі не вказувалася, а саме Пр-т Гагаріна). Крім того, судом було досліджено первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам позивача із ТОВ «С.П.И.К.» і було підтверджено достовірність здійснення господарських операцій, виконання яких передбачає сплату податку на додану вартість та видачу оспорюваних податкових накладних.

За таких обставин, самі по собі недоліки в заповненні вищевказаних реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками яких дійшли суди попередніх інстанцій щодо задоволення вимоги позивача по-перше, оскільки спірні податкові накладні видані по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентом, та по-друге, приймаючи до уваги, з огляду на с. 71 КАС України, не доведеність податковим органом тієї обставини, що  виявлені в накладних помилки призвели або могли призвести до втрат бюджету.

Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обгрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Ухалив:

Касаційну скаргу Торезької об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 09 березня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18 квітня 2006 року  – залишити без змін.

Ухвала набирає законноїсили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ____   Маринчак Н.Є.

Судді:            ____   Бившева Л.І.

  ____   Костенко М.І.

  ____   Усенко Є.А.

   _____  Шипуліна Т.М.