Рішення № 30215980, 21.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.13 р. Справа № 905/991/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко», Донецька обл., м. Макіївка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ», Донецька обл., м. Макіївка

про: стягнення 12098грн.83коп.

За участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко», Донецька обл., м. Макіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ», Донецька обл., м. Макіївка про стягнення суми боргу у розмірі 12098грн.83коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором поставки № 13840 від 13.12.2010р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

27.02.2013р. позивач надав через канцелярію суду пояснення, якими повідомив суд, що примірник специфікації, в якій зазначається вартість продукції, що постачається (прас-лист) формується та зберігається на ТОВ Фірма «Колбіко» в електронному виді, другий примірник знаходиться у відповідача; зауважив, що ніякі договори, крім договору № 13840 від 13.12.2010р. між сторонами не укладались, в видаткових накладних в якості підстави здійснення господарської операції зазначений лише договір № 13840, а вказані в накладних інші номери є кодами клієнтів.

У зв’язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з’явився, витребуваних документів не надав. Ухвала суду від 12.02.2013р., яка була направлена відповідачу, була повернута органами поштового зв’язку через закінчення терміну зберігання.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа ЯМЗ”, ідентифікаційний код 36479444, за адресою, вказаною у позові та Витягу з ЄДР станом на 27.02.2013р. – 86108, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Лихачова, будинок 60. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У судовому засіданні 28.02.2013р. позивач підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 21.03.2013р. сторони не забезпечили участь своїх представників, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судового засідання 28.02.2013р. представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

13.12.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 13840, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця ковбасну та м’ясну продукцію власного виробництва в асортименті (в подальшому іменована – продукція), а покупець – прийняти продукцію та оплатити її вартість у відповідності з умовами договору.

Відповідно до п. 1.2 договору вартість поставляємої продукції зазначається в специфікації (прас-листі), яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно із п. 1.3 договору асортимент, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість поставляємої у відповідності з договором продукції визначається в товарних накладних.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на продукцію, що поставляється в відповідності з договором, встановлюється в гривнах України. Платежі між сторонами здійснюються як в безготівковій формі, так і готівкою.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що ціна продукції зазначається постачальником в специфікації (прас-листі) та може змінюватися постачальником в односторонньому порядку з попередженням покупця не менш ніж за 2 робочих дня до моменту такої зміни.

Згідно із п. 3.4 договору при здійсненні покупцем оплати продукції в безготівковій формі, останній зобов’язаний оплатити продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції у відповідності з п. 4.3 договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.5 договору при здійсненні покупцем оплати продукції готівковими грошовими коштами, останній зобов’язаний оплатити продукцію шляхом внесення готівки в касу постачальника в день отримання продукції або протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції в відповідності з п. 4.3 договору. Датою оплати вважається дата надходження готівки в касу постачальника.

Згідно із п. 4.3 договору датою поставки вважається дата передачі продукції уповноваженому представника покупця в узгодженому місці поставки, вказаному на відповідній накладній.

У відповідності із п. 7.10 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та являється безстроковим. Строк дії цього договору може бути припинений шляхом письмового повідомлення однієї із сторін про його розірвання не менш, ніж 30 календарних днів, до передбачуваної дати розірвання.

Виходячи зі змісту позовної заяви позивач посилається на те, що за наданими до позову накладними, а саме № 31246 від 03.12.2012р., № 312125 від 03.12.2012р., № 312127 від 03.12.2012р., № 61230 від 06.12.2012р., № 61233 від 06.12.2012р., № 61234 від 06.12.2012р., № 61271 від 06.12.2012р., № 101278 від 10.12.2012р., № 101280 від 10.12.2012р., № 101292 від 10.12.2012р., № 1012110 від 10.12.2012р., № 1012135 від 10.12.2012р., № 1012148 від 10.12.2012р., № 1012150 від 10.12.2012р., № 131225 від 13.12.2012р., № 131246 від 13.12.2012р., № 131279 від 13.12.2012р., № 131295 від 13.12.2012р., № 1312108 від 13.12.2012р., № 17125 від 17.12.2012р., № 171214 від 17.12.2012р., № 171224 від 17.12.2012р., № 171225 від 17.12.2012р., № 1712147 від 17.12.2012р., № 191241 від 19.12.2012р., № 191250 від 19.12.2012р., № 191255 від 19.12.2012р., № 1912110 від 19.12.2012р., № 1912147 від 19.12.2012р. здійснив поставку відповідачу обумовленого сторонами в договорі товару загальною вартістю 12098грн. 83коп., але вказана сума залишилася без оплати.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу у розмірі 12098грн.83коп., яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 13840 від 13.12.2010р.

Договір поставки № 13840 від 13.12.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона–постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За наявним в матеріалах справи доказами позивач у виконання умов договору поставки № 13840 від 13.12.2010р. за видатковими накладними № 31246 від 03.12.2012р., № 312125 від 03.12.2012р., № 312127 від 03.12.2012р., № 61230 від 06.12.2012р., № 61233 від 06.12.2012р., № 61234 від 06.12.2012р., № 61271 від 06.12.2012р., № 101278 від 10.12.2012р., № 101280 від 10.12.2012р., № 101292 від 10.12.2012р., № 1012110 від 10.12.2012р., № 1012135 від 10.12.2012р., № 1012148 від 10.12.2012р., № 1012150 від 10.12.2012р., № 131225 від 13.12.2012р., № 131246 від 13.12.2012р., № 131279 від 13.12.2012р., № 131295 від 13.12.2012р., № 1312108 від 13.12.2012р., № 17125 від 17.12.2012р., № 171214 від 17.12.2012р., № 171224 від 17.12.2012р., № 171225 від 17.12.2012р., № 1712147 від 17.12.2012р., № 191241 від 19.12.2012р., № 191250 від 19.12.2012р., № 191255 від 19.12.2012р., № 1912110 від 19.12.2012р., № 1912147 від 19.12.2012р. поставив відповідачу товар – ковбасні вироби та м’ясопродукти.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 13840 від 13.12.2010р. суд робить виходячи з того, що вид товару, вказаний у спірних видаткових накладних, відповідає товару, погодженому сторонами в п. 1.1 договору, у спірних накладних зазначений номер вказаного договору, відповідно до двостороннього акту звірки розрахунків між сторонами за період з 01.12.2012р. - 20.12.2012р. спірні господарські операції обліковуються за договором № 13840 від 13.12.2010р.

Наявність між сторонами інших договорів купівлі-продажу (поставки), крім договору № 13840 від 13.12.2010р., спростовується позивачем у письмових поясненнях №09/03-6 від 27.02.2013р., зокрема, відповідно до вказаних пояснень вказівка у накладних на номера №№ 13858, 13856, 13855, 13859 є кодами клієнтів. Відповідачем такий висновок не спростований.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав” та відбитком печатки юридичної особи, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

В матеріалах справи наявна генеральна довіреність № 1 від 13.12.2010р., яка складена відповідно до приписів п. 13 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, яка є невід’ємною частиною Договору № 13840 від 13.12.2010р. та містить прізвище, ім’я та по батькові, паспортні данні уповноваженої відповідачем на приймання продукції особи, а також зразок підпису довіреної особи.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов’язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 13840 від 13.12.2010р.

Враховуючи зміст позовної заяви, позивач посилається на те, що здійснив поставку товару відповідачу в сумі 12098грн.83коп., яка і заявлена до стягнення.

Саме підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов’язок доказування покладається на особу, що висуває відповідну вимогу чи заперечення.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд не погоджується із заявленою сумою боргу, оскільки наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується здійснення поставки товару відповідачу на загальну суму 12096грн.79коп.

Належних та допустимих доказів в підтвердження здійснення позивачем поставки відповідачу товару на суму 2грн. 04коп. матеріали справи не містять. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 2грн. 04коп. задоволенню не підлягають.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із п. 3.4 договору при здійснення покупцем оплати продукції в безготівковій формі, останній зобов’язаний оплатити продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції у відповідності з п. 4.3 договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.5 договору при здійсненні покупцем оплати продукції готівковими грошовими коштами, останній зобов’язаний оплатити продукцію шляхом внесення готівки в касу постачальника в день отримання продукції або протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції в відповідності з п. 4.3 договору. Датою оплати вважається дата надходження готівки в касу постачальника.

Із умов п. 3.4 та 3.5 договору поставки № 13840 від 13.12.2010р. вбачається, що порядок оплати товару визначатиметься в залежності від проведеної відповідачем форми розрахунків за нього.

Однак враховуючи, що товар за спірними накладними був поставлений позивачем та відповідно отриманий відповідачем ще в грудні 2012 року, то з урахуванням умов п. 3.4 та 3.5 договору щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду строк оплати спірного товару для відповідача вже наступив та почалось прострочення виконання грошового зобов’язання.

Сума боргу у розмірі 12096грн.79коп. підтверджується матеріалами справи, доказів погашення боргу в сумі 12096грн.79коп. суду не представлені, у зв’язку з чим на момент прийняття рішення господарське зобов’язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко», Донецька обл., м. Макіївка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ», Донецька обл., м. Макіївка про стягнення 12098грн.83коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа ЯМЗ» (юридична адреса: 86108, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Лихачова, будинок 60, код ЄДРПОУ 36479444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Колбіко» (юридична адреса: 86116, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Лебедєва, будинок 78, код ЄДРПОУ 24658276) суму основного боргу в розмірі 12096грн.79коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн.21коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

У судовому засіданні 21.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.