Рішення № 30215973, 18.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1328/13 18.03.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Селянська правда від Івана Бокого", м. Київ

про стягнення 36 151,40 грн.

за участю представників:

від позивача : Козак І.А. - представник за довіреністю № 821 від 25.07.2012 р.від відповідача :не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Жилкомунсервіс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Селянська правда від Івана Бокого" про стягнення заборгованості за договором на постачання комунальних послуг № 10 від 01.04.2008 р. в розмірі 36 151,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання комунальних послуг № 10 від 01.04.2008 р. в частині своєчасної плати за надані послуги, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Селянська правда від Івана Бокого" за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р. утворилась заборгованість в сумі 36 151,40 грн.

У позові Приватне акціонерне товариство "Жилкомунсервіс" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Селянська правда від Івана Бокого" суму основного боргу в розмірі 17 800,74 грн., пеню в сумі 17 800,74 грн. за період з 01.02.2012 р. по 01.02.2013 р., інфляційну складову боргу в розмірі 173,72 грн. за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2012 р. та 3% річних в сумі 376,20 грн. за період з 01.02.2012 р. по 01.02.2013 р., що разом складає - 36 151,40 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи абро про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Жилкомунсервіс", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Жилкомунсервіс" (постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Селянська правда від Івана Бокого" (споживач) було укладено договір на постачання комунальних послуг № 10.

Пунктами 1.1, 1.2 договору встановлено, що постачальник відпускає, а споживач одержує комунальні послуги для приміщення за адресою: м. Київ, вул. Котовського, 9/27. Надані та отримані комунальні послуги включають в себе: гаряче водопостачання, холодне водопостачання, опалення, експлуатаційні витрати, вартість яких обумовлена в додатку до даного договору.

Згідно п. 3.1.1 договору постачальник зобов'язується в десятиденний термін з моменту підписання даного договору відпускати споживачу комунальні послуги, перераховані в пункті 1.2 по фактичним витратам. А споживач зобов'язується своєчасно в зазначені терміни здійснювати оплату нарахувань за відпускаємі комунальні послуги (п. 3.2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата комунальних послуг проводиться споживачем не пізніше 25 числа поточного місяця згідно додатку до діючого договору та наданих до сплати рахунків постачальника.

Відповідно до п. 2.1 договору термін дії цього договору встановлюється з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, жодною із сторін не буде заявлено про розторгнення договору або його перегляду (п. 7.2 договору).

У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі. Однак, відповідач зі свого боку свої зобов'язання за договором в частині оплати послуг за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р. виконав неналежним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість.

Наявність заборгованості відповідача підтверджується актами надання послуг за вказаний період, актом звірки розрахунків між сторонами, вимогами про погашення заборгованості, наявними в матеріалах справи.

Позивач звертався до відповідача з листами № 743 від 10.04.2012 р., № 818 від 19.07.2012 р., № 964 від 20.11.2012 р., в яких просив сплатити виниклу заборгованість за надані послуги, однак відповідач залишив їх без задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підставі викладеного суд зазначає, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги по договору на постачання комунальних послуг № 10 від 01.04.2008 р. за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р. в сумі 17 800,74 грн.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати вказаної заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення 17 800,74 грн. основного боргу за договором на постачання комунальних послуг № 10 від 01.04.2008 р. за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 17 800,74 грн. за період з 01.02.2012 р. по 01.02.2013 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно чинного цивільного та господарського законодавства пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань.

Судом встановлено, що пунктом 5.1 договору сторони передбачили за несвоєчасне внесення платежів стягнення санкцій за кожний прострочений день, починаючи з 25 числа поточного місяця, у розмірі 0,5% від загальної суми місячних нарахувань. При цьому вказана санкція за своєю суттю є штрафом, що згідно договору виставляється постачальником не рідше одного разу на 3 місяці, та про стягнення якого позивач суд не просить.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення пені в сумі 17 800,74 грн., позивач посилається на Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Так, згідно зі ст. 1 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Разом з тим суд зазначає, що частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (Постанова Верховного Суду України від 07.11.2011 р.).

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а як вбачається з акта звірки взаєморозрахунків і укладеного сторонами договору про надання послуг, у відповідача кожного місяця до 25 числа, виникало зобов'язання здійснити розрахунки, тобто шестимісячний строк обліковується для кожного епізоду прострочення проплати окремо, починаючи з наступного дня за 25 числом, коли мали бути здійсненні відповідні розрахунки.

Перерахувавши заявлену позивачем суму пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України , суд вважає за можливе стягнути з відповідача 893,36 грн. пені за період 01.07.2012 р. по 01.02.2013 р.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в розмірі 173,72 грн. за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2012 р. та 3% річних в сумі 376,20 грн. за період з 01.02.2012 р. по 01.02.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 376,20 грн. за період з 01.02.2012 р. по 01.02.2013 р.

Вимоги про стягнення інфляційної складової боргу задоволенню не підлягають, оскільки у травні, червні, липні, серпні, листопаді 2012 р. була дефляція, а тому коефіцієнт збільшення суми боргу на інфляційну складову мав від'ємне значення. Отже, перерахувавши інфляційну складову боргу за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2013 р., суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача в цій частині відсутня.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Селянська правда від Івана Бокого" про стягнення заборгованості за договором на постачання комунальних послуг № 10 від 01.04.2008 р. в розмірі 36 151,40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Селянська правда від Івана Бокого" (04060, м. Київ, вул. Котовського, 9/27-А, ідентифікаційний код 35648691) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 18, ідентифікаційний код 24725452) 17 800 (сімнадцять тисяч вісімсот) грн. 74 коп. - основного боргу, 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 36 коп. - пені та 376 (триста сімдесят шість) грн. 20 коп. - 3% річних.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Селянська правда від Івана Бокого" (04060, м. Київ, вул. Котовського, 9/27-А, ідентифікаційний код 35648691) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 18, ідентифікаційний код 24725452) витрати по сплаті судового збору в розмірі 865 (вісімсот шістдесят п'ять) грн. 07 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 18 березня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 22 березня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна