Рішення № 30205663, 13.03.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/113/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : № 51, 52 Красюк Г.П. Доповідач в апеляційній інстанції Василенко Л. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВасиленко Л.І. суддівПодорога В.М., , Бородійчука В.Г.при секретаріФоменко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» та ОСОБА_6 на рішення Шполянського районного суду від 18 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

21.08.2012 р. ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказала, що з 13.11.1984 р. працювала комірником на Шполянському заводі запасних частин.

31.05.2010 р. позивачка була звільнена з роботи з підстав передбачених п. 5 ст. 36 КЗпП України, а 01.06.2012 р. відповідно до наказу № 245-К прийнята на посаду коменданта у відділ господарського забезпечення ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш».

02.03.2012 р. відповідач наказом № 32 повідомив позивачку про майбутнє її звільнення з роботи в зв'язку зі скороченням чисельності працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Не розуміючи підстав звільнення, ОСОБА_6 відмовилася поставити підпис про ознайомлення з даним наказом.

Позивачка вважає, що в силу даних обставин у неї став погіршуватися стан здоров'я до критичного стану і 26.03.2012 р. вона була змушена піти на лікарняний. За період часу з 26.03.2012 р. по 08.05.2012 р. у зв'язку з протиправними діями відповідача їй було проведено дві операції на серці та 20.07.2012 р. встановлено ІІ групу інвалідності. Сума витрат на лікування склала 39524,57 грн.

26.07.2012 р. повернувшись з лікарняного, на своє робоче місце, позивачка дізналася, що її звільнено з підстав передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до наказу № 297-К від 26.07.2012 р.

Позивачка також вважає, що неправомірними діями відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, постільки грубо були порушені її трудові права, які завдали їй моральних страждань, тривалої втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від неї та її сім'ї додаткових зусиль та організації свого життя. Моральну шкоду вона оцінює в 100000 грн.

Остаточно просила суд визнати наказ № 297-К від 26.07.2012 р. незаконним, скасувати його та поновити її на роботі. У разі скорочення посади, зобов'язати відповідача запропонувати іншу роботу. Зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити вихідну допомогу з розрахунку не менше трьохмісячного середнього заробітку. Стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу, матеріальну шкоду в розмірі 39525 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 4000 грн.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 р. позов задоволено частково.

Визнано наказ № 297-К «ТОВ Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» від 26.07.2012 р., в частині звільнення ОСОБА_6 з роботи в зв'язку зі скороченням штату п.1.ст. 40 КЗпП України, - нечинним і його скасовано.

Поновлено ОСОБА_6 на роботі в «ТОВ Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш», запропонувавши їй іншу роботу чи посаду.

Стягнуто з «ТОВ Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» м. Шпола, вул. Леніна,138, ідентифікаційний код 36037040 на користь ОСОБА_6 8705,22 грн. за вимушений прогул і 5000 грн. моральної шкоди на користь держави 214,60 грн. судового збору.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі «ТОВ Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» просить рішення суду, як ухвалене з порушення норм матеріального і процесуального права, та з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт вказав, що звільнення ОСОБА_6 було здійснено в зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників з попередньої згоди профспілкового органу. Крім того, на підприємстві були відсутні вакантні посади, які могли б бути запропоновані позивачці, в зв'язку з відсутністю у останньої спеціальних знань та умінь, враховуючи її спеціальність, даний факт підтверджується актами від 01.03.2012 р. та 26.07.2012 р., а також штатним розписом від 01.05.2012 р.

Висновок суду про необхідність стягнення з відповідача грошових коштів за час вимушеного прогулу, апелянт вважає також не обґрунтованим, так як в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують те, що сама ОСОБА_6 відмовилася від отримання трудової книжки: листи від 26.07.2012 р. та від 03.08.2012 р. які були отримані позивачкою.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як ухвалене при неповному встановленні обставин та доказів, які мають значення для справи та з підстав неправильного застосування норм матеріального права, скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн., моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., матеріальної шкоди у розмірі 39524,57 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

При цьому вказала на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

Крім того, що судом не враховано, що відповідно до довідки № 476 від 10.09.2012 року, виданої Шполянською центральною лікарнею, вона на диспансерному обліку з приводу ішемічної хвороби серця не стояла.

Також, судом не враховано, що товари для проведення операції на серці в Черкаському обласному кардіологічному центрі придбавалися Черкаським обласним центром для резерву, ще до того як вона звернулася за допомогою до цього центру. Їх вартість нею була відшкодована, згідно рахунків. Твердження суду про те, що операція на серці була планова є помилковим.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає що апеляційна скарга ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_6 - до відхилення, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підприємстві дійсно відбулося скорочення штату, але відповідач при звільненні ОСОБА_6 у зв'язку зі скороченням штату, допустив порушення вимог ст. 43 КЗпП України, так як позивачку було звільнено 26.07.2012 р. з роботи без належної згоди профспілкового комітету, через чотири місяці після проведення зборів профспілкового комітету, без пропозиції іншої посади на даному підприємстві, тому наказ № 297-К від 26.07.2012 р. підлягає до скасування, а позивачка ОСОБА_6- поновленню на роботі з 26.07.2012 р, з виплатою їй заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.07. 2012 р. по 18.10.2012 р. в сумі 8705,22 грн. В зв'язку з моральними стражданнями позивачки, щодо її незаконного звільнення з роботи, суд дійшов висновку за необхідне стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн. Оскільки суд не встановив причинного зв'язку між попередженням позивачки про її звільнення і її лікуванням в кардіологічному центрі, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди не підлягають до задоволення.

Проте повністю з такими висновками погодитись не можна, так як суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, із наступних підстав.

Підставою розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбаченою у п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, зокрема є зміни в організації виробництва та праці, серед них ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.

Вивільнення працівників провадиться в порядку, установленому ст. 49-2 КЗпП України. Про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 13.11.1984 р. ОСОБА_6 працювала комірником, на Шполянському заводі запасних частин.

31.05.2010 р. позивачка була звільнена з місця роботи з підстав передбачених п.5 ст.36 КЗпП України, а 01.06.2012 року відповідно до наказу № 245-К прийнята на посаду коменданта у відділ господарського забезпечення ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш».

Відповідачем, у зв'язку з погіршенням економічної та фінансової ситуації на підприємстві, що стверджується розрахунком планово-економічного відділу, було прийнято рішення про внесення істотних змін в організацію виробництва і праці підприємства та його структуру а. с. 70.

01.03.2012 р. ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» був прийнятий наказ № 32 про скорочення штату працівників, зокрема посади коменданта відділу господарського забезпечення, та про попередження про наступне звільнення з роботи в зв'язку із скороченням штату з 03.05.2012 р. працівників, у тому числі і ОСОБА_6 - коменданта ВТЗ а. с. 71 - 74.

Станом на 01.03.2012 р. у ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» була відсутня можливість перевести ОСОБА_6 на іншу роботу у Товаристві, у зв'язку з відсутністю на підприємстві вакантних посад, що стверджується актом від 01.03.2012 р. а. с. 75.

Таким чином роботодавець, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 49-1 КЗпП України, був позбавлений можливості одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати ОСОБА_6 іншу роботу на підприємстві.

Частина 3 ст. 49-2 КЗпП України та п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-XII зобов'язують роботодавця водночас із попередженням працівника про наступне вивільнення повідомляти про це і державну службу зайнятості за місцем його реєстрації як платника страхових внесків із зазначенням професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці працівника, якого заплановано вивільнити. Звітність про заплановане вивільнення працівників подається до державної служби зайнятості за формою № 4-ПН (план), затвердженою наказом Мінпраці від 19.12.2005 р. № 420.

Адміністрацією відповідача, у виконання наведених вимог закону, 01.03.2012 р. Шполянському районному центру зайнятості був поданий звіт про заплановане вивільнення працівників за формою № 4-ПН (план), серед яких зазначена і ОСОБА_6 а. с. 78.

02.03.2012 року відповідач згідно з наказом № 32 від 01.03.2012 р. намагався письмово повідомити позивачку про майбутнє її звільнення з роботи з 03.05.2012 р., в зв'язку зі скороченням чисельності працівників, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України а. с. 76.

Згідно акту комісії від 02.03.2012 р., в складі начальника відділу кадрів ОСОБА_7, юрисконсульта ОСОБА_8, старшого інспектора відділу кадрів ОСОБА_9, 02.03.2012 р. комендант відділу господарського забезпечення заводу ОСОБА_6 відмовилась підписати повідомлення про звільнення а. с. 77.

02.03.2012 р. генеральний директор Товариства звернувся з поданням до голови профспілкової організації ОСОБА_10 щодо надання згоди на звільнення з 03.05.2012 р. працівників підприємства, в тому числі і ОСОБА_6 а. с. 79.

Відповідно до виписки з протоколу № 1 від 13.03.2012 р. засідання профспілкового комітету ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» профспілковим комітетом було прийняте рішення дати згоду на подання адміністрації Товариства в зв'язку з скороченням чисельності працівників з 03.05.2012 р. стосовно ОСОБА_6 та інших а. с. 80.

З 26.03.2012 р. по 05.04.2012 р. ОСОБА_6 перебувала на лікарняному а. с. 13, 25.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України щодо недопущення звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, після повернення з лікарняного, ОСОБА_6 наказом № 297 - к від 26.07.2012 р., була звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України а. с. 47.

Згідно до акту від 26.07.2012 р. у ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» станом на 26.07.2012 р. була відсутня можливість перевести ОСОБА_6 на іншу роботу у Товаристві, у зв'язку з відсутністю на підприємстві вакантних посад а. с. 91.

Дана обставина підтверджується штатним розписом.

ОСОБА_6 26.07.2012 р. від отримання трудової книжки відмовилась, що стверджується актом від цієї ж дати а. с. 81.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП, у день звільнення - 26.07.2012 р. ОСОБА_6 на зарплатну картку були перераховані розрахункові кошти а. с. 83, 84.

Так як у день звільнення ОСОБА_6 відмовилась отримати трудову книжку, Товариство рекомендованими листами від 26.07.2012 р. та від 03.08.2012 р. викликало її у відділ кадрів для отримання трудової книжки а. с. 89, 90.

Судова колегія поряд з наведеним враховує і наступне.

Під час перебування даного спору на розгляді суду апеляційної інстанції позивачем 07.08.2012 р. ОСОБА_6, з урахуванням того, що вона є інвалідом ІІ групи, з метою добровільного виконання рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивачки на роботі, було запропоновано наступні посади: підсобного працівника, робітника з благоустрою а. с. 200.

Проте з листа адвоката ОСОБА_6 - ОСОБА_11 від 26.11.2012 р. № 26/11/12-1 вбачається, що позивачка не погодилась на запропоновані посади з огляду на те, що не може в повному обсязі виконувати роботи, що передбачаються вказаними посадами а. с. 201.

ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш», листом від 30.11.2012 р., запропоновано ОСОБА_6 13.12.2012 р. з'явитись до Товариства для оформлення трудових відносин та прийняття на роботу на посаду підсобного робітника або робітника з благоустрою. При цьому в листі зазначено які завдання та обов'язки входять до виконання у зв'язку з даними професіями з посиланням на Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Листом від 19.12.2012 р. запропоновано ОСОБА_6, з наведених підстав, з'явитись до Товариства 26.12.2012 р. а. с. 202, 205.

Таким чином приведені листи свідчать про те, що позивачці роботодавець, за відсутності посади коменданта, з урахуванням її професії, спеціальності, освіти запропонував іншу роботу на тому ж самому підприємстві, від якої вона фактично відмовилась, оскільки до Товариства для врегулювання спору на виклики не з'явилась.

