Рішення № 30213878, 04.03.2013, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 2-2743/11

№ провадження 2/208/36/13

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2013 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі:

судді Гібалюк Т.Я.

при секретарі Бардадим О.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представників позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно набуте за час проживання однією сім»єю, поділ майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно набуте за час проживання однією сім»єю, поділ майна подружжя. Свій позов позивачка ОСОБА_1 мотивує тим, що з лютого 1997 р. вона підтримувала сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_4 Шлюб був зареєстрований 21 жовтня 2005 р. Вони мають трьох дітей: ОСОБА_6, 1998 р.н., ОСОБА_7, 2000 р.н., ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3

В період проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ними було придбане майно: автомобіль Форд Транзит, 14/25 частин торговельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_3, 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка була реконструйована під магазин непродовольчих товарів і офіс, магазин непродовольчих товарів вбудоване приміщення АДРЕСА_2.

Позивачка вважає, що майно, набуте нею та відповідачем як в період з 1997 р. по 21 жовтня 2005 р. так і після - належить їм обом на праві спільної сумісної власності.

Оскільки їх син ОСОБА_7 є інвалідом дитинства, позивачка просить суд відступити від рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, та збільшити її частку до 2/3.

В судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги (заява про уточнення позовних вимог від 25.02.2013 р.), просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 01 лютого 1997 р. до 21 жовтня 2005 р. Визнати право спільної сумісної власності на майно набуте за час проживання однією сім'єю без шлюбу за ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а саме:

- автомобіль Форд Транзит, 1999 р.в., д.з. НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_4 від 20.07.2004 р.;

- 14/25 частин торговельного комплексу (шлакоблок, кафе А-2), розташованого по АДРЕСА_3;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2005 р., що після реконструкції перереєстрована як 1/2 частина магазину непродовольчих товарів і офісу за адресою: АДРЕСА_1(вбудоване приміщення №1) в м. Дніпродзержинськ, відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2010 р. Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська.

Визначити частку у праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1, у розмірі 2/3, за ОСОБА_4, у розмірі 1/3. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину, за ОСОБА_1 право власності на 2\3 частини - 14/25 частин торговельного комплексу (шлакоблок, кафе А-2), розташованого по АДРЕСА_1.

Поділити в натурі між ОСОБА_1, та ОСОБА_4, спільне сумісне майно наступним чином:

виділити на праві приватної власності ОСОБА_1: магазин непродовольчих товарів та відділення банку АДРЕСА_2.

Виділити ОСОБА_4 на праві приватної власності :

- 1/2 частину магазину непродовольчих товарів і офісу за адресою : АДРЕСА_1,

- Автомобіль Форд Транзит, 1999 р. випуску державний знак НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_4 від 20 липня 2004 р.,

Припинити право власності ОСОБА_4 на магазин непродовольчих товарів та відділення банку ( вбудовано-прибудоване приміщення АДРЕСА_2, загальною площею 251,5 кв.м.

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково, пояснив, що їх долі з відповідачкою у праві спільної сумісної власності подружжя є рівними і все майно, а саме 1/2 частина магазину непродовольчих товарів і офісу, розташованого по АДРЕСА_2, повинно ділитися на дві рівні частини. Інші позовні вимоги не визнає. Крім того, автомобіль Форд Транзит, 1999 р. випуску, який придбано 23 грудня 2003 р., та 14/25 частин торгівельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_3, придбаного 24 жовтня 2003 р. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13 листопада 2003 р., не може бути спільною сумісною власністю подружжя. Поділ такого майна між громадянами, які перебувати у цивільному шлюбі, здійснюється у частковому відношенні згідно доходів кожного співвласника. Вважає що зазначене майно належить відповідачу на праві власності і воно не є спільною сумісною власністю і не є предметом поділу між подружжям.

14 січня 2003 р. йому було подаровано 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 площею 31,6 кв.м., про що свідчить договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_8, та зареєстрованого в Дніпродзержинському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 110 за реєстровим номером НОМЕР_5. Пізніше квартира була переобладнана та добудована у магазин непродовольчих товарів та відділення банку (вбудоване-прибудоване приміщення № 63) за його особисті кошти. На той період він був приватним підприємцем і кошти, які були вкладені в переобладнання та добудову - його доходи. Переобладнання та добудова нерухомості відбувалася до 01 січня 2004 р. Тільки реєстрація свідоцтва про право власності на зазначене майно була проведена пізніше у зв'язку з тим, що для оформлення права власності необхідний тривалий час для переведення майна із жилого в нежиле, виконання будівельно-монтажних робіт, та узгодження виконаних робіт із різними службами: органів Державного пожежного нагляду, Державної інспекції з енергозбереження, Державної екологічної інспекції, Управління по експлуатації газового господарства. Таким чином, магазин непродовольчих товарів та відділення банку (вбудоване-прибудоване приміщення АДРЕСА_2 не може бути визнано сумісною власністю подружжя згідно ст. 57 Сімейного кодексу України.

