Рішення № 30204434, 25.03.2013, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/235/96/13 р.

0529/7827/2012

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року м. Красноармійськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В..

за участі: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ДП «ВК «Краснолиманська»

Бушинської Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, 26 листопада 2012 року звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті отримання професійного захворювання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що з 1990 року він постійно працював на підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем ??під землею в шахті, працюючи за професією гірник з ремонту гірничих виробок, прохідник.

Робота в шахті під землею є джерелом підвищеної небезпеки. Це робота з особливими природними географічними, геологічними умовами, умовами підвищеного ризику для здоров'я, яка пов'язана із шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Здійснення трудової діяльності в шахті створює підвищену ймовірність заподіяння шкоди здоров'ю працівника через неможливість підвищеного контролю людини за вказаними умовами і факторами.

Робота в шахті під землею пов'язана з важкою фізичною працею в несприятливих метеорологічних умовах, з постійним тісним контактом з пилом, токсичними газами й дратівливими речовинами, з постійними фізичними навантаженнями і перевантаженнями, з локальним шумом і вібрацією. Більше 20 років він пропрацював в умовах шкідливих факторів за цією професією. І саме ця професія стала основною і відповідальною за розвиток в нього професійного захворювання, а саме «хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія».

У зв'язку з отриманим професійним захворюванням був складений Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 16 листопада 2009 р., де комісія з розслідування професійних захворювань прийшла до висновку, що дане захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу, незабезпеченість трудящих Протирадикулітний пояс, по причині важкої фізичної праці в шахті.

10 лютого 2009 року він первинно пройшов медичний огляд у Міжрайонною Медико - соціальної експертної комісії м. Красноармійськ Донецької області, рішенням якої визнаний інвалідом 3 групи по причині професійного захворювання зі стійкою втратою професійної працездатності на 65% по сукупності (50% втрати працездатності по професійному захворюванню, і 15% по трудовому каліцтву 1995 строком на два роки. Відповідно до медичних рекомендацій про умови та характер праці та рішенням МСЕК йому, як інваліду, протипоказана робота в підземних умовах, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця, у вимушеній робочій позі.

10 лютого 2012р. він повторно пройшов медичний огляд у міжрайонною медико - соціальної експертної комісії м. Красноармійськ Донецької області, рішенням якої визнаний інвалідом 3 групи по причині професійного захворювання зі стійкою втратою професійної працездатності на 65% по сукупності (50% втрати працездатності по професійному захворюванню, і 15% по трудовому каліцтву 1995 строком по 10.02.2015 р. Відповідно до медичних рекомендацій про умови та характер праці та рішенням МСЕК йому, як інваліду, протипоказана робота в підземних умовах, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця, у вимушеній робочій позі.

В результаті тривалих обстежень, консультацій, спостережень і лікування (амбулаторно і в, стаціонарі) в установах охорони здоров'я, а саме в Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань, а також на підставі рішення МСЕК, де він був оглянутий, йому був встановлений основний клінічний діагноз: «хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія в стадії загострення з вираженим больовим, правостороннім корінцевим, м'язово-тонічним синдромом. Захворювання професійне».

Отже, істотним і значним ушкодженням здоров'я, внаслідок фізичного впливу небезпечних і шкідливих умов праці джерелом підвищеної небезпеки (роботою в шахті), в результаті отриманого професійного захворювання на виробництві, йому завдано моральну шкоду, яка виражається в нижченаведеному.

Він визнаний інвалідом 3 групи зі стійкою втратою професійної працездатності на 50%, по професійному захворювання, має серйозні порушення здоров'я зі стійкими розладами функцій організму, зумовленими наслідками професійного захворювання, отриманого в результаті тривалої роботи в несприятливих для здоров'я умовах на виробництві, і як наслідок цього, що призвів до обмеження нормальної життєдіяльності, моральних страждань, втрати звичайних життєвих зв'язків, що потребує значних додаткових зусиль для організації його життя.

У зв'язку з даним ушкодженням здоров'я змінився його звичний спосіб життя. Тепер він змушений досить тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно та стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я.

Перебуваючи тривалий час на лікуванні, він втрачає домашнього затишку і звичайної обстановки, звичних нормальних життєвих зв'язків. Він постійно хворіє, відчуває болю приступообразного характеру в попереку, ниючого характеру, іградірующіе в праву ногу, по задньо-зовнішній поверхні, тягнучого характеру, оніміння правої ноги, посилюється при русі, оніміння стоп, судоми в правій лівій нозі, слабкість, загальну слабкість, швидку стомлюваність. Внаслідок цього він відчуває фізичну біль і страждання, дискомфорт в його житті. Він обмежено працездатний, на підставі рішення МСЕК про умови та характер праці за станом здоров'я, внаслідок професійного захворювання, йому, як інваліду, протипоказаний праця зі значним фізичним напруженням, важка фізична праця. Все це призвело до вимушених змін і порушень в життєвих, особистих, побутових і виробничих відносинах.

Відповідно до ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової, або тимчасової втрати працездатності.

У відповідності зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його заподіяло, за наявності її вини.

У відповідності зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника підприємства або уповноважений ним орган.

У відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування працівнику моральної шкоди у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, проводиться власником або уповноваженим ним органом у порядку, встановленому законодавством.

У відповідності зі ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимоги про відшкодування шкоди здоров'ю і вимоги щодо стягнення моральної шкоди строки позовної давності не поширюються.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008р. по справі № 1-32/2008 встановлено, що застраховані громадяни, потерпілі внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України. Власник або уповноважений ним орган, зобов'язаний відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, всім потерпілим, у тому числі в разі встановлення тимчасової, стійкої, повної або часткової втрати професійної працездатності.

Виходячи з принципу розумності, справедливості і домірності моральної шкоди, враховуючи глибину, тяжкість і характер отриманого професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків, що спричинило тривалі зміни і вимушені порушення звичних життєвих зв'язків і виробничих відносин, порушення звичного способу життя, фізичний біль і психологічні страждання, неможливість продовження активної особистому житті, і як внаслідок цього виникнення вимушеної необхідності для додаткових зусиль по організації свого повноцінного життя, вважає моральну шкоду, завдану йому обґрунтованою і оцінюю її в розмірі 50000 грн

Виходячи з наведеного позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача у справі на його користь моральну шкоду у сумі 50000 грн.

У судовому засіданні позивач і його представник, ОСОБА_2, на задоволенні позову наполягають та просять його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ДП ВК «Краснолиманська» позов не визнає, оскільки між позивачем та ними мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що шкода заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодується згідно норм законодавства, тобто на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Крім того позивач не надав доказів порушення нормальних життєвих зв'язків, тому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10. ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у справі працював на Державному підприємстві ВК «Краснолиманська» у період з 1990 року позивач постійно працював на підприємствах вугільної промисловості з повним робочим днем ??під землею в шахті, працюючи за професією гірник з ремонту гірничих виробок, прохідник (а.с. 04-05).

Робота в шахті під землею є джерелом підвищеної небезпеки. Це робота з особливими природними географічними, геологічними умовами, умовами підвищеного ризику для здоров'я, яка пов'язана із шкідливими, важкими і небезпечними умовами праці. Здійснення трудової діяльності в шахті створює підвищену ймовірність заподіяння шкоди здоров'ю працівника через неможливість підвищеного контролю людини за вказаними умовами і факторами.

Робота в шахті під землею пов'язана з важкою фізичною працею в несприятливих метеорологічних умовах, з постійним тісним контактом з пилом, токсичними газами й дратівливими речовинами, з постійними фізичними навантаженнями і перевантаженнями, з локальним шумом і вібрацією. Більше 20 років позивач у справі пропрацював в умовах шкідливих факторів за цією професією. І саме ця професія стала основною і відповідальною за розвиток у туровєрова Ю.Ю. професійного захворювання, а саме «хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія».

У зв'язку з отриманим професійним захворюванням був складений Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 16 листопада 2009 р., де комісія з розслідування професійних захворювань прийшла до висновку, що дане захворювання виникло внаслідок недосконалості технологічного процесу, незабезпеченість трудящих протирадикулітний пояс, по причині важкої фізичної праці в шахті (а.с. 27-28).

10 лютого 2009 року позивач у справі первинно пройшов медичний огляд у міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійськ Донецької області, рішенням якої ОСОБА_1 визнаний інвалідом 3 групи по причині професійного захворювання зі стійкою втратою професійної працездатності на 65% по сукупності (50% втрати працездатності по професійному захворюванню, і 15% по трудовому каліцтву 1995 строком на два роки. Відповідно до медичних рекомендацій про умови та характер праці та рішенням МСЕК позивачу, як інваліду, протипоказана робота в підземних умовах, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця, у вимушеній робочій позі.

10 лютого 2012 р. позивач у справі повторно пройшов медичний огляд у міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійськ Донецької області, рішенням якої визнаний інвалідом 3 групи по причині професійного захворювання зі стійкою втратою професійної працездатності на 65% по сукупності (50% втрати працездатності по професійному захворюванню, і 15% по трудовому каліцтву 1995 строком по 10.02.2015 р. Відповідно до медичних рекомендацій про умови та характер праці та рішенням МСЕК позивачу, як інваліду, протипоказана робота в підземних умовах, в несприятливих метеоумовах, важка фізична праця, у вимушеній робочій позі (а.с. 29).

В результаті тривалих обстежень, консультацій, спостережень і лікування (амбулаторно і в, стаціонарі) в установах охорони здоров'я, а саме в Донецькій обласній клінічній лікарні профзахворювань, а також на підставі рішення МСЕК, де ОСОБА_1 був оглянутий, йому був встановлений основний клінічний діагноз: «хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія в стадії загострення з вираженим больовим, правостороннім корінцевим, м'язово-тонічним синдромом. Захворювання професійне» (а.с. 15).

Отже, істотним і значним ушкодженням здоров'я, внаслідок фізичного впливу небезпечних і шкідливих умов праці джерелом підвищеної небезпеки (роботою в шахті), в результаті отриманого професійного захворювання на виробництві, позивачу завдано моральну шкоду, яка виражається в нижченаведеному.

ОСОБА_1 визнаний інвалідом 3 групи зі стійкою втратою професійної працездатності на 50%, по професійному захворюванню, має серйозні порушення здоров'я зі стійкими розладами функцій організму, зумовленими наслідками професійного захворювання, отриманого в результаті тривалої роботи в несприятливих для здоров'я умовах на виробництві, і як наслідок цього, що призвів до обмеження нормальної життєдіяльності, моральних страждань, втрати звичайних життєвих зв'язків, що потребує значних додаткових зусиль для організації життя позивача, що підтверджується довідками та епікризами на а.с. 06-29).

У зв'язку з даним ушкодженням здоров'я змінився звичний спосіб життя позивача у справі. Тепер ОСОБА_1 змушений досить тривалий час витрачати на відвідування лікувальних установ, проходячи курси лікування (амбулаторно та стаціонарно), неодноразові обстеження, консультації у фахівців охорони здоров'я.

Перебуваючи тривалий час на лікуванні, позивач втрачає домашнього затишку і звичайної обстановки, звичних нормальних життєвих зв'язків. Позивач постійно хворіє, відчуває болю приступообразного характеру в попереку, ниючого характеру, іградірующіе в праву ногу, по задньо-зовнішній поверхні, тягнучого характеру, оніміння правої ноги, посилюється при русі, оніміння стоп, судоми в правій лівій нозі, слабкість, загальну слабкість, швидку стомлюваність. Внаслідок цього ОСОБА_1, відчуває фізичну біль і страждання, дискомфорт в житті. Позивач обмежено працездатний, на підставі рішення МСЕК про умови та характер праці за станом здоров'я, внаслідок професійного захворювання, ОСОБА_1, як інваліду, протипоказаний праця зі значним фізичним напруженням, важка фізична праця. Все це призвело до вимушених змін і порушень в життєвих, особистих, побутових і виробничих відносинах (а.с. 06-29).

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено нормальні життєві зв'язки позивача у справі й тому йому доводити докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що є підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача ДП ВК «Краснолиманська».

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки відповідач, ДП ВК «Краснолиманська», не забезпечило безпечних умов праці своєму робітнику ОСОБА_1, у зв'язку з чим позивач у справі отримав професійне захворювання та позивачу встановлено часткову стійку втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати роз'яснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди„ №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями, де вказано, що розмір моральної /немайнової/шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань... Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого професійного захворювання, наслідки захворювання, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача.

При цьому судом враховується, що позивач відчував і відчуває фізичні страждання, частково втратив професійну працездатність (а.с. 29), тяжко хворіє, неодноразово лікувався і продовжує лікування, що підтверджується епікризами лікувальних закладів на а.с. 06-28, а також враховуючи глибину моральних страждань позивача, суд визначає суму морального відшкодування.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у суми 30 000 грн.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду 3-х місячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з листопада 1998 року до теперішнього часу лікувався амбулаторно та стаціонарно, постійно приймає ліки, проходить нагляд у лікарів, при першому огляді у МСЕК позивачу була встановлена третя група, в зв'язку з професійним захворюванням (а.с. 06-29).

Позивач звернувся до суду з позовом 29 листопада 2012 року (а.с. 1). Суд приходить до висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, тому вказаний строк підлягає поновленню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП «ВК «Краснолиманська» на користь держави підлягають стягненню: судовій збір 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 153 ч. 2, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» з р/р 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» м. Красноармійська, МФО 334497 код ЄДРПОУ 31599557, або з р/р 26003301241 МФО 394233 ЄДРПОУ 31599557 ТВБВ №10004/0218 філія Донецьке обласне управління моральну шкоду на користь ОСОБА_1 30 000 грн. (тридцять тисяч грн.).

Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави: судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя: