Постанова № 30217136, 17.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2013 р. (14:55) Справа №2а-8760/12/0170/22

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., за участю представників сторін:

від позивача -Овсянников Д.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи. Публічне акціонерне товариство "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення по формі «В4» від 23.05.2012р. №0002771504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43815 грн.

Ухвалами суду від 22.08.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

До початку розгляду справи по суті позивачем змінено предмет позову, та остаточно просили суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення по формі «В4» від 08.08.2012р. №0003051504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1757 грн., у тому числі: за січень 2012 року на суму 1305 грн. та за лютий 2012 року на суму 452 грн.

Позов мотивовано протиправністю доводів відповідача, стосовно визнання укладених правочинів позивачем із контрагентами ТОВ «Бренд строй, ПП «Севелітстрой», БВП «Строитель-Плюс» недійсним, а також безпідставністю застосовування наслідків цього.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 17.01.13 року не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, під час розгляду справи позовні вимоги не визнавав з підстав викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач зареєстрований як юридична особа (ЄДРПОУ 05786117) та перебуває на обліку в ДПІ м.Сімферополя АР Крим ДПС.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку за наслідками якої складено акт №1767/15-4/05786117 від 15.05.2012р. (далі - Акт).

За висновками даного акту та встановлених порушень відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення -рішення від 08.08.2012р. №0003051504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1757 грн., у тому числі: за січень 2012 року на суму 1305 грн. та за лютий 2012 року на суму 452 грн.

Висновки відповідача про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2012 року на суму 1305,00 грн. зроблені на підставі того, що перевіркою, проведеною в рамках кримінальної справи №69-0146, не підтверджена реальність проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями наступних постачальників: ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) - Акт №29/22/36165567 від 06.04.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки»; ПП «Севелітсрой» (ЄДРПОУ 35096833) - Акт №28/22/35096833 від 06.04.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки»; БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) - Акт №37/22/31263808 від 11.04.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки».

Оскільки позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012р. були включені суми ПДВ по вказаним постачальникам на загальну суму 1305 грн., у тому числі: ТОВ «Бренд Строй» на суму ПДВ 165 грн.; ПП «Севелітсрой» на суму ПДВ 840 грн.; БВП «Строитель-Плюс» на суму ПДВ 300 грн., то це призвело до порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту за січень 2012р. та, відповідно, до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у січні 2012р. у загальній сумі ПДВ 1305 грн.

Позивач із зазначеними діями відповідача, щодо зменшення податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 1305 грн., не погодився, з посиланням на те, що останні не відповідають нормам Податкового кодексу України, оскільки господарські операції з вказаними постачальниками фактично відбулися, що підтверджується документами позивача та відображене в його обліку, також в акті перевірки не зазначене, що фіктивність правочинів вказаних підприємств встановлена саме із позивачем.

Перевіривши вказані обставини суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як вбачається із п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг), або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 Податкового кодексу України передбачено наступне.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця (п.201.4).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (201.8).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (201.10).

Таким чином, вищевказані норми обумовлюють право платника податку на податковий кредит тільки двома законодавчими вимогами: придбання або виготовлення товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність належно оформлених податкових накладних постачальника. При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України.

Як встановлено в судовому засіданні із пояснень представників сторін, а також інформації, яка викладена на офіційному web-сайті Державної податкової служби України (http://sts.gov.ua) ТОВ «Бренд Строй» ЄДРПОУ 36165567, ІПН платника ПДВ -361655601098, станом на січень 2012 року був платником ПДВ та свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 11.04.2012 року; ПП «Севелітстрой» ЄДРПОУ 35096833, ІПН платника ПДВ -350968327058, станом на січень 2012 року був платником ПДВ та свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 11.04.2012 року; БВП «Строитель-Плюс» ЄДРПОУ 31263808, ІПН платника ПДВ -312638001290, станом на січень 2012 року був платником ПДВ та свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 15.05.2012 року.

Отже на дати здійснення операцій з постачання товарів (послуг) ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України, та відповідно мали право на нарахування податку та складання податкових накладних.

Податкові накладні, отримані позивачем від постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» у січні 2012 року на загальну суму ПДВ - 1305,00 грн., оформлені у відповідності до вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу.

Згідно Декларацій з ПДВ з уточнюючими розрахунками, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів (додаток 5 до Декларації) та реєстрів отриманих податкових накладних встановлено, що у січні 2012 року позивач на підставі отриманих від постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» податкових накладних відобразив податковий кредит з ПДВ на загальну суму 1305,00 грн.

У відповідності до податкових накладних, отриманих позивачем від постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс», також встановлено, що номенклатура постачання товарів/послуг у цих податкових накладних (гр.9 Додатку 1 до цього висновку) узгоджується із господарською діяльністю позивача, основними видами якої згідно Довідки з ЄДРПОУ № 462404 від 27.05.2011 р. за КВЕД є: 29.32.1 -Виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства; 28.12.0 - Виробництво будівельних металевих виробів; 28.62.0 - Виробництво інструментів; 51.87.0 -Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; 52.62.0 - Роздрібна торгівля з лотків та на ринках.

З наведеного вбачається, що податкові накладні, які отримані позивачем від постачальників ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму ПДВ 1305,00 грн., виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, містять усі обов'язкові реквізити та відповідають усім законодавчим вимогам до первинного документу податкового обліку і складені у зв'язку із придбанням товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Висновки ж відповідача, щодо відсутності у позивача прав для формування податкового кредиту з ПДВ у січні 2012 року на суму 1305,00 грн. у зв'язку із порушенням ним п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України є необґрунтованими, оскільки вказаними нормами законодавства встановлена відсутність права на податковий кредит, якщо він не підтверджений податковими накладними або вони є оформленими з порушенням встановлених вимог. Мі ж тим податковий кредит позивача підтверджений податковими накладними, які оформлені без порушення встановлених вимог.

Крім того суд зазначає, що зустрічні звірки проведені лише у квітні 2012 року і свідоцтва платників ПДВ - ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» анульовані у квітні - травні 2012р., а податкові накладні даними постачальниками виписувались у січні 2012р., тобто коли вони були зареєстрованими платниками ПДВ та мали право на нарахування податку та складання податкових накладних відповідно до п. 201.8. ст.201 Податкового кодексу України.

Перевіряючи факт існування та реального вчинення позивачем господарських операцій із контрагентами судом встановлено наступне.

Так право платника податку на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: наявність належно оформлених податкових накладних постачальника та придбання або виготовлення товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності з п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1. та пп. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, при використанні придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності платник податку відображає їх вартість у складі витрат, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань та внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу, за умови підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із матеріалів справи вбачається, що ПП "Бренд Строй" на підставі договору №35/528 від 14.04.2011р. поставив позивачу товар - Датчик ППБ-24-12 у кількості 5 од. на суму 990 грн. в т.ч. сума без ПДВ 825,00 грн., ПДВ 165,00 грн. Про виконання умов договору свідчать зокрема: видаткова накладна №32 від 25.01.2012р., прибутковий ордер №№26/2 від 02.02.2012р. (по формі №М-4), останнє відображено в журналах-ордерів за кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з дебетом рахунку 207 "Запасні частини" у лютому 2012р.

Згідно накладної №32 від 25.01.2012р. товар отримано від постачальника ПП "Бренд Строй" представником позивача економістом Кравченко на підставі довіреності №26 від 30.01.2012р., згідно приходного ордеру №26/2 від 02.02.2012р. (форма №М-4). Датчик ППБ-24-12 прийнято завідуючим складом ОСОБА_2

Далі, позивачем на підставі рахунку № 11 від 19.01.2012р. платіжне доручення №3252 від 25.01.2012р. перераховано гроші в безготівковому порядку за Датчик ППБ-24-12 в сумі 990,00 грн., у тому числі ПДВ 165 грн.

Як вбачається із первинних бухгалтерських документів з отримання ТМЦ, в тому числі видаткової накладної №23 від 30.01.2012р. та прибуткового ордеру №20/2 від 03.02.2012р. (по формі №М-4) встановлено, що ПП "Севелітстрой" поставив позивачу товар - рукавиці п/бр у кількості 500 пар та перчатки у кількості 100 пар на загальну суму 5040,00 грн. (у т.ч. сума без ПДВ 4200,00 грн., ПДВ 840,00 грн.), що відображене за даними журналів-ордерів за кредитом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" в кореспонденції з дебетом рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" у лютому 2012р.

Згідно накладної №23 від 30.01.2012р. товар отримано від постачальника ПП "Севелітстрой" представником позивача економістом ОСОБА_3 на підставі довіреності №31 від 30.01.2012р. та згідно копії приходного ордеру №20/2 від 03.02.2012р. (форма №М-4) прийнято завідуючим складом ОСОБА_2

На підставі рахунку № 30 від 17.01.2012р. платіжним дорученням №3301 від 27.01.2012р. позивачем перераховані гроші в безготівковому порядку за рукавиці та перчатки в сумі 5040,00 грн., у т.ч. ПДВ 840,00 грн.

Далі встановлено, що згідно акту надання послуг №70 від 23.01.2012р. БВП "Строитель Плюс" надав позивачу послугу по перевезенню вантажу за маршрутом м.Дніпропетровськ - м.Сімферополь на загальну суму 1800,00 грн. (у т.ч. сума без ПДВ 1500,00 грн., ПДВ 300,00 грн.), що відображене за даними журналів-ордерів за кредитом рахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" в кореспонденції з дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" у січні 2012р.

Перевезення здійснено від постачальника позивача - ТОВ «Аттоліс», який відвантажив на адресу позивача коробки картоні з друком у кількості 12300 од. та вкладиші гофрокартонні у кількості 12300 од., що підтверджується накладними ТОВ «Аттоліс» №5, №6 від 20.01.2012р., товарно-транспортними накладними перевізника БВП "Строитель Плюс" від 20.01.2012р. та прибутковим ордером позивача №8/2 від 23.01.2012р.

На підставі рахунку № 73 від 23.01.2012р. платіжним дорученням №3290 від 27.01.2012р. позивачем перераховано гроші в безготівковому порядку за послуги перевезення в сумі 1800,00 грн., у т.ч. ПДВ 300,00 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що за даними бухгалтерського та податкового обліку позивача відображене придбання товарів (послуг) від постачальників та їх оплата ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй», БВП «Строитель-Плюс» у загальній сумі 7830,00 грн. (у т.ч. сума без ПДВ 6525,00 грн., ПДВ 1305,00 грн.) за період січень - лютий 2012р., що підтверджується наданими до експертизи первинними документами по придбанню (видатковими накладними постачальників, актами виконаних робіт, прибутковими ордерами по формі N М-4), первинними документами по сплаті (рахунками, платіжними дорученнями) та зведеними обліковими документами бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 1 вказаного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається із п.2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.4 ст. 9 цього Закону регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Отже, дані податкового обліку можуть ґрунтуватися лише на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію, мають обов'язкові реквізити, дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні, підтверджують її здійснення та яка спричиняє реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Усі ж первинні документі по придбанню, сплаті та використанню товарів (послуг) та зведені облікові документи по обліку сировини та матеріалів містять підписи матеріально-відповідальних осіб, комірників, завідуючих складом, начальників структурних підрозділів та бухгалтерів позивача, та мають інші необхідні обов'язкові реквізити, отже дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні та підтверджують її здійснення.

Викладене вище цілком підтверджується також і висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи №4/12 від 21.12.2012 року, якою встановлено, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" висновки ДПІ у м.Сімферополі АР Крим, викладені в акті перевірки від 15.05.2012р. №1767/15-4/05786117, щодо зменшення суми від'ємного значення не підтверджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

На підставі викладеного та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 22.01.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0003051504 від 08.08.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень, лютий 2012 року Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування".

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Сімферопольський завод сільськогосподарського машинобудування" судовий збір у розмірі 9438,15грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.