Майно, яке придбано в період спільного проживання та в зареєстрованому шлюбі є 1/2 частина магазину непродовольчих товарів і офісу, розташованого на АДРЕСА_2, і воно підлягає поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

З позивачкою ОСОБА_1 проживають троє неповнолітніх дітей. На їх утримання на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 листопада 2011 р. він, ОСОБА_4 , сплачує аліменти в розмірі 1000,00 грн. щомісячно на кожну дитину, тобто 3000,00 грн. Крім того, він надає і іншу допомогу: придбав дітям телевізор, диван, сплачує комунальні послуги, за свої кошти відремонтував трубопровід в будинку, де проживає ОСОБА_1 з дітьми. ОСОБА_1 проживає в будинку, який на праві власності належить брату відповідача - ОСОБА_9, і за користування житлом не сплачує коштів. Таким чином, позивачка по справі отримує достатньо коштів на утримання дітей і немає підстав для збільшення долі ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності.

Суд, вислухав сторони, вивчив матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

26 липня 2011 р. рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області було розірвано шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Дніпродзержинської районного ради народних депутатів 21 жовтня 2005 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, актовий запис № 966.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 пояснили, що до офіційної реєстрації шлюбу, вони перебували у цивільному шлюбі (мав місце релігійний обряд шлюбу) з лютого 1997 р. та проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

Ці обставини в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13

В судовому засіданні суд дослідив фотографії, відеозаписи, які також є доказами спільного проживання позивачки та відповідача однією сім»єю в період з лютого 1997 р. по 21 жовтня 2005 р. ( а.с. 92-96 т. 1)

Позивачка та відповідач мають трьох дітей:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5

- ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3

Зі свідоцтв про народження дітей вбачається, що батьком дітей у актових записах про їх народження зазначений відповідач ОСОБА_4 ( а.с. 8,9,10 т.1)

Сімейні відносини між сторонами виникли до вступу нового СК України (01 січня 2004 р.), а саме з лютого 1997 року і продовжувались після вступу СК України в силу, шлюб був зареєстрований 21.10.2005 р. Таким чином, сторони проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі, а тому їх правовідносини повинні регулюватись новим СК України 01 січня 2004 р., відповідно до вимог заключних та перехідних положеннь ЦК України (2004 р.).

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ст. З Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім»ю складають

особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки.

Таким чином, суд вважає що період проживання позивачки з відповідачем без реєстрації офіційного шлюбу є періодом проживання однією сім'єю, з виникненням взаємних прав та обов'язків.

За період проживання позивачки з відповідачем однією сім'єю без шлюбу ними було придбане наступне майно:

- автомобіль Форд Транзит, 1999 р.в., д.з. НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_4 від 20.07.2004 р. ( а.с.14 т. 1)

- 14/25 частин торговельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою дніпродзержинською державною нотаріальною конторою 24.10.2003 р., реєстр.№ 1-3087.( а.с. 71). Право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 13 листопада 2003 р. за № 2539029 ( а.с. 82 т. 1)

- 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2005 р., що після реконструкції і вже в період зареєстрованого шлюбу перереєстрована як 1/2 частина магазину непродовольчих товарів і офісу за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2010 р. Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська. ( а.с. 62 т.1, а.с. 85 об.)

Право власності на вказаний об'єкт зареєстровано відповідно до витягу ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 27187236 від 01.09.2010 р. за ОСОБА_4 ( а.с. 63 т. 1)

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб, сторони зареєстрували шлюб 21 жовтня 2005 р. в Дніпровському відділі РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 966 ( а.с.13).

Після реєстрації шлюбу відповідач також набув право власності на:

- магазин непродовольчих товарів та відділення банку (вбудовано-прибудоване приміщення АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 24.01.2008 р. яке видано Управлінням комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради, право власності на який зареєстроване 11.02.2008 р., тобто в період зареєстрованого шлюбу. Право власності на вказаний об'єкт зареєстровано відповідно до витягу ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 17699488 від 11.02.2008 р.,( а.с. 56-61 т.1)

Відповідно до ст. 331 ЦКУ право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Враховуючи, що предметом даного позову є нерухоме майно (крім автомобіля), право власності на яке відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає обов'язковій державній реєстрації, саме момент державної реєстрації права власності за відповідачем на нерухоме майно і є моментом набуття права власності

Таким чином, суд вважає, що майно набуте позивачкою та відповідачем як у період з 1997 р. по 21.10.2005 р. (до офіційної реєстрації шлюбу), так і після - належить їм на праві спільної сумісної власності.

Крім того, згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба (тощо) самостійного заробітку (доходу). Син ОСОБА_7, є інвалідом дитинства, що підтверджується висновком про інвалідність та потребує постійного стороннього догляду та піклування. У зв'язку з цим, позивачка не мала можливості працювати, оскільки постійно доглядала і продовжуюєдоглядати за дитиною, веде домашнє господарство та виховує інших дітей. Крім того, Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.04.12 р., що вступила в законну силу встановлено факт перебування всіх трьох дітей на утриманні позивачки, в тому числі дитини - інваліда

Відповідно до довідки ЛКК КЗОЗ ДМЛ №1 від 21.10.2011 р. № 50 ОСОБА_7 є інвалідом дитинства, потребує постійного стороннього догляду з боку матері - ОСОБА_1 ( а.с.17 т.1).

Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти в тому числі і випадки, коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК). Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Суд вважає, що майно набуте сторонами за час сумісного проживання та зареєстрованого шлюбу є спільною сумісною власністю. Домовленості щодо добровільного поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, між позивачкою та відповідачем не досягнуто. Після розірвання шлюбу з позиваю залишились проживати троє дітей, яких необхідно утримувати, надавати належний соціальний та духовний розвиток, один з дітей: син - інвалід дитинства, потребує особливого піклування та постійного догляду, додаткових матеріальних та фізичних витрат. Суд при вирішенні питання про поділ майна, яке належить позивачці та відповідачу на праві спільно сумісної власності, вважає за можливе збільшити частку позивачки у праві власності на спільне майно до 2/3.

Згідно ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

При застосуванні зазначеної норми права необхідно диференціювати поняття «Професія, професійна діяльність» та «Економічна діяльність».

Відповідно до "Класифікатора професій ДК 003:2010. Загальні положення" від 01.11.2010 N ДК003:2010 Професія - це здатність виконувати роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації. Певний рівень кваліфікації характеризується рівнем освіти, спеціальністю та досвідом роботи за спеціальністю.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_6, виданого Єреванським інститутом народного господарства 26.10.1995р. позивачка, ОСОБА_1, має вищу економічну освіту за спеціальністю бухгалтерський облік, контроль та аналіз господарської діяльності. Позивачка має шестирічний досвід роботи бухгалтером (починаючи з бухгалтера 1-ї категорії до заступника головного бухгалтера в банківській установі, що підтверджується витягом з трудової книжки.

Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Відповідач, ОСОБА_4, маючи технічну освіту, веде підприємницьку діяльність з торгівлі товарами та наданні в оренду нежитлових приміщень, які є предметом спору по даній справі. Таким чином, відповідач використовує приміщення не у професійній, а виключно економічній діяльності, що не є тотожними поняттями, а тому не має жодних преференцій в контексті ч. з ст. 71 СКУ (щодо поділу речей, які використовуються в професійні діяльності).

В свою чергу для ОСОБА_1 не має жодних законодавчих обмежень для набуття нею статусу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи для здійснення підприємницької діяльності з використанням майна, що є предметом спору по справі.

Відповідно до висновку № 2843\2844-12, комплексної судової будівельно-технічної та авто-товарознавчої експертизи, складеного 31.08.2012 р., середньоринкова вартість 14\25 частин торгівельного комплексу по АДРЕСА_3 складає 1 227 320 грн.; середньоринкова вартість 1\2 частини магазину непродовольчих товарів і офісу за адресою: АДРЕСА_1 складає 781314 грн.; середньоринкова вартість магазину непродовольчих товарів та відділення банку (вбудовано-прибудоване приміщення АДРЕСА_1 складає 1 963 684 грн.

Відповідно до висновку № 3894-12 від 29.11.2012 р. експерта товарознавця по визначенню ринкової вартості КТЗ, ринкова вартість автомобіля Форд Транзит держномер НОМЕР_1, складає 55608,33 грн.

Згідно до положень ч. 4 ст. 71 ЦКУ, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Виключення з загальних положень, передбачених ст. 71 СКУ, передбачені ст. 365 ЦКУ, відповідно до якої право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду, якщо річ є неподільною. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Розмір грошової компенсації у разі задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 складатиме 96614,00 грн. на користь відповідача. 1963684+836921=2800605 грн. - загальна вартість спільного майна, що підлягає поділу в натурі. Вартість 1/3 частини дорівнює 933535,00 грн., вартість 2/3 частини дорівнює 1867070,00 грн. Грошова компенсація: 1963684-1867070 = 96614,00 грн.

Таким чином, згода другого з подружжя на отримання грошової компенсації не є обов'язковою у випадку застосування положень ст. 365 ЦКУ.

Висновок про неподільність речей - об'єктів нерухомості, що є предметом позову, а саме:

-14\25 частин торгівельного комплексу по АДРЕСА_3,

-1\2 частина магазину непродовольчих товарів і офісу за адресою: АДРЕСА_1,

- магазину непродовольчих товарів та відділення банку (вбудовано-прибудоване приміщення АДРЕСА_1,

міститься в описовій та заключній частині дослідження комплексної судової будівельно-технічної та авто товарознавчої експертизи № 2843\2844-12, де саме зазначено, що «розділ досліджуваних об'єктів, не представляється можливим» (а.с. 200-202, т. 1).

Відповідно до ст. 71 СКУ неподільні речі присуджуються одному з подружжя з виплатою іншому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за відсутності згоди, що передбачена ч. 5 ст. 71 СКУ, присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Позивачкою ОСОБА_1 покладено на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», банк одержувач ГУДКСУ в Дніпропетровській області, р/р 37312022006709, МФО 805012, код ОКПО 26239738, квитанція № 466882 від 26 лютого 2013 р. суму 96614 грв.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності на майно набуте за час проживання однією сім»єю, поділ майна подружжя, задовольнити повністю.

Встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в період з 01 лютого 1997 р. до 21 жовтня 2005 р.

Визнати право спільної сумісної власності на майно набуте за час проживання однією сім'єю без шлюбу за ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а саме:

- автомобіль Форд Транзит, 1999 р.в., д.з. НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_4 від 20.07.2004 р.;

- 14/25 частин торговельного комплексу (шлакоблок, кафе А-2), розташованого по АДРЕСА_3;

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2005 р., що після реконструкції перереєстрована як 1/2 частина магазину непродовольчих товарів і офісу за адресою: АДРЕСА_1(вбудоване приміщення №1) в м. Дніпродзержинську відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 16.07.2010 р. Фондом комунальної власності м. Дніпродзержинська.

Визначити частку у праві спільної сумісної власності за ОСОБА_1 у розмірі 2/3, за ОСОБА_4, у розмірі 1/3.

Визнати право власності за ОСОБА_4 ( і.н. НОМЕР_2) - на 1/3, за ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3) - на 2\3 частини - 14/25 частин торговельного комплексу

(шлакоблок, кафе А-2), розташованого по АДРЕСА_3, загальна площа якого по технічному паспорту складає 194, 9 кв.м.

Поділити в натурі між ОСОБА_1, та ОСОБА_4 спільне сумісне майно наступним чином:

Виділити на праві приватної власності ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3):

- магазин непродовольчих товарів та відділення банку ( вбудовано-прибудоване приміщення АДРЕСА_2, загальна площа складає 251,5 кв.м.

Виділити ОСОБА_4 ( і.н. НОМЕР_2) на праві приватної власності :

- 1/2 частину магазину непродовольчих товарів і офісу за адресою : АДРЕСА_1, загальна площа по технічному паспорту складає 203,7 кв.м.

- Автомобіль Форд Транзит, 1999 р. випуску державний знак НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_4 від 20 липня 2004 р.,

Припинити право власності ОСОБА_4 ( і.н. НОМЕР_2) на магазин непродовольчих товарів та відділення банку ( вбудовано-прибудоване приміщення АДРЕСА_2, загальною площею 251,5 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 96614 грв., яка знаходиться на депозитному рахунку ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», банк одержувач ГУДКСУ в Дніпропетровській області, р/р 37312022006709, МФО 805012, код ОКПО 26239738, квитанція № 466882 від 26 лютого 2013 р.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати ІТЗ в розмірі 1820 грв., витрати на оплату судової експертизи 4707,74 грв.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до канцелярії Заводського райсуду м. Дніпродзержинська.

Суддя Гібалюк Т. Я.