Постанова № 30215824, 22.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 березня 2013 року 9:58 № 826/1824/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши адміністративну справу у порядку письмового провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка-Буд»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астіка-Буд» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2012 № 0005232280 та від 24.10.2012 року № 0005242280.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог.

В обґрунтування позивних вимог представник позивача зазначив, що відповідач не має правових підстав для застосування санкцій до позивача за порушення податкового законодавства його контрагентом. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують фактичне отримання послуг від ТОВ «Респект 2000», отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали перевірки контрагента позивача, яким встановлено відсутність реальності операцій, що здійснювались ТОВ «Респект 2000», а також на наявність розбіжностей між задекларованим податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента. За таких обставин, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до норм законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 28.02.2013 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідач на підставі п.п. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України провів камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2011 року ТОВ «Астіка-Буд», за результатами якої складено акт від 04.10.2012 № 506/-22-80-371351951 (далі - акт перевірки № 506/-22-80-371351951).

Під час перевірки відповідач встановив, що позивач задекларував податковий кредит за листопад 2011 року на суму 2000 грн., однак на зазначену суму, згідно бази даних інформаційно-аналітичної системи ДПА України «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)», є відхилення між сумою задекларованого податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Респект-2000».

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем положень пп. 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2011 року на загальну суму 2000 грн.

На підставі Акту перевірки № 506/-22-80-371351951 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 № 0005232280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2500 грн., в т.ч. основний платіж - 2000 грн., штрафна (фінансова) санкція - 500 грн.

Крім того, відповідачем на підставі п.п. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» та пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.1 ст. 75, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року ТОВ «Астіка-Буд», за результатами якої складено акт від 04.10.2012 № 507/2-22-80-371351951 (далі - акт перевірки № 507/2-22-80-371351951).

В ході перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2011 року відповідач також встановив відхилення між сумою задекларованого податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Респект-2000» за грудень 2011 року на суму 10000 грн. На підставі чого, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищено податковий кредит за грудень 2011 року на загальну суму 10000 грн.

На підставі Акту перевірки № 507/2-22-80-371351951 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2012 № 0005242280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12500 грн., в т.ч. основний платіж - 10000 грн., штрафна (фінансова) санкція - 2500 грн.

У зазначених актах перевірок ТОВ «Астіка-Буд» містяться посилання на матеріали акту Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31.08.2012 № 305/23-01/34779041 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Респект-2000» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2008 по 31.03.2012, де зазначено, що в ході проведення відділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України в Київській області встановлено наявність ознак фіктивності суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Респект 2000», яке було зареєстровано невстановленими слідством особами на підставну особу за грошову винагороду та за адресою реєстрації не знаходиться.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.02.2012 № 2452, видами діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.02.2013 № 2453, видами діяльності ТОВ «Респект-2000» є: монтаж електродвигунів, генераторів і трансформаторів (основний); будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості; електромонтажні роботи; інші монтажні роботи; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, н. в. і. г.

ТОВ «Респект-2000» отримало Ліцензію на здійснення будівельної діяльності 01.06.2007 року. Строк дії ліцензії з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «Астіка-Буд» (Генпідрядник) та ТОВ «Респект-2000» (Субпідрядник) було укладено Договір від 22.11.2011 № 11/11-22, відповідно до умов якого, ТОВ «Респект-2000» зобов'язується в межах договірної ціни власними і залученими силами та засобами виконати всі передбачені будівельні роботи, з матеріалів генпідрядника, по облицюванню фасадів адміністративної будівлі панелями із композитного листа з утепленням стін теплоізоляційними плитами по вул. О. Довбуша, 22 у м. Києві, в кількості 1000 кв.м., згідно затвердженої Генпідрядником проектної документації і здати в обумовлені Договором строки роботи Генпідряднику.

ТОВ «Респект-2000» виконав будівельні роботи, відповідно до умов зазначеного договору, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.12.2011 № 1 за грудень 2011 року та акт приймання виконаних будівельних робіт від 23.12.2011 № 2 за грудень 2011 року.

ТОВ «Респект-2000» виписало на адресу позивача податкові накладні від 23.11.2011 № 70 на суму 12 000,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 2000 грн. та від 20.12.2011 № 43 на суму 60 000,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 10000 грн.

Згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач на оплату вартості виконаних робіт за Договором від 22.11.2011 № 11/11-22 перерахував на рахунок ТОВ «Респект-2000» грошові кошти на загальну суму 72 000,00 грн.

Як вбачається з актів № 506/-22-80-371351951 та № 507/2 22 80 371351951, висновки про порушення позивачем пп. 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтуються на наявності виявлених розбіжностей між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Респект-2000», а також на матеріалах перевірки ТОВ «Респект-2000» (акт Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31.08.2012 № 305/23-01/34779041).

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Отримання матеріалів перевірки інших платників податків або отримання податкової інформації які вказують на факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового є підставою для проведення податковим органом документальної перевірки у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1ст. 78 Податкового кодексу України.

За таких обставин, відповідач не мав правових підстав для використання в ході проведення камеральних перевірок податкової звітності позивача використовувати матеріали перевірки контрагента позивача.

Щодо посилання відповідача на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, суд зазначає, що такі дані не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту непідтвердженим, оскільки, доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть бути виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Крім того, наведені у акті перевірки ТОВ «Респект-2000» № 305/23-01/34779041 від 31.08.2012 відомості, в тому числі посилання в ньому на матеріали досудового слідства по кримінальній справі, в якій не винесено обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання позивачем будівельно-монтажних робіт та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України слідує, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Згідно інформації з офіційного сайту Державної податкової служби України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Респект-2000» було анульоване 08.02.2012 року, тобто після того, як було виконано зобов'язання за Договором № 11/11-22 від 22.11.2011 року та виписано податкові накладні.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка-Буд» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.10.2012 № 0005232280 та від 24.10.2012 року № 0005242280.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астіка-Буд» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський