Рішення № 30215965, 19.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-31/17264-2012 19.03.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ до за участюАграрного фонду, м.Київ третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»простягнення 54 447,17 грн.Суддя Жагорнікова Т.О.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Мельничук І.В.(дов. №175 від 22.11.2012 р.);

від Відповідача - Пронін О.А. (дов. №249 від 04.12.2012 р.);

від Третьої особи - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі -ПуАТ «ДПЗКУ») звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Аграрного фонду (надалі -Фонд) про стягнення 54 447,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (правонаступником якого є ПуАТ «ДПЗКУ») в особі філії ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Легендарненськй елеватор» та Фондом було укладено Договір складського зберігання зерна №154/11 від 04.05.2011 р., проте у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору у Фонду виникла заборгованість у розмірі 54 447,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-31/17264-2012 розгляд справи призначено на 20.12.2012 р., залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (надалі - ТОВ «Хліб Інвестбуд»).

В судовому засіданні 20.12.2012 р. представник позивача надав додаткові документи до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у в повному обсязі.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості виконати вимоги ухвали суду.

Представник позивача розгляд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишив на розсуд суду.

Третя особа в судове засідання 20.12.2012 р. не з'явилась, своїх представників не направила, вимог ухвали суду не виконала, заяв, клопотань не подавала, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №5011-31/17264-2012 від 20.12.2012 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.01.2013 р.

До початку судового засідання 17.01.2012 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про колегіальний розгляд справи.

В судовому засіданні 17.01.2013 р. представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити позов у повному обсязі, заперечував проти клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи.

Представник відповідача підтримав клопотання про призначення колегіального розгляду справи, надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та виконати вимогу ухвали суду.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд вирішив клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи відкласти до встановлення фактичних обставин справи та задовольнити клопотання про відкладення розгляду справи.

Третя особа в судове засідання 17.01.2013 р. не з'явилась, своїх представників не направила, вимог ухвали суду не виконала, заяв, клопотань не подавала, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2013 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 29.01.2013 р.

До початку судового засідання 29.01.2013 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 29.01.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав додаткові документи до матеріалів справи, надав клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи на 15 днів, надав усні заперечення по суті спору та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання 29.01.2013 р. не з'явилась, своїх представників не направила, вимог ухвали суду не виконала, заяв, клопотань не подавала, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 р., на підставі ст. 69,77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.02.2013 р., продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

До початку судового засідання 14.02.2012 р. через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному судове засідання призначене на 14.02.2013 р. не відбулося.

У зв`язку із перебуванням судді Жагорнікової Т.О. на лікарняному, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 14.02.13 р. справу було передано судді Ващенко Т.М. для вирішення питання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Ващенко Т.М. та призначено розгляд справи на 19.03.2013 р.

У зв'язку із виходом з лікарняного судді Жагорнікової Т.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. справу було передано судді Жагорніковій Т.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р., на підставі ст. 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Жагорніковою Т.О.

В судовому засіданні 19.03.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання 19.03.2013 р. не з'явилась, своїх представників не направила, вимог ухвали суду не виконала, заяв, клопотань не подавала, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд вирішив відмовити у задоволені заяви відповідача про призначення колегіального розгляду справи, з огляду на наступне.

Заява відповідача про призначення колегіального розгляду справи мотивоване тим, що дана справа є складною за своїм правовим характером та потребує ретельного аналізу діючого законодавства, а тому з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, розгляд даної справи необхідно здійснювати колегіального у складі трьох суддів.

Згідно з ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Приймаючи до уваги те, що справа №5011-31/17264-2012 не викликає тієї складності, яка потребує колегіального розгляду, то суд не вбачає достатніх підстав для введення до складу суду додатково двох суддів.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для винесення рішення у справі по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2011 р. між Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (правонаступником якого є ПуАТ «ДПЗКУ») в особі філії ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Легендарненськй елеватор» (надалі - Зерновий склад) та Фондом (надалі - Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна №154/11 (надалі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єкт державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов Договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна жита, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у період з 22.12.2011 р. по 31.12.2011 р., яка становить 54 447,17 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1., п. 3.1.6. Договору Зерновий склад зобов'язаний прийняти від Поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск Поклажодавцеві всієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску. Зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі.

Відповідно до складської квитанції на зерно серії АФ №050019 за номером 2070 від 22.12.2011 р. ПАТ «ДПЗКУ» переоформлено на підставі договору складського зберігання зерна від 04.05.2011 №154/11 з ТОВ «Хліб Інвестбуд» у власність Аграрного фонду пшеницю 3 класу вагою 7 328 958 кг. та відповідно до складської квитанції на зерно серії АФ №050020 за номером 2071 від 22.12.2011 - пшеницю 2 класу вагою 2 315 971кг.

Згідно п. 24 ст. 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» складські документи на зерно це - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа;

Згідно п. 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.2003 р., підставою для видачі складських документів на зерно (далі - складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.2003 р. затверджено Положення про обіг складських документів на зерно (далі - Положення).

Згідно п. 1.1. Положення складськими документами на зерно є: складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва.

Пункт 1.7. Положення визначає, що зерновий склад на бажання поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Відповідно до п.п. 1.19., 1.20. Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або вповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи вповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом.

Згідно п.п. 2.1. п. 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008 р. переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Хліб Інвестбуд» листом №22/12-2 від 22.12.2011 року звернулося до ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Легендарненський елеватор» з проханням переоформити зерно, а саме пшеницю 2 класу у кількості 2328515 кг. та пшеницю 3 кл. у кількості 7370878 кг., яка належить TOB «Хліб Інвестбуд» у власність Аграрного фонду.

При цьому, представником ТОВ «Хліб Інвестбуд» було надано довіреність № 22/12-1 від 22.12.2011 р. на переоформлення пшениці 2 кл. вагою 2329 тонн та пшениці 3 кл. вагою 7371 тонн.

В свою чергу Аграрний фонд надав довіреність від 22.12.2011 р. на представника Андрієнко Олексія Сергійовича щодо надання повноважень йому на отримання від філії ПАТ «ДПЗКУ» «Легендарненський елеватор» складських квитанцій виданих на ім'я Аграрного фонду, тому на підставі зазначеної довіреності філією ПАТ «ДПЗКУ» «Легендарненський елеватор» було видано представнику Аграрного фонду складські квитанції серії АФ №050019 та серії АУ №050020, вказана обставина підтверджується підписом Андрієнко О.С. про отримання 22.12.2011р. зазначених складських квитанцій в Реєстрі складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання Філією ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України» «Легендарненський елеватор».

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 8.1. Договору сторонами строк дії договору встановлено до 31.12.2011 р.

Згідно п. 3.3.2. Договору відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки відшкодування витрат по зберіганню проводяться поклажодавцем в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Відшкодування витрат по зберіганню зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

Пунктом 4.3. Договору визначено розмір відшкодування витрат за зберігання за 1 (одну) тонну за 30 календарних днів в сумі 17,50 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.4. Договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

В матеріалах справи містяться акт наданих послуг (виконання робіт) та розрахунок розміру витрат на зберігання жита 3 класу у кількості 2 315,971 тонн та жита 2 класу у кількості 7 328,958 тонн у період з 22 по 31 грудня 2011 р. у розмірі 54 447,17 грн.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні представник ПАТ «ДПЗКУ» повідомив, що останні неодноразово надавали наручно Фонду акти про відшкодування витрат на зберігання зерна за період з 22.12.2011 по 31.12.2011 року та розрахунки обсягів кошів за зберігання зерна.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ДПЗКУ» в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Легендарневський елеватор» завернулось з листом від 28.04.2012 р. до Фонду для передачі актів наданих послуг та розрахунок, на підтвердження чого до матеріалів справи надано опис вкладення №8501000036763 від 28.04.2012 р. (копія якого міститься в матеріалах справи).

Дані вимоги щодо сплати за зберігання зерна залишені відповідачем без задоволення.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання відповідача по відшкодування витрат на зберігання на момент розгляду справи настав.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача складає 54 447,17 грн.

17,50 грн. х 2315,971 тонн : 31 день у грудні х 10 днів зберігання = 13 074,03 грн.,

17,50 грн. х 7328,958 тонн : 31 день у грудні х 10 днів зберігання = 41 373, 14 грн.,

13 074,03 грн. + 41 374,14 грн. = 54 447,17 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Твердження позивача про те, що заборгованість було погашено відповідно до платіжного доручення №2 891 від 02.11.2012 р., спростовується, тим, що вказаний платіж було спрямовано на оплату за зберігання жита відповідно до Акту виконаних робіт №782 Д (копія якого міститься в матеріалах справи), який не відноситься до даного спору.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення з Аграрного фонду заборгованості у розмірі 54 447,17 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 82-85, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; ідентифікаційний код 37243279) борг у розмірі 54 447 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок сім) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 26.03.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова