Рішення № 30216471, 20.03.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/4/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.13 Справа № 908/478/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод "Ремкомунелектротранс" (83054, м. Донецьк, вул..Економічна,15)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул.. Діагональна, 11)

про стягнення 140599 грн. 20 коп. основного боргу за договором № 642 від 07.11.2011 р., 635 грн. 60 коп. пені, 254 грн. 23 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача - Адонін В.В., дов. від 27.07.2012 р.

Відповідача - Дєрябіна Ю.В., дов. № 18-64 від 24.12.2012 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 140599 грн. 20 коп. основного боргу за договором № 642 від 07.11.2011 р., 635 грн. 60 коп. пені, 254 грн. 23 коп. річних процентів.

Розгляд справи, призначений на 20.02.2013 р., відкладався до 20.03.2013 р. за клопотанням відповідача.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 20.03.2013 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 611, 624, 625, 712 ЦК України, 193, 231, 232 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору поставки № 642, укладеного з відповідачем 07.11.2011 р., за накладними № РК-1307 від 30.11.2012 р. та № РК-1308 від 30.11.2012 р. поставив останньому продукцію на загальну суму 140599 грн. 20 коп. Згідно умов договору покупець зобов'язаний сплатити за фактичну кількість поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідач не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 140599 грн. 20 коп. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань згідно до ч. 6 ст. 231 ГК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 635 грн. 60 коп. за період з 08.12.2012 р. по 29.12.2012 р. У відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено також 254 грн. 323 коп. річних процентів, нарахованих за період з 08.12.2012 р. по 29.12.2012 р. Позивач просить стягнути з товариства «Запорізький завод феросплавів» 140599 грн. 20 коп. основного боргу, 635 грн. 60 коп. пені та 254 грн. 23 коп. річних процентів.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов вказує, що 20.07.2012 р. з позивачем підписано додаткову угоду № 5 до договору № 642 від 07.11.2011 р., відповідно до якої покупець здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару при умові виконання продавцем п. 4.1 договору. Пунктом 4.1.1 договору передбачено одночасно з поставкою надання рахунку. Відповідач зазначає, що позивач у тексті позовної заяви не посилається на пред'явлені рахунки та не додає їх копії. Відсутність вручених рахунків на суму 140599 грн. 20 коп. свідчить про невиконання позивачем п. 4.1 договору щодо обов'язку надання рахунків. Відповідач вважає, що його вина відсутня, оскільки позивач не посилається на рахунок про оплату 140599 грн. 20 коп. Також відповідач не погоджується з вимогами про стягнення річних процентів та пені. Нарахування пені в розмірі 635 грн. 60 коп. відповідач вважає безпідставним, оскільки умовами договору відповідальність у вигляді пені не передбачена.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що сторонами по справі 07.11.2011 р. укладено договір поставки № 642, за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними в специфікаціях або додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

До договору № 642 від 07.11.2011 р. сторонами укладено додаткові угоди № 3 від 18.07.2012 р. та № 4 від 20.07.2012 р., відповідно до п. 1.1 яких покупець зобов'язався здійснювати оплату за фактичну кількість поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів та розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару за умови виконання продавцем п. 4.1 договору № 642 від 07.11.2011 р.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено зобов'язання продавця одночасно з поставкою товару надати покупцю наступні оригінали документів: 1) рахунок, накладна на відпуск товару, оформлені відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88; 2) податкова накладна, оформлена відповідно до вимог статей 187, 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкових накладних № 969 від 21.12.2010 р., 3) сертифікат якості виробника товару; 5) копія сертифікату походження товару СТ1; 6) у разі якщо товар підлягає сертифікації - гігієнічний, екологічний сертифікат; 7) товарно-транспортну накладну форми № 1-ТН.

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 642 від 07.11.2011 р. за видатковими накладними № РК-1307 та № РК-1308 від 30.11.2012 р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 140599 грн. 20 коп., який отримано відповідачем, про що свідчать підписи уповноважених осіб відповідача на зазначених накладних та довіреність № 1297 від 29.11.2012 р.

Як свідчить позивач, в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав. Згідно представленого позивачем розрахунку за останнім склалася заборгованість в розмірі 140599 грн. 20 коп.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Що стосується доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов в обґрунтування заперечень, суд зазначає, що пунктом 4.1.1 договору визначено перелік документів, якими супроводжується поставка. Цим пунктом визначено, що постачальник надає покупцю супровідні документи: накладну, сертифікат якості, рахунок та податкову накладну. Відповідачем заперечується факт надання постачальником документів, передбачених п. 4.1.1 договору. Сторони в розділі 7 договору погодили, що приймання товару за кількістю здійснюється покупцем на його складі відповідно до вимог Інструкції П.6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. За вимогами п.12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні. Таким чином, не складення відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкції П-6 акту про відсутність товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем відповідних документів.

Крім того, як вбачається з Акту № 1425 від 04.12.2012 р. приймання ТМЦ за якістю та комплектністю, складеного комісією ПАТ «Запорізький завод феросплавів», при прийманні продукції від товариства «Ремкомунелектротранс» за договором № 642 продавцем передано рахунки № РК-000001378 та № РК-000001379 від 30.11.2012 р.

Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів. Також суд зазначає, що до розгляду справи у господарському суді відповідачем зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію не надавалось.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов договору (п.1.1 додаткових угод № 4 та № 5 до договору № 642). Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу, суд вважає, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 140599 грн. 22 коп. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами та підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару відповідач мав виконати протягом п'яти банківських днів з моменту отримання товару, тобто з 04.12.2012 р. Таким чином, розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів, нарахованої з 08.12.2012 р., є помилковим. Вимоги про стягнення річних процентів в сумі 254 грн. 23 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 218 грн. 97 коп. за період з 11.12.2012 р. по 29.12.2012 р.

Вимоги про стягнення 635 грн. 60 коп. пені, нарахованої за період з 08.12.2012 р. по 29.12.2012 р., позивач обґрунтовує з посиланням на п. 6 ст. 231 ГК України.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведеного вбачається, що неустойка поділяється на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір. Дослідивши положення договору поставки № 642 від 07.11.2011 р., суд встановив, що умовами договору не передбачена відповідальність покупця за порушення зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасне здійснення розрахунків, а стаття 231 Господарського кодексу України визначає лише правило розрахунку штрафних санкцій, при цьому їх розмір має бути закріплений у договорі.

Таким чином, у зв`язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, підстави для стягнення заявленої позивачем пені, нарахованої у порядку статті 231 ГК України відсутні, внаслідок чого в задоволенні вимог про стягнення 635 грн. 60 коп. пені відмовляється.

Заперечення відповідача спростовано вищевикладеним.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 231 ГК України, ст. 526, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Ремкомунелектротранс» (83054, м. Донецьк, вул.. Економічна, 15, ЄДРПОУ 32598622) 140599 (сто сорок тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп. основного боргу, 218 (двісті вісімнадцять) грн.. 97 коп. річних процентів, 2816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 70 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 25 березня 2013 року.

Суддя І.А. Попова