Постанова № 30217287, 25.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1187/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ «Негоциант Агро» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Негоциант Агро» звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило суд визнати дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС – протиправними.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт, висновки якого на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягають визнанню протиправними.

Позивач посилаючись ст.ст. 2, 3, 104, 107 КАС України, вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з’явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсягу, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядалася на підставі наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст.128 КАС України.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини –

ТОВ «Негоциант Агро» має статус юридичної особи та зареєстроване у Виконавчому комітеті Одеської міської ради 13.10.2006 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 02.07.2012 року за № 1288 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року.

02.08.12 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 4360/22-5/34598776, за висновками якого було встановлено порушення позивачем п. п. ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Негоциант Агро» з постачальниками та покупцями, а також встановлено відсутність об’єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, відсутність об’єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 ПК України.

У судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що висновки відповідача зроблені на підставі аналізу господарських відносин позивача з зазначеними в Aкті перевірки контрагентами. Зокрема, в акті зазначено, що в ході проведення перевірки посадові особи відповідача прийшли до висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та матеріальних pecypciв, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результату економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових pecypciв, основних фондів, складських приміщень, транспортних зacoбiв. Внаслідок чого податковим органом зазначено про відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст 22, ст. 185, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Також відповідачем було зроблено висновок про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем наявними первинними документами. При цьому податковим органом в ході перевірки не з’ясовувалось чи відбувався насправді рух товарів від продавця (постачальника) до покупця, а також не вивчались документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування торгово-матеріальних цінностей.

Крім того представник позивача зазначила, що відповідачем не було з'ясовано фактичних обставин справи, не зроблено жодного детального аналізу правочинів з участю ТОВ «Негоциант Агро» та також відповідачем не було приведено жодних доказів, які б свідчили про нікчемність вказаних правочинів. Таким чином, на думку представника позивача висновок відповідача відносно нікчемності правочинів необґрунтований та має сугубо суб'єктивний характер та спростовується наданими у судовому засіданні первинними документами. До того ж податковим органом були перевищені повноваження надані їм законодавством в частині того, що вони дійшли висновку щодо нікчемності правочинів здійснених між позивачем та його контрагентами.

Встановлені обставини підтверджують наступні докази:

- акт перевірки;

- первинна бухгалтерська документація;

- платіжні доручення;

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту за січень-квітень 2012 року ґрунтується на тому, що угоди між позивачем та його контрагентом були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності, оскільки не відповідають сутності господарської операції.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом у встановленому законом порядку недійсними.

Також слід зазначити, що ДПА України неодноразово у роз’ясненнях від 29.09.2010 року № 20289/7/16-1617 та листі від 15.04.2011 року № 10864/7/23-2017 пояснювало, що не можна визнавати угоди нікчемними в актах перевірок, з огляду на очевидну протиправність таких дій.

Крім цього такі висновки ДПІ спростовуються також й іншими матеріалами справи, а саме первинною бухгалтерською документацією.

До того ж основними доказами, які використовувались відповідачем при складанні Акту перевірки № 22-5/34598776 від 02.08.2012 року були Акт № 375/22-4/30406119 від 15.06.2012 року ДП1 у Деснянському районі м. Киева відносно контрагента ТОВ "ТД "Кедр", Акт № 335/3-22-30-191429 від 11.06.2012 року (в Акті від 02.08.2012 року не зазначено, яка ДПІ склала Акт від 11.06.2012 року) відносно контрагента ТОВ "Медіа Меджик", Акт № 2235/22-4/36305082 від 05.07.2012 року ДП1 у Печерському районі м. Києва відносно контрагента ТОВ "Інтерактив Україна".

При цьому інших доказів, які б вказували на нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами, відповідачем не використано при складанні Акту перевірки. Таким чином, дані перевірки базуються лише на цих доказах, а тому дії відповідача щодо надання нікчемними правочинів позивача по ланцюгу до «вигодонабувача» є протиправними.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Отже контрагенти позивача як платники податків самостійно відповідають за дотримання достовірності та повноти визначення сум податку на додану вартість, своєчасність їх декларування, а також за повноту і своєчасність їх внесення до бюджету відповідно до закону. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання з своєчасного подання податкової декларації та сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. ( Постанова Верховного Суду України від 13.01.2009 року у справі № 21-1578во08).

Крім того, в інформаційному листі «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 Вищий адміністративний суд України прямо наголосив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Згідно п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи вищевикладене суд критично ставиться до висновку відповідача про відсутність об’єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 ПК України.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході розгляду справи представник позивача довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

До того ж з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду у розмірі – 34 грн. 41 коп.

Керуючись: ст., ст. 36, 61, 110, 183, 187, 198, 201 ПКУ, ст.203, 216, 234 ЦК України, Постановою Верховного Суду України від 13.01.2009 року у справі № 21-1578во08, Інформаційним листом «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 Вищий адміністративний суд України, ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 159 - 164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ «Негоциант Агро» до ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання дій протиправними – задовольнити у повному обсягу.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення 02.08.2012 року позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин iз платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо викладення в акті № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року висновків про те, що угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт, укладених ТОВ «Негоциант Агро» з контрагентами за період січень-квітень 2012 року мають ознаки нікчемності (ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України), тобто не спричиняють реального настання правових наслідків.

Визнати протиправними дії Державної податкової Інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо викладення в акті № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року висновків про те, що:

- операції ТОВ "Негоциант Агро", контрагента-покупців та контрагента постачальників не містять у суті своєї розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів;

- наслідком діяльності ТОВ "Негоціант Агро" є виключно чи переважно формування податкових зобов’язань та податкового кредиту на адресу контрагента;

- перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних pecypciв, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результату економічної діяльності у зв’язку з відсутністю трудових pecypciв, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- відсутність об’єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

- відсутність об’єкта оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагента-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби вилучити з АС "Результата співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в poзpiзi контрагента на piвнi ДПА" інформацію про результати перевірки позивача, оформленої Актом № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь ТОВ "Негоциант Агро" судовий збір у розмірі – 34 грн. 41 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання її копії.

25 березня 2013 року

Суддя: Гусев О.Г.

.