Рішення № 30206437, 20.03.2013, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1969/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2013 року Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді - Крамаренко А.І.

при секретарі - Корнієнко Н.І.

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача - Вишнякова Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про усунення перешкод в користуванні приміщенням, стягнення сум неустойки, упущеної вигоди та заборгованості за користування річчю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15.07.2003 року між ТОВ «Хорда» та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», був укладений Договір оренди №10/10-01/293 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення в ньому відділення Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль».

У відповідності до п. 2.1 Договору 15.07.2003 року сторонами був підписаний акт прийому-передачі приміщення.

У відповідності до п. 2.4 Договору у випадку переходу права власності на приміщення до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

В 2005 році власником приміщення став ОСОБА_5 і 01.10.2006 року між останнім та відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення №10/10-01/293, у відповідності до якої орендодавцем є ОСОБА_5

В грудні 2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої розмір орендної плати з 01.01.2008 року складав 21210 грн. без ПДВ.

До вересня 2008 року відповідач сплачував орендну плату у розмірі, встановленому договором оренди. У вересні 2008 року відповідач направив листа на адресу ОСОБА_5, яким відмовився сплачувати орендну плату та з вимогою розірвати договір оренди у зв'язку з тим, що новим власником приміщення після прийняття численних судових рішень став ОСОБА_7

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 13.05.2009 року, залишеному без змін ухвалами апеляційного суду Запорізької області та Верховного Суду України, було скасоване рішення виконкому Бердянської міської ради №346 від 21.07.2008 року, скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 та поновлено за ОСОБА_5 реєстрацію права власності на приміщення.

У відповідності до п. 4.1.3 Договору у випадку припинення договору оренди, орендар зобов'язується повернути орендодавцю приміщення в належному стані, не гіршому чим на час отримання його в оренди, з урахуванням фізичного зносу.

В той же час , Договір сторонами розірваний не був, але згідно з рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10.01.2011 року Договір був визнаний не укладеним.

Таким чином, з 10.01.2011 року судом було встановлено відсутність між сторонами орендних відносин, обов'язки сторін по виконанню Договору, фактичні правовідносини найму припинились.

Неодноразові звернення ОСОБА_5 до відповідача щодо повернення майна з незаконного володіння результатів не принесли.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_5 просив суд застосувати аналогію закону (ст. 785 ЦК України), зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» повернути йому нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 140 кв.м.; стягнути з на його користь з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 1060500 грн. неустойки, застосувавши ст. 785 ЦК України, 500000 грн. упущеної вигоди, 212100 грн. заборгованості за користування річчю та судові витрати в сумі 3555 грн. 70 коп.

В судовому засіданні представники позивача за довіреностями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» за довіреністю Вишняков Д.О. в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що банк став заручником судових спорів між фізичними особами щодо права власності на орендоване банком приміщення. Банк не повертав дане приміщення ОСОБА_5 Також просив прийняти до уваги, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з банку упущеної вигоди та неустойки за один й той самий період.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15.07.2003 року між ТОВ «Хорда» та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», був укладений Договір оренди №10/10-01/293 нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.п. 1.3, 7.1 Договору приміщення передавалось в оренду для використання під безбалансове відділення ЗОД АППБ «Аваль», строком на 10 років до 15.07.2013 року.

15.07.2003 року ТОВ «Хорда» та АППБ «Аваль» підписали акт прийому-передачі орендованого приміщення.

На підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2006 року право власності на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_5

У зв'язку зі зміною власника 01.10.2006 року між сторонами укладена додаткова угода до Договору оренди нежитлового приміщення №10/10-01/293, за якою орендодавцем майна визначено ОСОБА_5

Розмір щомісячної орендної плати, узгоджений сторонами додатковою угодою до Договору оренди з 01.01.2008 року складав 21210 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10.01.2011 року, залишеному без змін ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2011 року, було встановлено, що законодавством, яке регулювало відносини оренди станом на 01.10.2006 року, передбачалась обов'язкова нотаріальна форма договору оренди будівлі строком понад один рік і його державна реєстрація, сторони при внесені змін до раніше підписаного договору, укладеного на строк понад один рік, цих вимог Цивільного кодексу не дотримались, а тому відповідно до ст. ст. 210, 640, 654, 793, 794 ЦК України вказаний договір є неукладеним і ніяких юридичних наслідків для сторін не створює.

З огляду на викладене та у відповідності до ч.3 ст. 61 ЦК України правовідносини між сторонами не можуть регулюватися нормами Глави 58 ЦК України, зокрема ст. 785 ЦК України щодо обов'язку наймача сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Проте, сторонами у справі визнається і у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню, що останній платіж орендної плати був здійснений у серпні 2008 року і до теперішнього часу нежитлове приміщення площею 140 кв.м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 не повернуто. Також дані обставини підтверджуються листуванням сторін та матеріалами фототаблиці, наданої представниками позивача.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підставі (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підставі, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння та відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 ст. 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Як встановлено судом, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був обізнаний про існування спору про право власності на комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 13.05.2009 року, яке набрало законної сили 07.10.2009 року, визнано незаконним та скасувати п.7.9 рішення виконкому Бердянської міської ради Запорізької області від 21.07.2008 року №346 «Про оформлення права власності» щодо оформлення права власності за ОСОБА_7 на 22/25 частки комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1, що складається з основної будівлі «А», двох ганків до «А», балкону до «А»; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.07.2008 року, видане виконкомом Бердянської міської ради на ім'я ОСОБА_7, серії САВ №736433; скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на 22/25 частки комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1, що складаються з основної будівлі «А», двох ганків до «А», балкону до «А»; поновлено попередню реєстрацію права власності на 22/25 частки комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1, що складаються з основної будівлі «А», двох ганків до «А», балкону до «А», за ОСОБА_5

У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до переконання, що з жовтня 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» мав бути обізнаний про власника спірного нежитлового приміщення, а отже повинен був повернути приміщення власнику.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» має відшкодувати на користь позивача упущену вигоду за час безоплатного та безпідставного користування спірним приміщенням.

Позивачем заявлені вимоги в межах позовної давності про стягнення на його користь з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 1060500 грн. неустойки, застосувавши ст. 785 ЦК України, 500000 грн. упущеної вигоди, 212100 грн. заборгованості за користування річчю.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд зауважує на неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 785 ЦК України, оскільки відповідно до зазначених вище судових рішень договір оренди між сторонами є неукладеним з часу його вчинення, що відповідає роз'ясненням наданими Пленум Верховного Суду України в постанові від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Також суд вважає слушними зауваження представника відповідача щодо пред'явлення позивачем вимог про стягнення з банку упущеної вигоди та неустойки за один й той самий період.

З огляду на викладене на користь позивача підлягає стягненню з березня 2010 року по квітень 2012 року 530250 грн., що відповідає обумовленій сторонами платі за користування приміщенням в розмірі 21210 грн. на місяць. З травня 2012 року по лютий 2013 року - 500000 грн., що підтверджується попереднім договором оренди від 01.04.2012 року та є меншим від середньої орендної ставки в центральній частині міста Бердянська, відповідно до довідки Бердянської філії Запорізької торгово-промислової палати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Зобов'язати Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29, код ЄДРПОУ 23794014) повернути ОСОБА_5 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 140 кв.м.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29, код ЄДРПОУ 23794014) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) 1030250 грн. та судові витрати в сумі 3555 грн. 70 коп., а всього 1033805 грн. 70 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.І. Крамаренко