Враховуючи, що з моменту отримання згоди профспілкової організації до моменту звільнення позивачки, з урахуванням того, що вона перебувала на лікуванні пройшов визначений ст. 43 КЗпП місячний строк, судом апеляційної інстанції було зупинено провадження у справі та запитано згоду профспілкового органу на звільнення ОСОБА_6

У виконання вимог суду, первинною профспілковою організацією Шполянського заводу запасних частин, членом якої являється позивачка, тричі скликалося засідання профспілкового комітету 15.01.2013 р. (протокол № 1), 24.01.2013 р. (протокол № 3) та 06.02.2013 р. (протокол № 4), ОСОБА_6 вчасно отримуючи листи-повідомлення про дату, час та місце проведення засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, на адресу профспілкового комітету повідомлень щодо причин неможливості прийняти участь у розгляді даного питання не направляла, на засідання не з'являлась.

Відповідно до протоколу № 4 від 06.02.2013 р. первинної профспілкової організації Шполянського заводу запасних частин «Метровагонмаш» було надано згоду ТОВ «ШЗЗЧ- Метровагонмаш» та підтверджено рішення оформлене протоколом № 1 від 13.03.2012 р. про надання згоди на звільнення ОСОБА_6 за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку зі скороченням чисельності працівників в порядку визначеному чинним законодавством України а. с. 225 - 227.

Поряд з викладеним судова колегія враховує, що ОСОБА_6 являлась членом Первинної профспілкової організації Шполянського заводу запасних частин, що діє в Філії ВАТ «Метровагонмаш» «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш». ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» є окремою юридичною особою і немає відношення до Філії ВАТ «Метровагонмаш» «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» та первинної профспілкової організації, яка створена працівниками філії.

З 01.06.2010 р. та на момент звільнення, ОСОБА_6 була працівницею саме ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» на якому відсутні будь-які профспілкові організації чи осередки.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_6 була членом Первинної профспілкової організації Шполянського заводу запасних частин Філії ВАТ «Метровагонмаш», ТОВ Метровагонмаш» і звернулося до цієї профспілки, хоча це являлось правом Товариства, а не обов'язком, оскільки відповідно до ч.1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадках, зокрема, звільнення з підприємств, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.

Враховуючи приведені вимоги закону та викладене судова колегія приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в поновленні на роботі ОСОБА_6, постільки вважає, що при звільненні позивачки із роботи відповідачем були дотримані вимоги закону.

Щодо вимог позивачки в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 39524,57 грн. (кошти на лікування) з підстав визначених ст. 1166 ЦК України, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно до довідки № 1248 від 25.09.2012 р. Шполянської районної лікарні за підписом головного лікаря завіреної мокрою печаткою, ОСОБА_6 з 28.11.2010 р. перебувала на диспансерному обліку у лікаря загальної практики сімейної медицини з діагнозом ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз СНІ, гіпертонічна хвороба ІІ ст. а. с. 108.

Належних доказів неправомірності дій відповідача, наявності причинного зв'язок між попередженням позивачки про звільнення і лікуванням в кардіологічному центрі суду надано не було. Тому і в даній частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Позивачка, також, просить стягнути із відповідача моральну шкоду у розмірі 100000 грн., посилаючись на ті обставини, що в наслідок винних дій відповідача у неї погіршився стан здоров'я, як наслідок вона стала інвалідом ІІ групи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачкою не було надано суду доказів тих обставин, що відповідачем були порушені права позивачки і дані порушення призвели до моральних страждань позивачки, втрати її нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Дійсно судом було встановлено, що позивачка з 26.06.2012 р. перебувала на лікарняному, 20.07.2012 р. їй була встановлена ІІ група інвалідності, але доказів того, що дані обставини виникли як наслідок порушення прав позивачки зі сторони відповідача, суду не було надано, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивачки і в частині стягнення із відповідача моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу ТОВ «Шполянський завод запасних частин -Метровагонмаш» задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду від 18 жовтня 2012 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ТОВ «Шполянський завод запасних частин -Метровагонмаш» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :