Рішення № 30216016, 14.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.13 р. Справа № 905/41/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз», м.Донецьк

про: стягнення 9536,02грн. втрат від інфляційних процесів, 23640,56грн. пені, 3% річних у розмірі 4575,59грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Єфременко О.О. - за дов. №14-3 від 08.01.2013р.,

від відповідача: Рубан Д.М. - за дов. від 14.12.2012р.

У судовому засіданні оголошувалась

перерва з 04.03.2013р. до 14.03.2013р.

згідно зі ст.77 ГПК України

Суд перебував у нарадчій кімнаті

14.03.2013р. з 11.35 год. до 11.40 год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз», м.Донецьк про стягнення 9536,02грн. втрат від інфляційних процесів, 23640,56грн. пені, 3% річних у розмірі 4575,59грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір про купівлю-продаж природного газу №14/2147/11/1 від 30.09.2011р. з додатковими угодами №1 від 30.09.2011р., №2 від 11.10.2011р., №3 від 31.01.2012р.; акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р.; 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р.

До позову додає розрахунок сум пені, 3% річних, інфляційних нарахувань (а.с.8-9).

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) супровідним листом б/н від 17.01.2013р. -реєстр прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України» за період 30.09.2011. - 04.12.2012. (а.с.51-64).

2) заперечення на відзив б/н б/д з додатками (а.с.94-101).

Відповідач протягом розгляду справи надав:

1) відзив №15/249 від 01.02.2013р. з додатками, в якому проти позовних вимог заперечив та просив суд призначити судову експертизу (а.с.66-85).

2) пояснення №15/5-446 від 22.02.2013р. щодо клопотання про призначення судової експертизи (а.с.102).

Ухвалою суду від 04.03.2013р. за клопотанням відповідача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (а.с.103, 106).

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, надані в судових засіданнях, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Донецькоблгаз» (Покупець, відповідач) був укладений Договір на купівлю-продаж природного газу №14/2147/11/1 (далі - Договір, а.с.10-14).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовуються для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами), та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах Договору.

Відповідно до п.п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1. Договору).

Договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р.; 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р., 31.05.2012р., 30.06.2012р. (а.с.19-26) вбачається, що Відповідач прийняв від позивача у листопаді 2011р. - червні 2012р. імпортований природний газ на підставі Договору в обсязі 2345826куб.м. на загальну суму 8997393,91грн.

Акти підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Отже, позивач свої зобов'язання за Договором у листопаді 2011р. - червні 2012р. виконав належним чином.

Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого у листопаді 2011р. - січні 2012р., у встановлений Договором термін не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 ЦК та ст.193 ГК України.

На підставі наявних у справі документів (а.с.52-64) суд приходить до висновку, що у відповідача в періодах, за які здійснене нарахування пені, річних та інфляційних, була наявна заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.п.6.1, 7.2 Договору зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 23640,56грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Для нарахування пені позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.8-9), суд встановив, що порядок її нарахування відповідає умовам Договору, приписам ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 23640,56грн., нарахована на заборгованість:

- за листопад 2011 року - у сумі 7224,04грн. за період 15.12.2011р. - 27.12.2011р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 7652,22грн. за період 15.01.2012р. - 27.01.2012р.;

- за січень 2012 року - у сумі 8764,30грн. за період 15.02.2012р. - 24.02.2012р.

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу - одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язань (санкцією), то пеня має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Суд вважає, що в даному випадку розмір заявленої до стягнення пені (23640,56грн.) не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань, оскільки за п'ять місяців з восьми відповідач розрахувався за отриманий газ достроково (до настання встановленого Договором терміну), а періоди просточки оплати за три місяці з восьми не перевищують 13-ти днів.

Отже, враховуючи: повне погашення основного боргу; ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а також беручи до уваги те, що позивачем нараховано 3% річних, що частково компенсує можливі збитки, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 11820,28грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 9536,02грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних у розмірі 4575,59грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум (а.с.8-9) та встановлено наступне.

Нарахування 3% річних відповідає приписам ст.625 ЦК України та є арифметично вірним. З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 4575,59грн., нарахована на заборгованість:

- за листопад 2011 року - у сумі 1398,20грн. за період 15.12.2011р. - 27.12.2011р.;

- за грудень 2011 року - у сумі 1481,07грн. за період 15.01.2012р. - 27.01.2012р.;

- за січень 2012 року - у сумі 1696,32грн. за період 15.02.2012р. - 24.02.2012р.

Розрахунок інфляційних нарахувань суперечить самій суті та призначенню інституту індексації простроченої заборгованості з огляду на таке.

З розрахунку інфляційних (а.с.8-9) вбачається, що позивач нарахував суми інфляційних за періоди прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця).

Згідно з п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, підставою для нарахування на заборгованість втрат від інфляції є існування такої заборгованості щонайменше протягом 16-ти днів.

З огляду на викладене не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних в сумі 9536,02грн., нарахованих на заборгованість за газ, поставлений у листопаді 2011р. - січні 2012р.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві №15/249 від 01.02.2013р. (а.с.66-71), судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Статтями 6, 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, яким позивач та відповідач керувалися під час укладення Договору №14/2147/11/1 від 30.09.2011р. Пункти 5.2 та 6.1. Договору не були визнані судом недійсними, їх недійсність також не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно з п.1.1 Договору газ передавався відповідачу у власність. Відповідачем не доведено, що всім кінцевим споживачам газ реалізовувався ним за ціною купівлі газу, зазначеною у п.5.2 Договору.

Постанови Вищого господарського суду України, на які посилається відповідач, прийняті щодо правовідносин, які не є тотожними з правовідносинами, що виникли у даній справі.

Відповідач заявив клопотання про призначення у справі судової експертизи (а.с.70-71, 102), проведення якої просив доручити Інституту економіко-правових досліджень НАН України, м.Донецьк. Позивач проти задоволення клопотання заперечив, зазначивши, що воно є безпідставним та направлене на затягування розгляду даної справи.

Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання у зв'язку з тим, що питання, які відповідач просить поставити на розгляд експерта, мають правовий характер та підлягають вирішенню судом.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України; ст.ст.6, 258, 525, 526, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.193, 216-218, 230, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96ВР від 22.11.1996р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз», м.Донецьк про стягнення 9536,02грн. втрат від інфляційних процесів, 23640,56грн. пені, 3% річних у розмірі 4575,59грн. - задовольнити частково.

Розмір стягуваної суми пені зменшити до 11820,28грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецькоблгаз», м.Донецьк (83050, м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, 23-А; ЄДРПОУ 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720) 11820,28грн. пені, 4575,59грн. - 3% річних, 1202,94грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.03.2013р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2013р.

Суддя Шилова О.М.